Постанова № 18852296, 29.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2011 року 10:41 № 2а-7007/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді

доКазенного підприємства «Кіровгеологія»

простягнення заборгованості в розмірі 20552,74грн. за участю представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача Журавель Г.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді (далі по тексту позивач, УПФУ в м. Кіровограді) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Казенного підприємства «Кіровгеологія»(далі по тексту відповідач, КП «Кіровгеологія») та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути заборгованість за страховими внесками в розмірі 20552,74грн., з яких 17525,20грн. борг по страховим внескам, 1793,41грн. сума фінансових санкцій та 1234,13грн. пеня.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

7 червня 2011 року відповідачем через канцелярію суду подано заперечення проти позову, в якому останній посилається на сплату заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 21 червня 2011 року.

У судове засідання, призначене на 21 червня 2011 року, жодна зі сторін не зявилась. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 8 липня 2011 року.

В судовому засіданні 8 липня 2011 року оголошувалась перерва до 27 липня 2011 року та 29 липня 2011 року.

В судовому засіданні 29 липня 2011 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Геологорозвідувальна експедиція №37 Казенного підприємства «Кіровгеологія»зареєстрована в УПФУ в м. Кіровограді як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058 IV (далі по тексту - Закон України від 09.07.2003р. № 1058 - IV).

Частиною 1 статті 15 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV (тут і далі Закон у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, роботодавці підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи субєкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003р. № 1058 - IV, страхувальник, яким є відповідач, зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1., 4.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 і статтею 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997р. № 400/97-ВР.

Згідно зі статтею 14, частинами 6 та 12 статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV платники збору на обовязкове пенсійне державне страхування зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому, страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 названого Положення передбачено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: участь у формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 15 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворювані в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до УПФУ в м. Кіровограді подано розрахунок суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2010 року, в якому відповідач самостійно визначив суму страхових внесків в розмірі 90100,43грн. (згідно звіту від 13.01.2011р.), однак у встановлені строки відповідачем дана сума в повному обсязі сплачена не була.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не було сплачено у встановлені законодавством строки недоїмку по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, позивачем на підставі частини 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003р. № 1058 - IV направлено відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю - 120 -У від 01.02.2011р. Належним чином засвідчена копія вказаної вимоги з відміткою про її отримання наявна в матеріалах даної справи.

При цьому, вимога про сплату боргу відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувалась.

Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003р. № 1058 IV, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Отже, загальна сума заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, яка підлягає сплаті відповідачем за грудня 2010 року, з урахуванням часткової сплати у розмірі 22520,28грн., складає 17525,20грн., що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника, належна копія якої міститься в матеріалах справи.

Посилання відповідача на погашення ним заборгованості в повному обсязі, не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. №2464-VI (далі по тексту - Закон України від 08.07.2010р. №2464-VI) погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України від 09.07.2003р. № 1058 IV (в редакції до 01.01.2011р.) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансовий санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

На підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України від 09.07.2003р. № 1058 IV УПФУ в м. Кіровограді прийнято рішення від 15.03.2011р. № 357, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 1793,41грн. та нараховано пеню у розмірі 1234,13грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 20.12.2010р. по 03.03.2011р.

Суд звертає увагу на те, що дана норма права втратила чинність згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. №2464-VI, тобто, не діяла на дату прийняття УПФУ в м. Кіровограді рішення від 15.03.2011р. № 357.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 14.10.2009р. укладено договір №43 про розстрочення сплати штрафних санкцій та пені до 20.06.2014р.

В звязку з зазначеним, а також враховуючи, що УПФУ в м. Кіровограді не надано жодних доказів правомірності нарахування та звернення до суду з вимогою про стягнення суми штрафних санкцій та пені, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми фінансових санкцій у розмірі 1793,41грн. та пені у розмірі 1234,13грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Казенного підприємства «Кіровгеологія»суми заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 17525,20грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9, ідентифікаційний код 14308279) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді (25001, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 4, р/р 256073011226 в Облуправлінні Ощадбанку, МФО 323475, ідентифікаційний код 20650088) заборгованості по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 17525 (сімнадцять тисяч пятсот двадцять пять) грн. 20 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 4 серпня 2011 року.