Постанова № 18851849, 13.10.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 р.                           м. Чернівці     Справа № 2а/2470/1407/11

10:40

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  -  Бойко О.Я.;

секретаря судового засідання – Олійник О.В.;

за участю:

представника позивача, відкритого акціонерного товариства "Хотинський завод продтоварів", - ОСОБА_1,   (ордер, договір на  надання правової допомоги від  02.06.2011р.);

представників відповідача, Державної податкової інспекції у Хотинському районі Чернівецької області, - ОСОБА_2 (довіреність від  06.09.2010р. 33367/9/10-012); ОСОБА_3 (довіреність  від 13.07.2011р. № 2437/9/10-012) , ОСОБА_4 (копія довіреності  від  12.07. 2011р. №2413/9/30-012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Хотинський завод продтоварів" до Державної податкової інспекції у Хотинському районі Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

СУТЬ СПОРУ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду звернувся ВАТ «Хотинський завод продтоварів» з позовом до Державної податкової інспекції у Хотинському районі, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення №0000112300/0 ; №00001223/0 від 19.04.2011 та №0000222300 від 25.05.2011р. винесені ДПІ у Хотинському районі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 березня 2011р. Державною податковою інспекцією у Хотинському районі в результаті планової виїзної документальної перевірки ВАТ «Хотинський завод продтоварів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2010р. валютного та іншого законодавств за період з 01.10.2007р. по 30.06.2010р, був складений акт.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Хотинському районі було винесено податкові повідомлення рішення №0000112300/0 та №00001223/0 від 19.04.2011 року по податку на додану вартість на суму 683000 грн. та штрафні санкції 170750грн., по податку на прибуток на суму 1870554,94грн. та штрафні санкції 467638,74грн.

Позивач з висновками акту перевірки від 28 березня 2011р. за №4/2300/00379821 не погоджується. Станом на 21.04.2011 року ВАТ «Хотинський завод продтоварів» було подано до ДПА в Чернівецькій області скаргу на податкові повідомлення рішення №0000112300/0 та №00001223/0 від 19.04.2011р., за результатами розгляду якої, повідомлення рішення №0000112300/0 скасовано в частині 574003,83 грн., по податку на прибуток та штрафні санкції в сумі 143500,71грн. Також було винесене податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 25.05.2011р., яким  донараховано податок на прибуток  в сумі  1620690,14 грн.

Також в акті ДПІ у Хотинському районі Чернівецької області №4/2300/00379821 від 28 березня 2011 року були враховані операції за якими не виникають податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі: 187055494 грн., та нарахування на них санкцій в сумі: 467638,74 грн., за заборгованість по векселям що були виписані в 2003 році. Дана заборгованість була погашена ВАТ «Хотинським заводом продтоварів» приватному підприємству «Панда» протягом 2006 року.

Також позивач не погоджується щодо зобов’язання з податку на додану вартість в сумі: 683000 грн., та нарахованих на них штрафних санкцій в сумі: 170750 грн. по маркетинговому дослідженню ринку України, оскільки вважає, що маркетингові витрати були включені до складу податкового кредиту ВАТ «Хотинський завод продтоварів».

Враховуючи наведене, ВАТ «Хотинський завод продтоварів» вважає, що податкові повідомлення рішення є незаконними, а тому необов’язковими для виконання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Відповідач 04 липня 2011р. надав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в  якому просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми законодавства відповідно до яких складено акт №4/2300/00379821 за результатами якого, прийнято податкові повідомлення-рішення №0000112300/0;  №00001223/0 від 19.04.2011р.; №0000222300 від 25.05.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ :

З  09.03. 2011р. по 21.03.2011 р.  ревізори-інспектори   ДПІ  у Хотинському районі   на підставі направлення від 09.03.2011 року №6 та відповідно до плану-графіка проведення  планових виїзних  перевірок суб’єктів господарювання провели  перевірку  відкритого акціонерного  товариства  «Хотинський  завод продтоварів» з питань дотримання  вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по  30.06.2010р.

