Постанова № 18851433, 25.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 р. № 2-а- 6103/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Мазур П.С.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми

"Інтерфакт ЛТД"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

проскасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Інтерфакт ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача - Чугуївської обєднаної Державної податкової інспекції у Харківській області №0000031810 від 31.01.2011р., № 0000221810 від 15.07.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Відображені в акті перевірки від 14.01.2011р. №34/1810/21238131 висновки податкового органу про вчинення ТОВ Науково-виробнича фірма «Інтерфакт ЛТД» порушень є помилковими.

Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з контрагентами обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача, який є суб”єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та надавши заперечення на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що згідно з висновками акту перевірки від 14.01.2011р. №34/1810/21238131 встановлено порушення п.п.7.2.3 п.п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі Закон № 168), в наслідок чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. у сумі 99903,00 грн. та нараховані штрафні санкції 24975,75 грн. Також за висновками вказаного акту перевірки при здійсненні господарської діяльності ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» припустилось порушення: ст.ст. 203, 215, ч.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по причинах здійснених постачальником послуг ТОВ «ТД «ЗЗК» правочинів з ТОВ «Мехтранскомплекс» та ПП «Вівальді» та визнання їх нікчемними. Наслідком визнання таких правовідносин нікчемними стало те, що ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» за висновками акту перевірки згідно пп.7 п.п.7.2.3 п.п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону № 168, був занижений податок на додану вартість за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. в сумі 99903,00 грн.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період часу з 12.01.2011р. по 14.01.2011р. Чугуївською ОДПІ в Харківської області було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнична фірма «Інтерфакт ЛТД» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ «Торговий дім «ЗЖК» (код ЄДРПОУ 32028912) за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 14.01.2011р. №34/1810/21238131. 31.01.2011р. з посиланням на зазначений акт Чугуївською ОДПІ в Харківської області було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000031810 від 31.01.2011р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 124878,75 грн. (в т.ч. основний платіж 99903,00 грн., штрафні санкції 24975,75 грн.).

Стосовно зазначених податкових повідомлень-рішень позивачем було розпочато передбачену нормами діючого законодавства процедуру оскарження рішень контролюючих органів.

За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання з податку на додану вартість визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною.

Але 15.07.2011р. Чугуївською ОДПІ в Харківської області на адресу позивача було надіслано податкове повідомлення-рішення № 0000221810, яким позивачу було нараховані грошові зобов"язання з податку на додану вартість (штрафні (фінансові) санкції) в сумі 24975,75 грн.

Проаналізувавши норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податкового кодексу України в кореспонденції з нормами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом Інструкція), суд вважає, що при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісних податкових повідомлень-рішень, позаяк саме ці правові акти індивідуальної дії створили для позивача обовязок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкових повідомлень-рішень, що були складені в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, позаяк ці податкові повідомлення рішення визначили строк виконання обовязку, а отже і первісні, і наступні податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 14.01.2011р. №34/1810/21238131 висновки Чугуївської ОДПІ в Харківської області про порушення ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» п.п.7.2.3 п.п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі Закон № 168), в наслідок чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. у сумі 99903,00 грн. та нараховані штрафні санкції 24975,75 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За матеріалами справи 01.03.2007р. між ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД» та ТОВ «ТД «ЗЖК» було укладено договір комісії №1К/07 за яким ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» отримало від ТОВ «ТД «ЗЖК» комісійні послуги по реалізації виготовленої продукції, транспортно-експедиційного обслуговування та сортування цегли. ТОВ «ТД «ЗЖК» повністю і в строк виконало свої зобовязання за договором. Після отримання послуг були укладені звіти комісіонера з додаванням до них актів виконаних робіт та виписані податкові накладні, що були надані до перевірки.

ТОВ ТД „ЗЗК" уклало договір з ТОВ "Мехтранскомплекс" (код ЄДРПОУ: 35586494) на транспортно-експедиційні послуги № б/н від 01.03.2008р. ТОВ ТД „ЗЗК" вартість отриманих транспортно-експедиційних послуг у розмірі 3916580грн. (без ПДВ) включило до складу валових витрат.

ТОВ «ТД «ЗЗК» уклало договір з ПП «Вівальді» (код ЄДРПОУ: 32871564) на пакетування цегли №27-113 від 01.05.2008р. та на сортування № 27-114 від 01.05.2008р.

Факт реалізації готової продукції ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» за допомогою комісіонера ТОВ «ТД «ЗЖК» та виконання інших умов Договору комісії №1К-07 від 01.03.07р, в рамках господарської діяльності також підтверджено первинними документами, які були надані під час перевірки. Для перевірки також були надані документи, що підтверджують факт нарахування податкового кредиту та розрахунки між сторонами вищевказаного Договору.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. На дату укладання Договору і здійснення всіх правочинів всі контрагенти за даним Договором були зареєстровані як платники ПДВ. Згідно п.п.7.2.3 цього ж Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, форма податкової декларації затверджені та регламентовані наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (надалі - Порядку №166). Відповідно до Порядку №166 до податкових декларації за періоди, що перевірялись, ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» було надано додатки 5, у яких в розділі «Податковий кредит» у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагентів.

Таким чином, ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» у податковій звітності з ПДВ за перевіряємий період відобразило податковий кредит у повній відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежності від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі незнаходження за юридичною адресою, відсутність умов для здійснення діяльності, не відображення ними податкових зобовязань тощо).

На підставі всього викладеного позивач наполягає на факті законного відображення податкового кредиту по всіх податкових накладних, отриманих ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» від ТОВ «ТД «ЗЖК», а викладені у акті перевірки висновки вважає такими, що свідчать про невірне тлумачення посадовими особами податкової служби норм діючого законодавства.

На виконання умов договору комісії №1К/07 були виписані податкові накладні, а саме: №1482 від 30.04.2008р.; №1996 від 31.05.2008р.; №2409 від 30.06.2008р.; № 2865 від 31.07.2008р.; № 3267 від 31.08.2008р.: №3702 від 30.09.2008р.; №4091 від 31.10.2008р. і були складені акти здачі-прийняття робіт: №ЗЖК-ОУ-0000025 від 30.04.2008р.; №ЗЖК-ОУ-0000034 від 31.05.2008р.; №ЗЖК-ОУ-0000042 від 30.06.2008р.; №ЗЖК-ОУ-0000053 від 31.07.2008р.; №ЗЖК-ОУ-0000062 від 31.08.2008р.; №ЗЖК-ОУ-0000077 від 30.09.2008р.; №ЗЖК-ОУ-0000083 від 31.10.2008р.; №ЗЖК-ОУ-0000104 від 30.12.2008р.

Також позивачем було надано до суду копії інших первинних документів, а саме: реєстри податкових накладних; штатного розпису ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД» за 2008 та 2009 роки; свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «ЗЖК» від 05.06.2002 року № 29879245; видаткових накладних за період з травня 2008 по березень 2009 року; довіреності на отримання товару за період з квітня 2008 року по березень 2009 року; підсумкові виписки по рахунку № 26007000121973.980 (пасивний) (про рух грошових коштів) за період з 01.04.2008 року по 27.03.2009 року;

Крім того, як вбачається з матеріалів справи 11.02.2011 року Господарським судом Харківської області по справі №5023/498/11 було винесено рішення (надалі рішення по справі № 5023/498/11), яким було визнано дійсним договір на транспортно експедиційне обслуговування №Б/Н від 01.03.2008 року укладений між ТОВ «ТД «ЗЖК» та ТОВ «Мехтранскомплекс». Рішення по справі №5023/498/11 набрало законної сили 01.03.2011 року.

Також 11.02.2011 року Господарським судом Харківської області по справі № 5023/495/11 було винесено рішення (надалі рішення по справі № 5023/495/11), яким було визнано дійсними договори на виконання робіт № 027/113 від 01.05.2008 року та договір на виконання робіт № 027/114 від 01.05.2008 року укладений між ТОВ «ТД «ЗЖК» та ПП «Вівальді». Рішення по справі № 5023/495/11 набрало законної сили 01.03.2011 року.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні спірних правочинів до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України існування таких доказів не виявлено.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за договором комісії №1К/07 від 01.03.2007р.

Також позивачем були додані до матеріалів справи оригінали витягів з ЄДРПОУ від 22.09.2011 року з яких вбачається, що ПП «Вівальді» та ТОВ «Мехтранскомплекс» на час укладання спірних правочинів з ТОВ «ТД «ЗЖК» на транспортно-експедиційні послуги № б/н від 01.03.2008р., на пакетування цегли №27-113 від 01.05.2008р. та на сортування № 27-114 від 01.05.2008р. були зареєстровані в ЄДРПОУ відповідно до вимог чинного законодавства.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд відзначає, що ДПІ достовірність відомостей долучених до справи первинних документів не спростована.

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши зміст акту документальної невиїзної перевірки діяльності ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» від 14.01.2011р. №34/1810/21238131, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Втім, у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9) зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК) (п.18 Постанова Пленуму ВСУ №9).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності позивача за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» та його контрагентами за спірними правочинами, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, субєкт владних повноважень до суду не подав.

Розвязуючи спір по суті, суд сприймає згаданий документ як належний та допустимий в розумінні ч.3 ст.70 КАС України доказ необґрунтованості судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено субєктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.72 КАС України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки від 14.01.2011р. №34/1810/21238131 не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків нікчемних правочинів, викладене в акті перевірки ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» від 14.01.2011р. №34/1810/21238131 судження суб'єкта владних повноважень про вчинення нікчемного правочину не містить зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ НПФ «Інтерфакт ЛТД» пп. 7.4.1 п. 7.4 , пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В звязку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача чи їх прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, розсудливо, добросовісно, безсторонньо (неупереджено), - вбачається, що відповідачем було невірно застосовано норми чинного законодавства при невірному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим прийняті рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Інтерфакт ЛТД" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Інтерфакт ЛТД", а саме: № 0000031810 від 31.01.2011р., № 0000221810 від 15.07.2011р..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.10.2011р.

Суддя Заічко О.В.