Постанова № 18851756, 18.10.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12:15 год. 18 жовтня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2150/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Григорійчука Я.В.,

за участю :

представника позивача - Бурми С.М.

представників відповідача - Чмоли І.І., Драпак О.І., Старощука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» доДержавної податкової інспекції у м.Чернівціпро скасування податкових повідомлень-рішень, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» (позивач) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці (відповідач) про визнання протиправними та скасування:

податкових повідомлень-рішень за формою «Р»:

№0000560233 від 25 серпня 2011р. щодо визначення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток підприємств за основним зобовязанням 112500,00 грн. та зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28125,00 грн.;

№0000570233 від 25 серпня 2011р. щодо визначення позивачу грошових зобовязань зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.

Податкового повідомлення рішення за формою «С»:

№0004360234 від 25 серпня 2011р. щодо визначення позивачу грошових зобовязань зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6368,57 грн., в частині застосування штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 742,63 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 25 серпня 2011 року відповідачем було прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення на підставі Акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08р. по 31.03.11р. від 05 серпня 2011 року №2122/23-3/31742567(далі - Акт), яким встановлені порушення:

-пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон №334/94) в результаті чого підприємством перевищено податок на прибуток за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. на суму 123750,00 грн.

-п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 року за №40/10320 (далі-Положення), а саме встановлено звітування про використання коштів, виданих підзвітним особам з порушенням встановлених строків та видачу коштів під звіт відповідним працівникам, які не відзвітувалися за попередньо отримані під звіт суми - загальна сума порушення - 25474,35 грн.

Позивач вважає, що податкові-повідомлення рішення від 25 серпня 2011р. №0000560233 та №0000570233 є протиправними та такими, що ґрунтуються на хибних висновках та змісті акту перевірок, у звязку з чим вони повинні бути скасовані виходячи з наступного.

Так, відповідач зазначає, що в період, який перевірявся, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат - витрати на оплату юридичних послуг фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Однак з такою позицією відповідача позивач не погоджується, оскільки в підтвердження факту надання юридичних послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, у відповідності до умов викладених в договорах, складалися щомісячні акти виконаних робіт, які відповідають вимогам, що ставляться до документального забезпечення первинних облікових документів Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.

Крім того, позивач зазначає, що для документів, які засвідчують факт надання юридичних послуг, як такі відсутні належним чином установлені типові форми, що були б затверджені Міністерством статистики України, а тому зміст таких актів має відповідати загальним вимогам до змісту первинних документів з урахуванням особливостей такого роду господарських операцій. В свою чергу договори про надання юридичних послуг та акти виконаних робіт містять відомості, що ідентифікують сторін (замовника та виконавця), вид (юридично-консультаційні послуги), обсяг (календарний місяць надання таких послуг) та вартість наданих послуг (15000,00 грн. за місяць їх надання).

Також, безпідставним є висновок відповідача про те, що позивач спрямував вище зазначені правочини на штучне заниження об'єкта оподаткування позивача, у звязку із чим, такі правочини на думку відповідача, за правилами ст.ст. 215, 228 ЦК України, є нікчемними, а виконання їх сторонами не створило жодних юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, а отже позивач не мав права на включення понесених витрат на юридичні послуги до валових витрат, у звязку із наступним. На думку відповідача за перевірений період не відбулося покращення фінансового становища позивача, що свідчить про недоцільність отримання таких послуг та, відповідно, не підтверджує факту їх падання підприємцями і як наслідок, їх отримання позивачем.

Позивач вважає, що відповідач фактично незаконно втручається в господарську діяльність юридичної особи, відхиляючи можливість підприємства вести на власний розсуд господарську діяльність та вступати в договірні відносини з обраним підприємством контрагентом та намагається коригувати управлінські рішення адміністрації підприємства в залежності від суб'єктивно оціненої державними службовцями економічної доцільності вчинених правочинів, чим перевищує надані законом повноваження, оскільки оцінка ефективності управлінських рішень, і тим більше, висновки щодо допустимості співпраці з тим чи іншим контрагентом не входить до повноважень органів податкової служби.

Також на думку позивача, відповідачем протиправно визначено грошові зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в податковому повідомленні-рішенні № 0004360234 від 25.08.11р. на суму 6368,57 грн., в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 742,63 грн. з наступних підстав.

Відповідачем в Акті визначена сума коштів щодо якої несвоєчасно відзвітовано та видано під звіт при невідзвітованих попередньо отриманих під звіт сум коштів у розмірі 25474,35 грн. Факт вказаного правопорушення має місце, однак відповідач завищив суму готівки, що видана під звіт з порушенням вище вказаних вимог, внаслідок чого сума штрафних санкцій також є безпідставно завищеною.

