Постанова № 18852223, 22.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2011 року 10:41 № 2а-4794/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолітекс Груп»

Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація

про припинення (скасування) державної реєстрації,

за участю представників сторін:

від позивача Старощук С.В.

від відповідача не зявився

від третьої особи - не зявився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту позивач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолітекс Груп»(далі по тексту відповідач, ТОВ «Технолітекс Груп»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів та припинення юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 21 квітня 2011року.

Судове засідання, призначене на 21 квітня 2011року, судом відкладалось на 16 травня 2011 року та 1 червня 2011 року в звязку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

У судове засідання, призначене на 1 червня 2011 року, жодна зі сторін не зявилась, у звязку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 15 червня 2011 року.

Судове засідання, призначене на 15 червня 2011року, судом відкладалось на 22 червня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач та третя особа відзиву на позов не надали, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача та третьої особи розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу та третій особі за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини 2 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” та з урахуванням положень частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Технолітекс Груп»(ідентифікаційний код 36702466), місцезнаходження: 03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Сімї Сосніних, 3, зареєстроване 22 вересня 2009 року Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією. Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 23 вересня 2009 року № 1983/29-109 керівником підприємства є ОСОБА_2

ДПІ у Святошинському районі м. Києва зазначає, що в ході проведення фінансово-господарської перевірки діяльності відповідача встановлено, що підприємство було створено та здійснює фінансово-господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства.

Зазначена позиція позивача базується на даних довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 19 серпня 2010 року №1272, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та поясненнях ОСОБА_2 від 5 березня 2010 року.

Так, згідно з зазначеними вище поясненнями, громадянину ОСОБА_2 не відомо ТОВ «Технолітекс Груп», він ніколи не працював директором та бухгалтером у даній фірмі, ніколи не підписував ніяких документів та не укладав ніяких договорів по ТОВ «Технолітекс Груп». Під час реєстрації товариства ОСОБА_2 не відвідував державну адміністрацію, податкову інспекцію Святошинського району м. Києва; дозвіл на отримання печатки, а також самих печаток не отримував. Статутний фонд товариства не формував, статут не розробляв; фінансово-господарську діяльність не здійснював, а також нікого не уповноважував від свого імені реєструвати ТОВ «Технолітекс Груп»та вести фінансово-господарську діяльність та підписувати первинні документи. За таких обставини позивач дійшов висновку, що установчі та реєстраційні документи ТОВ «Технолітекс Груп»(статут підприємства, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість) містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства. Таким чином, створення даного підприємства було направлене на здійснення протиправної діяльності на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

На підставі зазначеного, з посиланням на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, частини 3 і 5 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», а також статей 203, 215, 234 та 236 Цивільного кодексу України, позивач вважає фіктивним правочин у формі створення установчих документів та державної реєстрації відповідача та зазначає, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена будь-якою заінтересованою особою.

Виходячи з цього та, враховуючи приписи статті 110 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів ТОВ «Технолітекс Груп»та припинення юридичної особи.

Вирішуючи спір, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин та визначених позивачем обставин.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003р. № 755-IV, встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб підприємців.

Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Отже, можливість звернення у відповідних випадках з позовами про припинення суб'єктів господарювання повинна визначатися, насамперед, з урахуванням вимог Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV.

У відповідності до частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до положень частини 2 статті 110 Цивільного кодексу України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав . Аналогічна правова позиція щодо чого міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року по справі № 2-116/06.

В той же час, як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на пояснення громадянина ОСОБА_2 як на підставу для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів відповідача, оскільки відповідно до частини 1статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте суд вважає, що лише пояснення ОСОБА_2 щодо надання ним копії паспорта та ідентифікаційного коду особі на імя Олександр не є належним та достатнім доказом створення ТОВ «Технолітекс Груп»з порушенням закону.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Оскільки позивачем не надано постанови про порушення кримінальної справи, що встановлювала факт притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за створення фіктивного підприємства, суд визнає доводи позивача недоведеними .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи по суті, установчі (засновницькі) документи ТОВ «Технолітекс Груп»не були предметом перевірки податкової інспекції, отже посилання на те, що вони містять відомості, що суперечать вимогам законодавства або реально існуючим обставинам не може вважатись обґрунтованим.

Також, суд звертає увагу на приписи статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-XII (далі по тексту Закон України від 04.12.1990р. № 509-XII), відповідно до якої одним завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990р. № 509-XII до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю , а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 20.1.12 Податкового кодексу України закріплено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом , звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів субєктів господарювання.

Виходячи з положень статей 20, 21 Податкового кодексу України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення субєктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення субєктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів того, що порушення, які були допущені при створенні ТОВ «Технолітекс Груп»та які не можна усунути, будь-яким чином стосуються завдань податкового органу щодо контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання недійсними установчих (засновницьких) документів ТОВ «Технолітекс Груп».

Щодо позовних вимог в частині припинення юридичної особи, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 38 Закону України Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно з пунктом 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998р. № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17.11.1998р. № 552), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій , документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи підприємця.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обовязок платників податків і зборів (обовязкових платежів): вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи повязані з утриманням обєктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Обовязок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів також було закріплено і в Податковому кодексі України (п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Разом з тим, як вбачається з інформаційної довідки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13.05.201 р. № 3430/9/10-035 остання звітність була подана відповідачем 20 жовтня 2010 року.

Таким чином, строк, упродовж якого відповідач не подає звітність до податкового органу, не перевищує один рік.

За таких підстав, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність правових підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи - «Технолітекс Груп».

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 1 липня 2011 року.