Ухвала суду № 18853113, 31.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"31" жовтня 2011 р. Справа № 5015/1627/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді          Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

           "Будівельна компанія "Комфортбуд-1"

на                    рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2011р. та

постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 29.08.2011р.

у справі №5015/1627/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Аеробуд"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія

"Комфортбуд-1"

про                     стягнення заборгованості та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р. у справі №5015/1627/11.

Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржникові з таких підстав.

Основні вимоги, що пред’являються до форми і змісту касаційної скарги, викладені у ст.111 ГПК України. Так, зокрема, відповідно до ч.4 ст.111 ГПК України до касаційної скарги мають бути додані докази сплати державного мита.

Згідно п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

В силу ст.46 ГПК України, державне мито сплачується в доход держаного бюджету у порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а порядок сплати –Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15.

Так, відповідно до підпункту “г” п.2 ст.3 вказаного Декрету, ставка державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови встановлена у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

В силу підпунктів "а", "б" п.2 ст.3 Декрету, із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру сплачується 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).

У даній справі заявлено позовні вимоги як майнового характеру: про стягнення заборгованості, так і немайнового характеру: про розірвання договору оренди.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2011р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р., позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача 171 046,68 грн. та розірвано договір оперативної оренди.

Як вбачається з поданої скарги, відповідач оспорює вказані судові акти у повному обсязі, просить суд касаційної інстанції їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, до касаційної скарги скаржником мали бути додані докази сплати державного мита, обчисленого виходячи із ставок державного мита з касаційних скарг, з урахуванням ставок державного мита, встановлених для позовів як майнового характеру –50 відсотків ставки з оспорюваної суми (855,23 грн.), так і немайнового характеру (42,50 грн.), всього 897,73 грн.

Разом з тим, із доданого до касаційної скарги платіжного доручення №170 від 07.09.2011р. вбачається, що скаржником сплачено державного мита лише у сумі 855,24 грн., тобто менше ніж необхідно.

Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.

Керуючись п.4 ч.1 статті 1113 ГПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" на рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р. у справі №5015/1627/11 та додані до неї документи повернути.

2. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" довідку на повернення з державного бюджету 855,24 грн. державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення №170 від 07.09.2011р.

Головуючий, суддя                                                            Кузьменко М.В.

          Суддя                                                                                Васищак І.М.

          Суддя                                                                                Палій В.М.