В одному випадку як правопорушення кваліфіковано видачу під звіт готівки, яка видавалася з дотриманням вимог п. 2.11 Положення, а саме станом на 15.04.2009 року у позивача існувала заборгованість перед працівником ОСОБА_7 в розмірі 854,77 грн. Одночасно йому було видано 900,00 грн., з яких 854,77 грн. надано в погашення раніше виниклої заборгованості, а решта 45,23 грн., видано під звіт без порушення установленого порядку.

ОСОБА_7 16.04.09р. надав підприємству авансовий звіт з підтвердженням понесених витрат на суму 240,00 грн., внаслідок чого перед ним виникла заборгованість в розмірі 194,77 грн. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 повністю відзвітував за раніше отримані кошти і перед ним існувала заборгованість станом на 16.04.09 р, йому було видано 1600,00 грн., з яких - 194,77 грн. на погашення заборгованості, решта - 1405,23 грн., під звіт, за які він відзвітувався без порушення строків 17.04.09р.

Відтак, видача під звіт протягом 15.04 - 16.04.2009 року готівкових коштів в розмірі 1645,23 грн. не є порушенням встановленого порядку, а застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від цієї суми, що становить 411,31 грн., є безпідставним і протиправними.

Крім того, з порушенням строків застосування штрафних санкцій до позивача застосовано штрафна санкція в розмірі 331,32 грн. за порушення п.2.11 Положення, які були допущені 10.08-11.08.2008 року на суму 1325,29 грн., оскільки Податковим кодексом України встановлені граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій, які відповідають строкам давності, що установлені ст.102 ПК України, тобто 1095 днів. Зазначений граничний строк застосування штрафної санкції минув 11.08.2011 року, в той час як штрафна санкція була застосована 25.08.2011 року.

Виходячи з наведеного позивач просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволені.

Відповідач, не погоджуючись з заявленим позовом, подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірним, винесені на підставах зазначених в Акті перевірки та у відповідності до вимог чинного законодавства. А тому, відповідач просить у задоволені позову відмовити за безпідставністю.

Під час судового розгляду представники відповідача наполягали на відмові у задоволені позову з мотивів зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 04.07.11р. по 29.07.11р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Денисівка-1» з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.04.08р. по 31.03.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08р. по 31.03.11р., в ході перевірки встановлено наступні порушення:

-пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, в результаті чого підприємством перевищено податок на прибуток за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. на суму 123750,00 грн., у тому числі: за II квартал 2008 року в сумі 11250,00 грн., III квартал 2008 року в сумі 11250,00 грн., VI квартал 2008 року в сумі 11250,00 грн., І квартал 2009 року в сумі 11250,00 грн., II квартал 2009 року в сумі11250,00 грн., III квартал 2009 року в сумі 11250,00 грн., VI квартал 2008 року в сумі 11250,00 грн.; II квартал 2010 року в сумі 11250,00 грн., III квартал 2010 року в сумі 11250,00 грн., VI квартал 2010 року в сумі 11250,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року в сумі 45000,00 грн. -п.2.11 Положення, а саме встановлено звітування про використання коштів, виданих підзвітним особам з порушенням встановлених строків та видачу коштів під звіт відповідним працівникам, які не відзвітувалися за попередньо отримані під звіт суми - загальна сума порушення - 25474,35 грн. (а.с.20-42).

За наслідками розгляду акту заступником ДПІ у м. Чернівці від 25 серпня 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000560233 від 25 серпня 2011р. щодо визначення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток підприємств за основним зобовязанням 112500,00 грн. та зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28125,00 грн. (а.с. 17);

№0000570233 від 25 серпня 2011р. щодо визначення позивачу грошових зобовязань зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн. (а.с.15);

№0004360234 від 25 серпня 2011р. щодо визначення позивачу грошових зобовязань зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6368,57 грн., в частині застосування штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 742,63 грн. (а.с. 16).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладалися договори про надання юридичних послуг з:

ПП ОСОБА_5 - №2-8/юр від 01.04.08р.; №3-8/юр від 01.07.08р. (а.с. 95-96);

ПП ОСОБА_6 - №Д1/8/юр від 01.10.08р.; №Д1/9/юр від 03.01.09р; №Д1/9-2/юр від 01.04.09р.; №Д1/9/3юр від 01.07.09р; №Д1/9/4юр від 01.10.09р; №Д1/10-1/юр від 03.01.10р; №Д1/10-2/юр від 01.04.10р; №Д1/10-3/юр від 01.07.10р; №Д1/10-4/юр від 01.10.10р; №Д1/11-1/юр від 03.01.11р. (а.с. 97-106).