За результатами перевірки   працівники  податкової  інспекції  склали  акт  від 28 березня 2011 року №4/2300/00379821.

При проведенні  перевірки були встановлені та відображені в акті такі порушення податкового законодавства :

-          пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України  «Про податок на додану вартість» №168/97 ВР від 03.04.1997р. безпідставне включення  до податкового кредиту податку на додану вартість з вартості  маркетингових послуг, не пов’язаних з господарською діяльністю, що призвело  до заниження  податкового зобов’язання платника   податків з податку на додану вартість   на загальну суму  683000,00 грн.  В тому числі  за березень 2010 року в сумі 683000,00 грн.;

-          пп.4 .1.6 п.4.1 ст4; пп.12.3.6 п.12.3 ст.12  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р.     встановлено  безпідставне заниження податку на прибуток всього у сумі 1870554,94 грн. В  тому числі  за 2007 рік на суму 574002,83 грн., за 2008 р.  на суму  906250,00 грн., в т.ч.  за півріччя 2008 року на суму  906250,00 грн., за 2009 р. на суму 390302,11 грн., в т.ч.  за півріччя 2009 року на  суму 300886,50 грн. Та за 4-й квартал 2009 р.  на суму  89415,61 грн.

На підставі акта перевірки податковий орган  виніс податкові повідомлення – рішення:

-  №0000112300/0 від 19.04. 2011 року, яким   було збільшено  суму грошового зобов’язання  за платежем - податок на  прибуток  в сумі  2 338 193,68 грн. ;

- № 0000122300/0 від 19.04. 2011 року, яким було збільшено суму грошового зобов’язання  за платежем – податок на додану вартість в сумі  853 750,00 грн.  ;

- №000022300 від 25.05.2011р., , яким   було збільшено  суму грошового зобов’язання  за платежем - податок на  прибуток  в сумі  1 620 690,14 грн.

Суд погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки від 28 березня 2011 року№4/2300/00379821, а тому вважає  оскаржувані податкові повідомлення – рішення  законними і такими, що не належать до скасування  з наступних підстав.

До вказаних  правовідносин суд застосовує такі норми права.

Правовідносини, що виникають,  у зв’язку   з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат і податкового кредиту, регулюються  ( станом на момент виникнення  спірних правовідносин) статтею 5 Закону України «Про  оподаткування прибутку підприємств» та статтею  7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.  5.1 ст.5  Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», визначальною ознакою валових витрат є їх зв’язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно з  п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж  Закону України  до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати  з придбання електричної енергії, інше.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті Закону України  «Про податок на додану вартість» , передбачено, що  податковий кредит звітного  періоду складається  із сум податків, нарахованих (сплачених)  платником податку за ставкою , встановленою п.6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку  з придбанням  або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою  їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності  платника податку.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість  ведення і зберігання  яких передбачена  правилами ведення  податкового обліку.

З сукупного аналізу  вищезазначених положень Закону випливає, що правильність формування  платником  податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв’язку  витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних  послуг. За відсутності  ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування  податком на прибуток і податком на додану вартість за  рахунок валових витрат і податкового кредиту.

Тобто  предметом дослідження в даній адміністративній справі є встановлення наявності  господарської мети при здійсненні позивачем господарських операцій.

Як убачається з матеріалів справи, ВАТ «Хотинський завод продтоварів» здійснював надання послуг по виготовленню  соку яблучного концентрованого з давальницької сировини. Такий статус  позивача, означає, що для нього регулярною, постійною та суттєвою  є діяльність, пов’язана з виробництвом  яблучного соку.

08.01.2010 р.  між ВАТ «Хотинський завод продтоварів» та ТОВ «Лакрос» був укладений договір  про  проведення досліджень №0801-2010 (а.с.96). Як випливає із  предмету договору, Замовник  (ТОВ «Лакрос») зобов’язується надати Виконавцеві ( ТОВ «Хотинський завод продтоварів») за плату послуги  з дослідження ринку за напрямками, визначеними в цьому договорі. Об’єктом проведення   послуг є дослідження  ринку  промислового обладнання, перспективи розвитку ринку.   По тексту договору  йдеться  про надання Виконавцем позивачу маркетингових послуг.

