Постанова № 18852524, 02.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2011 року № 2а-8554/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Азов"

до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації)

про зобв'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Азов»(надалі ПрАТ «СК «Азов») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило: зобовязати Відповідача здійснити усі необхідні та передбачені чинним законодавством дії щодо виключення з Державного земельного кадастру України та автоматизованої системи ПК «Кадастр»ПрАТ «СК «Азов», як землекористувача земельної ділянки код 85:363:006, що розташована в м. Києві за адресою провулок Хорива 4.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на ст.ст. 42, 116, 120, 123, 126, 193, 194 Земельного кодексу України. Позивач зазначає, що він є власником квартири №2 в багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, провулок Хорива 4, проте земельну ділянку під даним будинком він ані у власність, ані в користування (оренду) не отримував, а тому Відповідач безпідставно вніс відомості про нього, як землекористувача земельної ділянки код 85:363:006, до автоматизованої системи ПК «Кадастр».

Представник Відповідача проти позову заперечив, вказавши, що відомості про землекористувачів були внесені до ПК «Кадастр»правомірно на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування від 2003 року. На думу Відповідача, Позивач згідно норм Податкового кодексу України зобовязаний сплачувати плату за землю, а у разі задоволення позову відбудеться недоотримання коштів до бюджету, а також не визначення правового статусу зазначеної земельної ділянки, що буде суперечити чинному законодавству. З огляду на вказане, представник Відповідача просить у задоволені позову відмовити.

Відповідно до положень ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується в письмовому провадженні на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 1999 року Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «Азов»придбало у власність квартиру №2 в багатоквартирному жилому будинку за адресою: м. Київ, провулок Хорива 4, загальною площею 57,90 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.12.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Першої київської нотаріальної контори Петровою Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 7-1583.

Відповідно до п. 1.3 Статуту Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Азов»воно є правонаступником всіх прав та обовязків Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «Азов».

Позивач зазначає, що у 2000 році на підставі Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування, АТЗТ «Страхова компанія «Азов» в особі Київської філії було внесено до Державного земельного кадастру, як користувача частини земельної ділянки код 85:363:006, площею 65 кв. м., що розташована в м. Києві, провулок Хорива 4.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2003 року була проведена інвентаризація відповідної земельної ділянки, на підставі чого складений технічний звіт від 18.03.2003 р. по встановленню зовнішніх меж землекористування, в якому АТЗТ «Страхова компанія «Азов» в особі Київської філії разом з Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Подільського району міста Києва значаться землекористувачами земельної ділянки, що знаходиться в м. Києві, провулок Хорива 4, кадастровий код 85:363:006 (надалі земельна ділянка).

Позивач неодноразово звертався до Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вимогою щодо виключення його з кола землекористувачів вказаної земельної ділянки, посилаючись на те, що ця ділянка АТЗТ «Страхова компанія «Азов»ніколи не надавалась ані в користуванні, ані у власність.

Відповідач у своєму листі від 04.05.2011 р. №07-387/12578 повідомив, що земельна ділянка зареєстрована за Київською філією АТЗТ «Страхова компанія «Азов»та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Подільського району міста Києва на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Документи, що посвідчують право власності чи користування (оренди) зазначеною земельною ділянкою, визначені чинним законодавством, у Головному управлінні не зареєстровані.

Судом встановлено, що на момент подання адміністративного позову Відповідач не вніс зміни в базу даних земельного кадастру та не виключив Позивача з переліку землекористувачів.

Позивач в своїх поясненнях зазначає, що оскільки він юридично не оформлював право користування або право власності на земельну ділянку (її частину), уповноваженим органом не виносилось ніякого рішення стосовно надання в користування/власність відповідної земельної ділянки, то така земельна ділянка йому не належить, а значить користувачем відповідної ділянки повинне бути зазначене лише Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Подільського району міста Києва.

Суд погоджується з такою позицією Позивача з огляду на наступне.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.12.1999 року Позивач набув право власності на квартиру № 2, яка є частиною житлового багатоквартирного будинку. За цим договором Позивач не набував права власності на інші обєкти, в тому числі на земельну ділянку, на якій розташований відповідний багатоквартирний житловий будинок.