Згідно п.п.3.3. п.3 вказаних Договорів вартість виконаних робіт складає 15000,00 грн. за один календарний місяць.

Відповідно до актів виконаних робіт від 30.04.08р., 31.05.08р., 30.06.08р., 31.07.08р, 31.08.08р., 30.09.08р., 31.10.08р., 30.11.08р., 31.12.08р., 31.01.09р., 28.02.09р., 31.03.09р., 30.04.09р., 31.05.09ор., 30.06.09р., 31.07.09р., 31.08.09р., 30.09.09р., 31.10.09р., 30.11.,09р., 31.12.09р., 31.01.10р., 28.02.10р., 31.03.10р., 30.04.10р., 30.05.10р., 30.06.10р., 30.07.10р., 30.08.10р., 30.09.10р., 30.10.10р., 30.11.10р., 31.12.10р., 31.01.11р., 28.02.11р.,31.03.11р. виконавці виконували на користь замовника роботи по юридичному обслуговуванню та консультуванню, передбачені вищезазначеними договорами в повному обсязі(а.с. 107-142).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0000560233 та №0000570233 від 25 серпня 2011р, в яких вказано на порушення позивачем п.5.2.1. п.5.2, п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі Закон №334 в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), суд зазначає наступне.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХГУ (далі Закон №996) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпунктів 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники / у натуральному та вартісному виразі; посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам ( підпункт 2.16 пункту 2 цього Положення ).

Як видно з акту перевірки відповідач зазначає, що за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 позивач задекларував валові витрати в сумі 22877799,00 грн. (копії податкових декларацій з податку на прибуток досліджені в судовому засіданні), з яких завищено, тобто безпідставно віднесено до валових витрат суму 540000,00 грн. На думку відповідача у складі завищених валових витрат позивач неправомірно відобразив витрати на оплату юридичних послуг:

-фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в сумі 90000,00 грн., які надавалися ним позивачу в період з 01.04.2008 по 50.09.2008 за договорами №2-8/юр від 01.04.2008 та №5-8/юр від 01.07.2008 року. -фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в сумі 460000,00 грн., які надавалися ним позивачу в період з 01.10.2008 по 31.03.2011 за договорами №Д1/8/юр від 01.10.08р.; №Д1/9/юр від 03.01.09р; №Д1/9-2/юр від 01.04.09р.; №Д1/9/3юр від 01.07.09р; №Д1/9/4юр від 01.10.09р; №Д1/10-1/юр від 03.01.10р; №Д1/10-2/юр від 01.04.10р; №Д1/10-3/юр від 01.07.10р; №Д1/10-4/юр від 01.10.10р; №Д1/11-1/юр від 03.01.11р. (а.с. 97-106).

Однак, суд вважає такий висновок відповідача безпідставним, оскільки позивачем з вказаними підприємцями укладались договори про надання послуг, а в підтвердження факту надання юридичних послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відповідності до умов, що викладені в договорах, складалися щомісячні акти виконаних робіт, вартість наданих послуг становила 15000,00 грн. на місяць.

Крім того, суд вважає безпідставним твердження відповідача, що щомісячні акти виконаних робіт не відповідають вимогам, які ставляться до документального забезпечення первинних облікових документів Законом №996 та Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, яка полягає у не відображенні змісту та обсягів господарської операції, одиниці її виміру.

Так, з досліджених в судовому засіданні актів виконаних робіт видно, що в них зазначені такі обов'язкові реквізити, як відомості, що ідентифікують сторін (замовника та виконавця), вид (юридично-консультаційні послуги) та обсяг (календарний місяць надання таких послуг), а також вартість наданих послуг (15000 грн. за місяць їх надання).

Суд погоджується з позивачем, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій (в даному випадку правова оцінка документів, ситуацій, планів, а також консультування в правових аспектах діяльності замовника тощо). Так в актах виконаних робіт визначено їх обсяг, який не може виражатись в одиницях виміру об»єктів матеріального світу. У зв»язку з цим відповідає дійсності вказівка в актах виконаних робіт по договору про надання юридичних послуг на їх обсяг, що вимірюється часом їх надання, тобто в даному випадку кожним календарним місяцем надання відповідних послуг.

Крім того, суд зазначає, що для документів, які засвідчують факт надання юридичних послуг, як такі відсутні належним чином установлені типові форми, що були б затверджені Міністерством статистики України, а тому зміст таких актів має відповідати загальним вимогам до змісту первинних документів з урахуванням особливостей такого роду господарських операцій.

