Постанова № 18852582, 22.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2011 року 16:10 № 2а-10416/10/2670

22 вересня 2011 року 16:10 № 2а-10416/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокуратури Подільського району м. Києва

в інтересах Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві

держави в особі

до Державного підприємства «Головний науково-дослідний

та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості, за участю представників сторін:

від прокуратури Король І.В.,

від позивача Петькун І.А.,

від відповідача Марченко Р.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Прокуратура Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві (далі по тексту позивач, Державна інспекція) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Головний науково дослідний та проектний інститут землеустрою»(далі по тексту відповідач, ДП «Головний науково дослідний та проектний інститут землеустрою») та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд: стягнути в доход державного бюджету суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 36638, 40 грн. та суму штрафу у розмірі 73267, 80 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 6 серпня 2010 року.

У судове засідання, призначене на 6 серпня 2010 року, зявились представники прокуратури та позивача. Відповідач або його уповноважені представники у судове засідання не зявились, у звязку з чим суд відклав розгляд справи на 27 вересня 2010 року.

У судовому засіданні, призначеному на 27 вересня 2010 року, судом оголошено перерву до 11 жовтня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 11 жовтня 2010 року, судом відкладалось на 21 жовтня 2010 року, у звязку з технічною неможливістю фіксування судового засідання.

У судовому засіданні, призначеному на 21 жовтня 2010 року, судом оголошено перерву до 5 листопада 2010 року.

У судове засідання, призначене на 5 листопада 2010 року, жодна зі сторін не зявилась, у звязку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 25 листопада 2010 року.

У судовому засіданні, призначеному на 25 листопада 2010 року, судом оголошено перерву до 9 грудня 2010 року в звязку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 9 грудня 2010 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі. Представник позивача проти заявленого клопотання не заперечував.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 9 грудня 2010 року - зупинено провадження в адміністративній справі № 2а-10416/10/2670.

31 серпня 2011 року представником Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві через канцелярію суду подано клопотання про поновлення провадження у справі № 2а-10416/10/2670, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 вересня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 22 вересня 2011 року.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали. Представник відповідача у вирішенні питання поклався на розсуд суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Державною інспекцію з контролю за цінами в м. Києві проведено планову перевірку Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»з питань додержання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні цін (тарифів) на платні роботи (послуги).

За результатами перевірки складено Акт № 116 від 19 травня 2010 року (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки у період з червня 2009 року по січень 2010 року відповідачем, внаслідок порушення вимог статті 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю»від 20.01.2005 № 2375-ІУ в частині завищення встановленого граничного рівня вартості робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, отримано необґрунтовану виручку на загальну суму 36638, 40 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, відповідачем на адресу позивача надіслано заперечення на Акт перевірки № 116 від 19 травня 2010 року, які отримані останнім 26 травня 2010 року.

За результатами розгляду матеріалів перевірки та заперечень № 55.1-1048 від 26 травня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 68 від 27 травня 2010 року, яким вирішено вилучити у Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 36638, 40 грн. та суму штрафу в розмірі 73276, 80 грн.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві № 68 від 27 травня 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання його незаконним та скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2011 року № 2а-14/11/2670 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про скасування рішення № 68 від 27 травня 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»- залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2011 року - залишено без змін.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю субєктів господарювання у сфері цін і ціноутворення - з питань додержання субєктами господарювання державних цін на продукцію і послуги.

Згідно з частиною 4 статті 19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. № 877-V (далі по тексту - Закон України від 05.04.2007р. № 877-V).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від субєкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) субєктам господарювання обовязкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990р. № 507 (далі по тексту - Закон України від 03.12.1990р. № 507), Україна згідноз Декларацією про державний суверенітет України та Законом України «Про економічну самостійність України»самостійно здійснює політику цін. Закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.

Згідно статей 1, 2 Закону України від 03.12.1990р. № 507, законодавство України про ціноутворення складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Приписами статті 4 Закону України від 03.12.1990р. № 507 визначено компетенцію Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, відповідно до якої останній: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України від 03.12.1990р. № 507 державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 2 статті 13 вищезазначеного Закону передбачено, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про Державну інспекцію з контролю за цінами»від 13.09.2000р. №1432 утворено Державну інспекцію з контролю за цінами та зобовязано Міністерство економіки подати у місячний термін в установленому порядку Кабінетові Міністрів України проект Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі по тексту Положення), відповідно до пункту 3 якого основними завданнями Держцінінспекції є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Згідно з пунктом 11 цього Положення Держцінінспекція має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.

За змістом підпункту 2 пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 Положення Державна інспекція з контролю за цінами має право: 1) проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, повязаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін; 2) одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо; 3) обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення субєктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг; 4)вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; 5) приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); 6) відповідно до вимог законодавства розглядати справи про адміністративні правопорушення, повязані з порушенням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінами; 7) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, а також субєктів господарювання (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції; 8) скасовувати розпорядчі документи своїх територіальних органів (припис, розпорядження, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій), а також винесені ними постанови про накладення адміністративних стягнень; 9) проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання; 10) здійснювати моніторинг цін (тарифів) та проводити цінові дослідження на споживчому та товарних ринках; 11) одержувати відповідно до законодавства копії платіжних документів, що підтверджують факт перерахування до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій; 12) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобовязання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; 13) надсилати до правоохоронних органів матеріали перевірок щодо дій, які містять ознаки злочину; 14)вчиняти інші дії в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519, прийняття таких рішень за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах, є Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до покладених на нього завдань у межах своєї компетенції здійснено законну перевірку відповідача щодо дотримання останнім державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні цін (тарифів) на платні роботи (послуги), встановлено порушення вимог статті 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю» від 20.01.2005 № 2375-ІУ в частині завищення встановленого граничного рівня вартості робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, та виявлено, що ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»у період з червня 2009 року по січень 2010 року отримало необґрунтовану виручку на загальну суму 36638, 40 грн.

Частиною 1 статті 14 Закону України від 03.12.1990р. № 507 встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок , які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Як вже зазначалося вище, на підставі перевірки 19 травня2010року складений акт № 116, 27 травня 2010 року прийнято рішення № 68 про застосування економічних санкцій за порушення ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»державної дисципліни цін, що були отримані відповідачем 19 травня2010року та 27 травня 2010 року відповідно, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача.

Вимоги позивача ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»не виконані, у звязку з чим позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі підпункту 12 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 «Про затвердження положення про Державну інспекцію з контролю за цінами», відповідно до якого Державна інспекція з контролю за цінами має право, зокрема, звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем рішення № 68 від 27 травня 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Головний науково - дослідний та проектний інститут землеустрою»(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код 00699750) в доход Державного бюджету України (р/р 311141067000010, код 21081100, одержувач УДК у Солом'янському районі м. Києва, код 26077951, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 36 638 (тридцять шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 40 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства «Головний науково - дослідний та проектний інститут землеустрою»(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код 00699750) в доход Державного бюджету України (р/р 311141067000010, код 21081100, одержувач УДК у Солом'янському районі м. Києва, код 26077951, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) суму штрафу у розмірі 73 276 (сімдесят три тисячі двісті сімдесят шість) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко