Постанова № 18851312, 19.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 жовтня 2011 р. № 2а- 9652/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Старосєльцева О.В.,

суддів Кухар М.Д., Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Чубукіна М.В.,

за участі:

представників

позивача Межирицький А.О.,

відповідача Гіль А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування рішень субєкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (ідентифікаційний код 04805918), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, СДПІ по РВПП у м.Харкові №0000610854 від 06.05.2011р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1.153.290,00грн. (в т.ч. основний платіж 922.632,00грн., штрафні санкції 230.658,00грн.) та №0000620854/0 від 06.05.2011р. яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1.086.000,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що відображені в акті перевірки від 18.04.2011р. № 1013/23-106/04805918 висновки податкового органу про вчинення Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" порушень є помилковими. Позивач зазначив, що у спірних правовідносинах податок на прибуток за взаємовідносинами з ТОВ «Ваго-Рев»(ідентифікаційний код 36623607) та ТОВ «Компанія «СПО»(ідентифікаційний код 36372211) обчислював правильно, господарські операції з даним контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки складено акт від 18.04.2011р. № 1013/23-106/04805918. В ході проведення перевірки встановлено факт порушення КП «Харківський метрополітен»п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до складу валових витрат обігу та виробництва первинних документів, складених ТОВ «Ваго-Рев»та ТОВ «Компанія «СПО»в межах нікчемних правочинів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 28.02.2011р. по 11.04.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена планова виїзна перевірка КП «Харківський метрополітен»(ідентифікаційний код 04805918) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 18.04.2011р. № 1013/23-106/04805918.

06.05.2011р. з посиланням на зазначений акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000610854 від 06.05.2011 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1.153.290,00грн. (в т.ч. основний платіж 922.632,00грн., штрафні санкції 230.658,00грн.) та №0000620854/0 від 06.05.2011р. яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1.086.000,00грн.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 18.04.2011р. № 1013/23-106/04805918 висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про порушення КП «Харківський метрополітен»ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, а саме: недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених КП «Харківський метрополітен» з постачальниками товарів ТОВ «Ваго-Рев»та ТОВ «Компанія «СПО»; про порушення порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: відображення в податковому обліку з податку на прибуток первинних документів, складених ТОВ «Ваго-Рев»та ТОВ «Компанія «СПО»за господарськими операціями, що відбулись в межах нікчемних правочинів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, представниками сторін визнано, що єдиним мотивом для судження СДПІ про нікчемність спірних правочинів є відомості актів перевірок контрагентів позивача (ТОВ «Ваго-Рев»та ТОВ «Компанія «СПО»), які отримані відповідно від ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та ДПІ у Московському районі м. Харкова.

З цього приводу суд відзначає, що згідно з п.6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом п.5.2 розділу ІІ Порядку №984 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Оглянувши зміст акту18.04.2011р. № 1013/23-106/04805918, суд відмічає, що всупереч вимогам з п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку, оглянутий документ не містить чіткого викладення суті допущеного платником податків порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та фактів вчинення платником порушень даного закону.

Обраний субєктом владних повноважень мотив винесення спірних рішень, а саме: нікчемність правочинів, з огляду на приписи чч.1, 4 ст.70 КАС України не може бути доведений лише твердженнями іншого органу державної податкової служби України про нікчемність правочинів, так як таке твердження є виключно думкою субєкта владних повноважень, обґрунтованість та правомірність якої має бути підтверджена в ході розгляду адміністративної справи за правилами ст.ст.71 і 72 КАС України.

Окрім того, суд бере до уваги, що судження СДПІ про нікчемність спірних правочинів ґрунтується на висновках актів ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 03.09.2010р. №2552/23-304/36623607 та від 06.09.2010р. №2591/48-015/36623607 (стосовно ТОВ «Ваго-Рев»), акті перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 31.03.2011р. №864/18/36372211 (стосовно ТОВ «Компанія «СПО»).

З цього приводу суд зазначає, що за матеріалами справи обґрунтованість висновків акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 03.09.2010р. № 2552/23-304/36623607 (стосовно ТОВ «Ваго-Рев») була предметом судової перевірки по справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-883/11/2070), постановою якого від 12.05.2011р. такі висновки були визнані необґрунтованими (згадана постанова набрала законної сили згідно з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011р.). Обґрунтованість висновків акту перевірки ДПІ у Ленінському районі міста Харкова від 06.09.2010р. №2591/48-015/36623607 була предметом судової перевірки по справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-1738/11/2070), постановою якого від 12.05.2011р. такі висновки були визнані необґрунтованими (згадана постанова набрала законної сили згідно з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011р.). Обґрунтованість висновків акту перевірки акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 31.03.2011р. №864/18/36372211 (стосовно ТОВ «Компанія «СПО») була предметом судової перевірки по справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-3912/11/2070, постановою якого від 17.05.2011р. дії про проведенню перевірки були визнані неправомірними (дана постанова набрала законної сили згідно з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2011р.).

За таких обставин, суд відзначає, що з огляду на приписи ч.3 ст.70 КАС України висновки перелічених вище актів перевірок не можуть бути визнані належними та допустимими доказами по справі.

Додатково при вирішенні спору суд зазначає таке.

За матеріалами справи КП «Харківський метрополітен»та ТОВ «Ваго-Рев»був укладений договір про надання послуг з ремонту та обслуговування рухомого складу від 01.03.2010р. № 248-03/Т.

Відповідно до умов вказаного Договору ТОВ «Ваго Рев»взяло на себе зобовязання здійснювати поточний та позаплановий ремонт та обслуговування рухомого складу КП «Харківський метрополітен».

За результатами виконаних робіт між субєктами господарювання були підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт: акт № 6 від 22.03.2010р., акт № 3 від 31.03.2010р., акт № 7 від 31.03.2010р., акт № 8 від 12.04.2010р., акт № 9 від 22.04.2010р., акт № 10 від 30.04.2010р.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Ваго-Рев»були виписані наступні податкові накладні: від 22.03.2010р. № 18 на суму 2782622,7 грн., від 31.03.2010р. № 19 на суму 1855081,8 грн., від 31.03.2010р. № 21 на суму 351200 грн., від 12.04.2010р. № 22 на суму 1287544,1 грн., від 22.04.2010р. № 23 на суму 1287544,1 грн., від 30.04.2010р. № 26 на суму 804715,06 грн.

Оглянувши перелічені вище первинні документи, суд відзначає, що копії оглянутих документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

За переліченими податковими накладними позивачем було придбано послугу поточний та позаплановий ремонт та обслуговування рухомого складу електропоїздів, котра з огляду на напрям господарської діяльності КП (надання послуг з перевезення пасажирів), є обєктивно необхідною для організації виробничого процесу.

Будь-яких зауважень до належності оформлення перелічених вище первинних документів відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не наводив.

Дослідивши наявні у справі документи, суд зазначає, що між КП «Харківський метрополітен»та ТОВ «Компанія СПО»були укладені договори про надання послуг з прибирання станцій та електродепо від 01.03.2010р. № 251-03/СР, № 252-03/СР від 01.03.2010р., № 462-05/СР від 27.05.2010р.

Відповідно до умов перелічених Договорів ТОВ «Компанія СПО»взяло на себе зобовязання здійснювати санітарне оброблювання станцій метро, електродепо та будинку управління КП «Харківський метрополітен», послуги з санітарного утримання салонів туалетних послуг, послуги з проведення профілактичної дератизації прилеглої території, послуги з проведення щоденної дезінфекції рухомого складу, послуги з проведення профілактичної дезінфекції та дератизації підплатформених приміщень та електродепо «Салтівське».

За результатами виконаних робіт між субєктами господарювання підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт: № 5/1 від 31.12.2010р., акт № 4/Т від 31.12.2010р., акт № 63 від 31.12.2010р., акт № 5 від 31.12.2010р., акт № 5/2 від 31.12.2010р., акт № 5/3 від 31.12.2010р., акт № 62 від 20.12.2010р., акт № 61 від 10.12.2010р.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Компанія «СПО»були виписані наступні податкові накладні: від 10.12.2010р. № 81 на суму 334164,43 грн., від 20.12.2010р. № 82 на суму 334164,43 грн., від 28.12.2010р. № 83 на суму 349952,7 грн., від 28.12.2010р. № 87 на суму 25144,16 грн., від 28.12.2010р. № 84 на суму 49246,52 грн., від 28.12.2010р. № 86 на суму 257083,25 грн., від 29.12.2010р. № 8803 на суму 26071,2 грн., від 31.12.2010р. № 91 на суму 50689,4 грн.

Оглянувши перелічені вище первинні документи, суд відзначає, що копії перелічених податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Будь-яких зауважень до належності оформлення перелічених вище первинних документів відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не наводив.

За переліченими податковими накладними позивачем було придбано послугу прибирання, санітарне утримання, дезінфекція, дератизація, котра з огляду на напрям господарської діяльності КП (надання послуг з перевезення пасажирів), є обєктивно необхідним для організації виробничого процесу.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що спірні правочини у судовому порядку ДПІ не оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання спірного правочину недійсним не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 19.07.2011р. №1190/15-409/33290649.

Навпаки, в матеріалах справи міститься лист начальника Головного відділу податкової міліції СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на адресу начальника КП «Харківський метрополітен»в якому повідомляється, що за результатами розгляду акту перевірки від 18.04.2011р. №1013/23-106/04805918 відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 18.04.2011р. № 1013/23-106/04805918 субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочином, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого пального в межах оподатковуваних операцій при проведенні власної господарської діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право- і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та наведеними вище субєктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду СДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Судом під час виконання вимог ст. 11 КАС України таких обставин також не встановлено, так як укладені договори стосується предмету господарської діяльності позивача, направлені на досягнення реальних економічних наслідків, а позивач та його контрагенти мають правоздатність на здійснення відповідних видів господарської діяльності.

Довід субєкта владних повноважень про наявність у платника податків наміру у спірних правовідносинах безпідставно отримати податкову вигоду спростовується матеріалами справи, які містять фактичні дані, що засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження реальності укладених з контрагентами правочинів позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань сторонами спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог закону.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилом ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківській метрополітен" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування рішень субєкта владних повноважень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000610854 від 06.05.2011р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1.153.290,00грн. (в т.ч. основний платіж 922.632,00грн., штрафні санкції 230.658,00грн.).

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000620854/0 від 06.05.2011р., яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1.086.000,00грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24.10.2011 року.

Судді Старосєльцева О.В.

Кухар М.Д.

Сліденко А.В.