Відповідно до п.2.2 даного Договору, Виконавець надає результати досліджень письмово.

За виконання маркетингових досліджень , Замовник виплачує Виконавцю плату у розмірі 4698000,00 грн., у тому числі ПДВ 783000,00 грн.

Відповідно до   п. п.3.4 Договору , підставою  для оплати є підписаний та скріплений печатками сторін  акт виконаних робіт.

В березні 2010 року  Виконавець і Замовник підписали   акт приймання-передачі  виконаної роботи  №1/03 від 12.03.2010р. по договору на проведення досліджень  №0801-2010 від 08.01.2010р.  (а.с.99).  В даному акті зазначено, що  за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві  винагороду у розмірі 4698000,00 грн., у тому числі ПДВ 783000,00 грн.

Також ТОВ «Лакрос»  на виконані послуги надано  податкову накладну №3122 від  12.03.2010р. на суму 4698000,00 грн., у тому числі ПДВ 783000,00 грн.

Відповідно до визначення, яке зазначене в ПК України,  маркетингові послуги – це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже, відповідно до умов Договору, маркетингові послуги, надані  ТОВ «Лакрос» позивачеві,  повинні  бути направленими на  забезпечення подальшого функціонування  діяльності ТОВ «Хотинський завод продтоварів».

В п 1.5 даного  Договору  визначені основні  напрямки   маркетингових досліджень:

-          можливості та перспективи  ведення комерційних операцій щодо об’єкта досліджень на території, відносно якої проводиться маркетингові дослідження;

-          попит на продукцію;

-          відомості про потенційних споживачів;

-          можливість, доцільність та ефективність  проведення рекламних кампаній;

-          організація презентацій з метою  ознайомлення споживачів з новими видами продукції;

-          допомога в пошуку  клієнтів.

Тобто, всі  вищезазначені  напрямки  маркетингових послуг спрямовані на просування товарів підприємства, на перспективу та розвиток його  діяльності.

Як  на підтвердження економічної вигоди від отримання  маркетингових послуг, позивач в своєму позові посилається  на  здійснення ним   продажу  обладнання   ТОВ «СООК». Разом з тим,  документи, які б свідчили про  продаж ним рухомого майна - промислового обладнання представник позивача   не надав. Крім того, продаж  обладнання не належить до видів діяльності підприємства.

В судовому засіданні позиція представника позивача дещо змінилася. Так, в судовому засіданні, яке відбулося 28.07.2011р.,  він зазначив, що  потреби підприємства у дослідженні ринку промислового обладнання були пов’язані  з  необхідністю  встановлення  додаткових ліній по виробництву  продукції.  

Однак, згідно з представленими для перевірки бухгалтерськими документами, в періоді, що перевірявся та на даний час  ВАТ «Хотинський завод продтоварів»  не придбавало промислове обладнання.

Крім того, в судовому засіданні представник  позивача  повідомив, що на  даний час  підприємство фактично припинило свою діяльність. Суд звертає увагу на той факт, що у позивача ще на початку 2010 року не було  наміру розвивати свою господарську діяльність, оскільки його дії були спрямовані на відчуження основних засобів. Про це свідчить протокол позачергових  загальних зборів ВАТ  «Хотинський  завод продтоварів»  від 26.02.2010р.(а.с.130). Відповідно до даного протоколу, а також  договорів купівлі-продажу  від 26.03.2010р. (а.с.134) підприємство вирішило і здійснило відчуження його  основних засобів.

Як убачається з договорів купівлі-продажу від 26.03.2010р., серед проданого в березні 2010 р. нерухомого майна був відчужений майновий комплекс, що розташований  за  адресою : Чернівецька область,  Хотинський район, м.Хотин, вул.. Чернівецька, 12 (  будівлі,  цеха, склади), тобто приміщення в яких  підприємство безпосередньо здійснювало свою виробничу господарську  діяльність).

