Рішення № 18853286, 27.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/2008/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії", м.Ялта

до відповідача: Сошичненського сільського споживчого товариства, с.Сошичне, Волинської обл.

про стягнення 1 928,15 грн.

Суддя: Шум М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-представник (дов. від 01.07.2011р.)

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України розяснено його процесуальні права та обовязки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач-товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" звернувся до суду з позовом до Сошичненського сільського споживчого товариства про стягнення 1 928,15 грн. в т.ч. 1 716,30 грн. заборгованості за поставлений товар, 20,50 грн. пені, 15,75 грн. суми індексу інфляції, 3,97 грн. 3 % річних та 171,63 грн. штрафу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.10.2011р. не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення № 4301030263515 від 20.10.2011р.

Ухвалою суду від 13.10.2011р. повідомлено відповідача про те, що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Явка представників сторін обовязковою не визнавалася.

У відповідно до ст.75 ГПК України господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.08.2009р. між ТОВ "Віна Лівадії (позивач) та Сошичненським ССТ (відповідач) укладений договір поставки № 703/09 згідно якого позивач зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) відповідачу товар, а останній зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

На виконання умов договору ТОВ "Віна Лівадії здійснило поставку товару Сошичненському ССТ, на суму 2 216,30 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № Ма-0000337 від 23.05.2011р.

Відповідно до п.5.1. договору відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на рахунок позивача або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач вартість товару оплатив частково.

Заборгованість відповідача за отриманий товар на день розгляду спору становить 1716,30 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п.5.2. договору покупець, у разі не своєчасної оплати повинен сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У звязку з прострочкою платежів, відповідачу відповідно до ст.ст. 230-232 ГК України, ст. 526, 546, 549 ЦК України, договору та за неналежне виконання договірних зобовязань та несвоєчасне проведення обовязкових платежів позивачем нараховані 20,50 грн. пені та 171,63 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку позивача становить 3,97 грн. - 3% річних та 15.75 грн.- індексу інфляції

Штрафні санкції нараховані позивачем обґрунтовано та підлягають до стягнення з відповідача.

Враховуючи, що спір до суду доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок Сошичненського сільського споживчого товариства.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 202, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-527, 530, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сошичненського сільського споживчого товариства (Волинська обл.. Камінь-Каширський р-н., с. Сошичне, код 01743542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (м. Ялта, вул. Красних партизан, 14, код 32362063) 1928,15 грн. в т.ч. : 1716,30 грн. заборгованості за поставлений товар, 20,50 грн. пені, 171,63 грн. штрафу, 15,75 грн. індексу інфляції, 3,97 грн. - 3% річних; 102,00 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано

27.10.11