Також, безпідставним є висновок відповідача про те, що позивач спрямував вище зазначені правочини на штучне заниження об'єкта оподаткування позивача, у звязку із чим, такі правочини, на думку відповідача, за правилами ст.ст. 215, 228 ЦК України, є нікчемними, а виконання їх сторонами не створило жодних юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Зокрема, на думку відповідача, за перевірений період не відбулося покращення фінансового становища позивача, що свідчить про недоцільність отримання таких послуг та, відповідно, не підтверджує факту їх надання підприємцями і як наслідок, їх отримання позивачем.

Згідно Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Аналізуючи вищевказану правову норму суд вважає, що відповідач фактично втручається в господарську діяльність юридичної особи, відхиляючи можливість підприємства вести на власний розсуд господарську діяльність та вступати в договірні відносини з обраним підприємством контрагентом та намагається коригувати управлінські рішення адміністрації підприємства в залежності від суб'єктивно оціненої державними службовцями економічної доцільності вчинених правочинів, чим перевищує надані законом повноваження, так як оцінка ефективності управлінських рішень, і тим більше, висновки щодо допустимості співпраці з тим чи іншим контрагентом не входить до повноважень органів податкової служби.

З урахуванням вище зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.5.2.1. п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334.

Щодо податкового повідомлення рішення №0004360234 від 25 серпня 2011р. яким визначено позивачу грошові зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 742,63 грн. суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 (далі Положення).

Відповідно до п.2.11. Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що станом на 15.04.2009 року у позивача існувала заборгованість перед працівником ОСОБА_7 в розмірі 854,77 грн. Одночасно йому було видано 900,00 грн., з яких 854,77 грн. надано в погашення раніше виниклої заборгованості, а решта 45,23 грн., видано під звіт без порушення установленого порядку.

ОСОБА_7 16.04.09р. надав підприємству авансовий звіт з підтвердженням понесених витрат на суму 240,00 грн., внаслідок чого перед ним виникла заборгованість в розмірі 194,77 грн. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 повністю відзвітував за раніше отримані кошти і перед ним існувала заборгованість станом на 16.04.09 р, йому було видано 1600,00 грн., з яких - 194,77 грн. на погашення заборгованості, решта - 1405,23 грн., під звіт, за які він відзвітувався без порушення строків 17.04.09р., що підтверджується звітами про використання коштів, на відрядження або під звіт, касовим чеком, видатковими касовими ордерами (а.с.144-149).

Суд вважає безпідставними твердження відповідача, що 16.04.09р. ОСОБА_7, який не відзвітувався за раніше отримані кошти в сумі 240 грн., було видано 1600,00 грн., після чого ним лише було подано звіт з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, а саме із звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №04 від 16 квітня 2009 року ОСОБА_7 відзвітувався за раніше отримані кошти в сумі 240 грн. (а.с.144). Відповідно до видаткового касового ордеру №349 від 16.04.2009р. ОСОБА_7 видано під звіт 1600 грн. (а.с.148). Так як дані документи складені в один день, проте не вказано годин їх складання, то неможливо встановити яка подія настала раніше отримано кошти під звіт чи відзвітовано за раніше отримані кошти, а відтак суд доходить висновку, що відповідач як суб»єкт владних повноважень не довів в цьому випадку порушення позивачем п.2.11 Положення.

Отже, видача під звіт протягом 15.04 - 16.04.2009 року готівкових коштів в розмірі 1645,23 грн. не є порушенням встановленого порядку, а застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від цієї суми, що становить 411,31 грн., є безпідставним і протиправними.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 331,32 грн. за порушення п.2.11 Положення суд зазначає наступне.

Відповідно до п.114.1. ст.114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Пункт 102.1. ст.102 Податкового кодексу України передбачає, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були допущені порушення п.2.11 Положення на суму 1325,29грн. 10-11.08.2009р. (даний факт позивачем не заперечується) в результаті чого відповідач 25.08.2011р. застосував штрафну санкцію в розмірі 331,32 грн.

Однак, на підставі вищезазначеного, суд вважає, що штрафна санкція застосована з порушенням граничного строку застосування, тобто 1095 днів, який минув 11.08.2011р., а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 331,32 грн. як протиправне підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Чернівці:

- №0000560233 від 25.08.2011р.;

- №0000570233 від 25.08.2011р.;

- №0004360234 від 25.08.2011р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 742,63 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» судові витрати в сумі 3,40грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 24 жовтня 2011 р. (23.10.11р. - вихідний день).

Суддя В.О. Ковтюк