Рішення № 18853287, 25.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/2004/11

за позовом державного підприємства "Волиньторф"

до відповідача відкритого акціонерного товариства "Ковельська пересувна механізована колона №62"

про стягнення 7 298,54 грн. грн.

Суддя: Шум М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - державне підприємство "Волиньторф" звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Ковельська пересувна механізована колона №62" про стягнення 7 298,54 грн. заборгованості за договором поставки в т.ч. 4900,00 грн. вартості товару та вартості наданих транспортних послуг, 1897,44 грн. інфляційних втрат, 501,10 грн. - 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, що підтверджують поштові повідомлення № 4301030263507 від 21.10.2011р. та 4301030263477 від 20.10.2011р.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позову не оспорив.

Ухвалою суду від 13.10.2011р. повідомлено відповідача про те, що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Явка представників сторін обов’язковою не визнавалася.

Відповідно до ст.75 ГПК України господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, ВСТАНОВИВ:

08.10.2008р. між державним підприємством "Волиньторф" (позивач) та відкритим акціонерним товариством "Ковельська пересувна механізована колона №62"(відповідач) укладено договір № 301 на поставку продукції.

Згідно п.1 договору позивач (продавець) зобов'язався продати, а відповідач (покупець) прийняти і оплатити на умовах договору товар, а саме торф’яні брикети для комунально-побутових потреб в кількості 20,6 тонн.

Укладена між сторонами угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв’язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

На виконання умов договору ДП "Волиньторф" відпустило ВАТ "Ковельська ПМК-62" товар на суму 5 768,00 грн., що підтверджується рахуноком-фактурою № 1087 від 08.10.2008р., довіреністю на отримання товару №5 від 08.10.2008р.

Згідно п.3.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом продавця з додатковою оплатою транспортних послуг згідно виставлених рахунків.

Позивач надав транспортні послуги по перевезенню на суму 900,00 грн., доказом чого є товарно-транспортна накладна № 2205 від 08.10.2008р.

Відповідно до п.2.3. договору, розрахунок за наданий товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на протязі 10 банківських днів після отримання товару.

Відповідач зобов'язання по оплаті вартості товару та наданих транспортних виконав частково.

Заборгованість відповідача за договором на день розгляду спору становить 4900грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 1897,44 грн. Індексу інфляції та 501,10 грн. 3% річних у відповідності до представленого розрахунку.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем відповідачу товару та надання транспортних послуг, отримання останніх товариством "Ковельська пересувна механізована колона №62" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-527, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Ковельська пересувна механізована колона №62" (м. Ковель, вул. Грушевського, 106, код 01036721) на користь державного підприємства "Волиньторф" (с. Прилісне Маневицького р-ну., Волинської обл., код 00426302) 7 298,54 грн. в т.ч. 4 900,00 грн. вартості товару та вартості наданих транспортних послуг, 1 897,44 грн. інфляційних втрат, 501,10. 3% річних, 102,00 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя М. С. Шум