Таким чином, відповідач  приймав по акту приймання - передачі маркетингові послуги  від ТОВ «Лакрос», заплативши за них 4698000,00 грн., у тому числі ПДВ 783000,00 грн. для того, щоб встановити нові виробничі лінії  в той час, коли  розпродував свої основні активи. Таку позицію позивача суд вважає  нелогічною. А здійснені ним витрати такими, що не спрямовані на забезпечення функціонування  діяльності підприємства. Всі ці обставини свідчать про відсутність  розумної економічної  причини у позивача при укладенні ним вищезазначеного Договору та відповідно про його формальність. Так само формально був складений і акт приймання-передачі виконаної роботи №1/03.

Крім того, відповідно до пп.4.1 п.4 Договору Виконавець зобов’язаний  надати результати досліджень з детальним та повним описом всіх питань відповідно до передбачених цим Договором напрямків дослідження не пізніше  5 (п’яти)   днів з моменту підписання цього Договору.

Представник позивача надав  для огляду в судове засідання звіти ТОВ «Лакрос» про здійснення досліджень  відповідно до умов Договору. Дослідивши    та оцінивши звіти, суд вважає, що вони не містять в собі конкретну  інформацію про дослідження  щодо відомостей про конкретних потенційних споживачів , можливості, доцільності та ефективності  проведення рекламних кампаній, організації презентацій з метою  ознайомлення споживачів з конкретними новими видами продукції ВАТ «Хотинській завод продтоварів». Тобто в звітах  відсутня інформація про дослідження у відповідності  до тих напрямків їх здійснення, що визначені в п.4.1 Договору.

Окремо слід зазначити, що звіти, які були представлені представником позивача в судовому засіданні, не досліджувалися податковим органом при здійсненні ним вже вищезазначеної перевірки, через  їх відсутність на той момент.

Отже, на підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що у підприємства не було фактичного наміру отримати економічний ефект від проведення маркетингових досліджень. Через дану обставину суд не визнає право позивача на зменшення податкових зобов’язань. А тому вартість  таких послуг не може бути віднесена до складу валових витрат та податкового кредиту позивача відповідно до положень  Закону України «Про  оподаткування  прибутку  підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», які регулювали  спірні відносини  на момент їх виникнення.

Щодо  встановлення погашення заборгованості по  виданим векселям  ВАТ «Хотинський завод продтоварів»  приватному підприємству «Панда» та встановлення повноти визначення податку на прибуток в період  з 01.10.2007р. по 30.06.2010р. суд  зазначає наступне.

ВАТ «Хотинський завод продтоварів» протягом 2003-2005 років отримував від приватного підприємства «Панда» обладнання, яке було прийняте на баланс товариства і обліковувалося на  бухгалтерському рахунку 104 «Машини та обладнання». В рахунок заборгованості, що виникла  по постачанню обладнання перед приватним підприємством «Панда», ВАТ «Хотинський завод продтоварів» відповідно до  актів прийому - передачі векселів потягом  2003-2005 років передано приватному підприємству «Панда» прості векселі на загальну суму  8471429,76 грн, які були частково погашені  на суму 989210,00 грн.

Відповідно до акту перевірки заборгованість  товариства, що виникла  по виданих простих векселях перед приватним підприємством «Панда» в сумі  7482219,76 грн. підтверджена даними головних книг за 2007-2010 роки , журналів-ордерів по рахунках 621 «Короткострокові векселі видані в національній валюті» і реєстру векселів станом на 1 січня 2010 року.

Порядок обігу векселів  та здійснення платежів  за векселями регулюється Законом України «Про обіг векселів  в Україні»  від 05.04.2001р. №2374 – ІІІ.

Згідно з ст..4 цього Закону у разі видачі (передачі) векселя  відповідно до Договору припиняються  грошові зобов’язання  щодо платежу за цим договором  та виникають грошові зобов’язання   щодо платежу за векселем.

Згідно з ст.33 Уніфікованого Закону України «Про переказні векселі та прості векселі», переказний вексель  може бути виданий із таким строком платежу: за пред’явленням ;  у визначений строк  від дати складання, на визначену дату.

Відповідно до ст.34 цього Закону переказний вексель строком  за пред’явленням  підлягає  оплаті при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Згідно з ст.70 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Згідно з ст.77 Уніфікованого Закону Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно з п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями) безнадійна заборгованість це заборгованість, яка відповідає певним ознаками визначених даним Законом, зокрема:

-          заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

Відповідно до пункту 3 статті 205 Господарського Кодексу України господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.

Згідно з пунктом 1 статті 256 Цивільного Кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 263 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється якщо пред’явлено позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Суд відхиляє  твердження представника позивача про те, що  заборгованість по векселям ним була погашена, оскільки на вимогу суду  представник так і не надав  платіжні  документи, які б підтвердили оплату.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді:

-          сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді;

-         

-          сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з п.12.3 та п.12.4 якими визначено порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку та визначені додаткові положення.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності (п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно пп.12.3.6 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями) прострочена заборгованість підприємств, установ і організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 30 календарних днів з моменту виникнення прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або компенсована в будь-який інший спосіб. При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством, зобов'язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування збитків, отриманих у зв'язку з таким кредитуванням. У разі коли кредитор не звертається до суду протягом визначених законодавством строків або у разі коли суд відмовляє у позові або залишає позовну заяву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.

Отже, виходячи із сукупного аналізу  вищезазначених  правових норм, суд робить висновок, що ВАТ «Хотинський завод продтоварів»  в порушення вимог  п.п.4.16 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив валові  доходи за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2010 рік на суму 7482219,76 грн. в т.ч.  за 2007р. – 2296011,32 грн.; за 2008 р. – 3625000,00 грн., 2009 р. – 1561208,44 грн. А відтак – податковий орган правомірно донарахував податок на прибуток в сумі 1296552,11 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 324138,03 грн.

Крім того, ВАТ «Хотинський завод продтоварів»   звернулося з первинною скаргою до ДПА в Чернівецькій області від 21.04.2011 року №21/04-2011 на податкові повідомлення – рішення  ДПІ у Хотинському районі від 19.04.2011р.  №0000112300/0 та №0000122300/0.  За результатами розгляду скарги, ДПА в Чернівецькій області прийнято рішення від 20.05.2011р. згідно з яким:

-          залишено без змін податкове  повідомлення-рішення від  19.04.2011р. та №0000122300/0.   Про сплату 683000,00 грн.  податку на додану вартість та 170750,00 грн. штрафних санкцій;

-          скасоване податкове повідомлення - рішення ДПІ у Хотинському районі від  19.04.2011р.  №0000112300/0 в частині 574002,83 грн. податку на прибуток та 143500,71 грн. штрафної санкції, а в іншій частині  зазначене податкове повідомлення-рішення  залишено без змін.

ДПІ у Хотинському районі   рішення  про результати розгляду скарги від ДПА в Чернівецькій області одержано 25.05.2011р. на підставі  якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011р. №0000222300 про сплату 1296552,11 грн. податку на прибуток та 324138,03 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими  обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами встановленими  ст..71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна  довести ті обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи  вищевикладене, суд вважає, що планова виїзна перевірка ВАТ «Хотинський завод продтоварів» була поведена відповідно до вимог чинного законодавства, порушення викладені в акті перевірки відповідають дійсності. Тому суд дійшов висновку, що  прийняті за результатами акту перевірки податкові повідомлення – рішення є законними та не належать до їх скасування.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України : « Якщо судове рішення  ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею , документально підтверджені  судові втрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз».

Оскільки в даній справі судові експертизи не призначалися та  свідки не викликалися,  суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.5 Закону України " Про оподаткування  прибутку підприємств", ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 2, 7, 71,  158-163      КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адмінстративного позову відмовити.    

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, перебачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копіїї постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений  19 жовтня 2011 року.

Суддя                                                                                                                         О.Я.Бойко