Обовязок із ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок покладено ст. 15 Земельного кодексу України на територіальний орган з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) внесло до Державного земельного кадастру (автоматизована система ПК «Кадастр») запис, що землекористувачем відповідної земельної ділянки є Київська філія АТЗТ «Страхова компанія «Азов»та Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Подільського району міста Києва на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

Судом встановлено, що в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) не зареєстровано правовстановлюючого документу, який засвідчує набуття Позивачем права власності чи права постійного землекористування.

У ст. 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Таким чином, землекористувачем земельної ділянки під квартирою, придбаною Позивачем в багатоквартирному жилому будинку, в силу положень ст. 42 Земельного кодексу України є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Подільського району міста Києва.

Відповідно до норм Земельного кодексу України право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державним актом, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно норм ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття особою кожного з вказаних речових прав відбувається в порядку, передбаченому законом, та за рішенням власника. Так, в ст. 3 Розділу 1 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради 15.07.2004р. № 457/1867 встановлено, що передача земельних ділянок в оренду або надання їх в постійне користування здійснюється відповідно до рішення Київської міської ради, яке приймається на підставі документації із землеустрою.

Фактичні обставини свідчать, що Позивач не надав та не міг надати Відповідачу правовстановлюючих документів на Земельну ділянку, оскільки не набув її у користування. Отже, Відповідач не мав правових підстав вносити в Державний земельний кадастр відомості про Позивача, як про землекористувача.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наявні у матеріалах справах докази свідчать, що підставою внесення відомостей до автоматизованої системи ПК «Кадастр»про Позивача як землекористувача Земельною ділянкою був технічний звіт від 18.03.2003 р. по встановленню зовнішніх меж землекористування. Разом з тим, такий технічний звіт є технічною документацією щодо встановлення меж земельної ділянки, а отже не є за своєю правовою природою правовстановлюючим документом, що посвідчує набуття права на землю.

Відповідно до ст. 196 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г)економічну оцінку земель; ґ) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель. У ст. 202 Земельного кодексу України встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а)книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

В матеріалах справи міститься витяг з бази даних земельного кадастру від 21.05.2010 року, в якому зазначено, що в автоматизованій системі ПК «Кадастр»земельна ділянка, що знаходиться в м. Києві, провулок Хорива 4, кадастровий код 85:363:006 зареєстрована на підставі технічних звітів по встановленню зовнішніх меж землекористування за Київською філією АТЗТ «Страхова компанія «Азов»та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Подільського району міста Києва.

Як вбачається з вищенаведених норм закону та матеріалів справи, Позивач не є землекористувачем відповідної земельної ділянки. Наявність же протилежних даних в Державному земельному кадастрі та бездіяльність Відповідача щодо усунення невірних відомостей порушують вимоги законодавства, права та законні інтереси Позивача. За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача.

Що стосується посилань Відповідача на положеннями ст.ст. 268, 270 та ст.14 Податкового кодексу України, згідно яких дані земельного кадастру є підставою нарахування земельного податку, в тому числі і власникам приміщень (їх частини) у багатоквартирному жилому будинку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. В п. 14.1.42. ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів, в т.ч. про правовий режим земельних ділянок.

Отже, відповідно до Податкового кодексу України для цілей оподаткування особа має статус землекористувача лише у разі набуття його в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а не на підставі законів України із оподаткування чи підзаконних актів.

Дані земельного кадастру відображають наявне речове право, яке набуте в установленому порядку на землю, а не надають особі прав землевласника або землекористувача.

В ст.ст. 269 та 270 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є виключно: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (ст. 269 ПКУ), а обєктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні , та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Отже, обовязковою умовою виникнення права у особи власника приміщень у багатоквартирному жилому будинку обовязку із сплати податку є факт набуття нею правового статусу землекористувача в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Таким чином, дані земельного кадастру, дійсно, є підставною для нарахування земельного податку, проте за умов, що вони внесені в кадастр за наявності законних підстав. Наявності законних підстав для внесення відомостей про Позивача до кадастру судом не встановлено.

Згідно із ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно із ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Зобовязати Головне управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити усі необхідні та передбачені чинним законодавством дії щодо виключення з Державного земельного кадастру України та автоматизованої системи ПК «Кадастр»Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Азов», як землекористувача земельної ділянки код 85:363:006, що розташована в м. Києві за адресою провулок Хорива 4.

3.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Азов»(87510, м. Маріуполь, пр. А.Луніна, 18/3, код ЄДРПОУ 24646706) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович