Постанова № 18852879, 06.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 травня 2011 року № 2а-5606/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва №0000122305/0 від 29.03.2011, прийняте, а також скасувати рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про опис майна у податкову заставу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.03.2011 за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ«Хімагромаркетинг»ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було складено Акт №560/23-522-30262667 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 898300,00грн.

29.03.2011 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.123.1 ст.123 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000122305, яким у звязку з порушенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1122875,00грн., в тому числі штрафні санкції 224575, 00 грн.

В подальшому, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва направлено позивачу податкову вимогу №883 від 11.04.2011 про сплату податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 889702,37 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 53977,10 грн., а також прийнято рішення №883 від 11.04.2011 про опис майна ТОВ«Хімагромаркетинг»у податкову заставу.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ НВП «Віон-Фінанс»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100145232) було укладено договір поставки №10/08-2010П від 10.08.2010 (далі Договір), на виконання якого ТОВНВП «Віон-Фінанс»поставило ТОВ«Хімагромаркетинг»товари загальною вартістю 5389800,00 грн. (в тому числі ПДВ 898300,00 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актом прийому-передачі від 16.08.2010, видатковою накладною №16/08-10 від 16.08.2010 та податковою накладною №0816 від 16.08.2010. З банківських виписок, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній поставлені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в їх ціні податок на додану вартість.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 898300,00грн. стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору за результатами аналізу бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту у розрізі контрагентів»та у звязку з відсутністю на території України потягом 2009-2010р.р. директорів ТОВ «Е-Восток Україна»ТОВ «Елфра Дісплей»Себкхі Ясіна та Дінстмане Вія відповідно, що є постачальниками ТОВ НВП «Віон-Фінанс».

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідної податкової накладної ТОВ НВП «Віон-Фінанс»було зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Судом встановлено, що зобовязання за Договором між ТОВ«Хімагромаркетинг»та ТОВ НВП «Віон-Фінанс»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується актом прийому-передачі від 16.08.2010, видатковою накладною №16/08-10 від 16.08.2010, податковою накладною №0816 від 16.08.2010 та відповідними банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Реальність господарських операцій між ТОВ«Хімагромаркетинг»та ТОВ НВП «Віон-Фінанс»також підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки №04/11-210 від 04.11.2010 між ТОВ«Хімагромаркетинг»та ТОВ «Велес», №05/12-2010 від 05.12.2010 ТОВ«Хімагромаркетинг»та ТОВ «Лотос 2010», а також видатковими та податковими накладними, складеними під час подальшої реалізації позивачем товарів, поставлених ТОВНВП «Віон-Фінанс».

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 898300,00грн., віднесена ТОВ«Хімагромаркетинг»до податкового кредиту у серпні 2010 року, підтверджується податковою накладною, оформленою відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості наданих послуг, що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, судом встановлено, що Договір між ТОВ«Хімагромаркетинг»та ТОВНВП«Віон-Фінанс»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ«Хімагромаркетинг»та ТОВНВП «Віон-Фінанс»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст.228 ЦК України.

Крім того, порядок дій органів державної податкової служби при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами Державної податкової адміністрації України №106 від 22.02.2008 "Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби" та № 266 від 18.04.2008 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", Методичними рекомендаціями (орієнтовним алгоритмом дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА листом № 2012/7/10-1017/256 від 03.02.2009.

Метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Державної податкової адміністрації України № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010.

Водночас, з Акту перевірки видно, що посадові особи ДПІ у Печерському районі міста Києва під час проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ«Нафтовий Альянс»не аналізували жодних первинних документів позивача, натомість висновки про завищення податкового кредиту з ПДВ на порушення вимог чинного законодавства зроблені виключно на підставі аналізу бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту у розрізі контрагентів».

Судом також не береться до уваги твердження відповідача про відсутність на території України потягом 2009-2010р.р. директорів ТОВ «Е-Восток Україна»ТОВ «Елфра Дисплей» Себкхі Ясіна та Дінстмане Вія відповідно, що є постачальниками ТОВ НВП «Віон-Фінанс», оскільки жодних доказів на підтвердження існування вказаних обставин суду не надано.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ НВП «Віон-Фінанс»податкової накладної №0816 від 16.08.2010, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Дніпровському районі м.Києва про завищення ТОВ«Хімагромаркетинг»податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 898300,00грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення безпідставним та неправомірним.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Водночас, відповідно до змісту п.п. 56.2, 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити податкове повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, що оскаржується.

При цьому згідно з п. 56.15 ст. 15 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як видно з матеріалів справи, 05.04.2011 позивач звернувся зі скаргою до ДПА у м.Києві на податкове повідомлення-рішення №0000122305/0 від 29.03.2011, що підтверджується відміткою про отримання. Твердження представника відповідача про відсутність у ДПІ у Дніпровському районі міста Києва інформації про оскарження повідомлення-рішення №0000122305/0 від 29.03.2011 не відповідає матеріалам справи та спростовується повідомленням №222 від 04.04.2011 з відміткою ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про його отримання 05.04.2011.

Таким чином, враховуючи оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0000122305/0 від 29.03.2011 в межах строків, визначених п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, суд на підставі п. 56.15 ст. 15 Податкового кодексу України приходить до висновку про неузгодженість податкових зобовязань, визначених вказаним рішенням. За таких умов, у ДПІ у Дніпровському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для направлення позивачу податкової вимоги №883 від 11.04.2011 та прийняття рішення №883 від 11.04.2011 про опис майна ТОВ«Хімагромаркетинг»у податкову заставу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122305/0 від 29.03.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва.

3.Скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №883 від 11.04.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(02160, м. Київ, просп. Воззєднання, 15) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко