Постанова № 18851301, 13.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 жовтня 2011 р. № 2-а- 8953/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

за участю:

представника позивача - Тунян Н.Т.

представника відповідача - Дубрави К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

провизнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: 1) визнати Наказ начальника ДПІ Комінтернівського району м. Харкова від 24 березня 2011 року № 283 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки незаконним; 2) визнати дії посадової особи Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова Скрипченко Т.О. зі складання акту перевірки від 05.04.2011 року № 358/15-409/24287638 протиправними; 3) скасувати повідомлення - рішення ДПІ Комінтернівського району м. Харкова від 21 червня 2011 року №0000301540.

В подальшому позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог та просив не розглядати позовні вимоги в частині визнання дії посадової особи Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова Скрипченко Т.О. зі складання акту перевірки від 05.04.2011 року № 358/15-409/24287638 протиправними.

Отже, розгляд і вирішення адміністративної справи по суті здійснюється судом лише в частині вимог про визнання Наказу начальника ДПІ Комінтернівського району м. Харкова від 24 березня 2011 року № 283 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки незаконним та скасування повідомлення - рішення ДПІ Комінтернівського району м. Харкова від 21 червня 2011 року №0000301540.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що судження субєкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 05.04.2011р. № 358/15-409/24287638, отриманому позивачем 28.04.2011 року є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Донтрансторг» обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином, витрати позивачем у спірних правовідносинах понесені шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, наміру безпідставного отримання податкової вигоди позивач у спірних правовідносинах не мав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову, з урахуванням зменшених позовних вимог.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився. Правом надати письмові заперечення на позов відповідач не скористався. У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що викладені в акті перевірки від 05.04.2011р. № 358/15-409/24287638 висновки щодо виявлених порушень цілком обґрунтовані, а спірне податкове повідомлення рішення від 21 червня 2011 року №0000301540 правомірне.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи, 23.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова направило позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарт", повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за січень 2011 року на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

24 березня 2011 року начальником Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова було видано Наказ № 283 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за січень березень 2010 року на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

05.04.2011р. Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт», код ЄДРПОУ 24287638, з питання достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2009 року, січень, березень 2010 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 05.04.2011 року № 358/15-409/24287638.

21.06.2011р. відповідач з посиланням на згаданий акт прийняв спірне податкове повідомлення - рішення № 0000301540, яким ТОВ «Фарт» визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 272.655, 81 грн., у т.ч. 218.124, 65 грн. основний платіж, 54.531, 16 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 05.04.2011 року № 358/15-409/24287638 висновок субєкта владних повноважень про порушення ТОВ «Фарт» п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на долдану вартість”, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 року за № 233/2037, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту - 218.124, 65 грн., у т.ч. по періодам: листопад 2009 року 102.645, 17 грн., січень 2010 року 58.459, 4 грн., березень 2010 року 57.020, 08 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою було встановлено, що контрагентом підприємства позивача у періоді листопад 2009 року, січень, березень 2010 року було підприємство ТОВ «Донтрансторг», код ЄДРПОУ 36061529, який має ознаки фіктивності. Отже, угоди, які укладені з даним підприємством в силу ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Оскільки нікчемна угода не створю правових наслідків, вона підлягає виключенню з податкового обліку як така, що не спричиняє виникнення обєкту оподаткування та формування податкового кредиту та податкових зобовязань у її сторін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження субєкта владних повноважень про порушення платником податків п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 виключно з тих мотивів, котрі викладені в акті від 05.04.2011 року № 358/15-409/24287638.

З приводу судження субєкта владних повноважень про наявність в діях платника податків порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ” суд зазначає, що за правилом згаданої норми закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" пов'язує виникнення податкових зобов'язань, відповідачем в ході розгляду справи не доведена.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

З приводу судження субєкта владних повноважень стоосвно нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Фарт» та ТОВ «Донтрансторг» суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з обставинами спірних правовідносин, судом встановлено, що податковий орган недійсності правочинів між позивачем, ТОВ «Фарт» та ТОВ «Донтрансторг» в судовому порядку не оскаржував.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних фактичних даних з приводу прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 05.04.2011 року № 358/15-409/24287638. Суд також відзначає, що представником відповідача у судовому засіданні надано копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні засновника та директора ТОВ «Донтрансторг» (36061529) у звязку з відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 205 КК України.

Розвязуючи спір по суті, суд додатково також бере до уваги те, що проведений судом системний аналіз положень ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку №984, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), дає всі підстави для висновку про те, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 05.04.2011 року № 358/15-409/24287638 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ «Донтрансторг», про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад відповідачем суду не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Довід субєкта владних повноважень про нікчемність правочину, укладеного між позивачем, ТОВ «Фарт» та ТОВ «Донтрансторг» з мотивів порушення закону контрагентами останнього з поіменованих субєктів господарювання слід визнати неспроможним, бо в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, за законом є неможливим. Крім того, позивач не мав жодних безпосередніх взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Донтрансторг», до їх діяльності не причетний.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ «Фарт » п.п.7.2.6, п.7.2., п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” за взаємовідносинами з ТОВ «Донтрансторг».

Слід також зазначити, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 згаданого кодексу.

Основною підставою для проведення перевірки ТОВ «Фарт», як зазначено в наказі № 283 від 24.03.2011 року, вказаний пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Однак, доказів направлення позивачу такого письмового запиту з ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо надання будь яких даних, які б могли стати підставою для проведення такої перевірки, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено обґрунтованих підстав для видання наказу про проведення перевірки, а також правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Фарт», то поданий позов підлягає задоволенню в частині скасування Наказу начальника ДПІ Комінтернівського району м. Харкова від 24 березня 2011 року № 283 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та в частині скасування податкового повідомлення рішення від 21 червня 2011 року №0000301540.

З огляду на приписи ст.155 КАС України суд не знаходить підстав для відмови в задоволення заяви представника позивача про зменшення позовних вимог в частині визнання дії посадової особи Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова Скрипченко Т.О. зі складання акту перевірки від 05.04.2011 року № 358/15-409/24287638 протиправними, у звязку з чим вимоги позову в цій частині підлягають залишенню без розгляду.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними - задовольнити.

Визнати Наказ ДПІ Комінтернівського району м. Харкова від 24 березня 2011 року № 283 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки незаконним та скасувати.

Скасувати повідомлення - рішення ДПІ Комінтернівського району м. Харкова від 21 червня 2011 року №0000301540.

Адміністративний позов в частині вимог про визнання дії посадової особи Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова Скрипченко Т.О. зі складання акту перевірки від 05.04.2011 року № 358/15-409/24287638 протиправними - залишити без розгляду.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" (код ЄДРПОУ 24287638 вул. Плеханівська, 134, м.Харків, 61036) судовий збір у розмірі 3,40 (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2011 року.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя О.В. Панченко