Постанова № 18851202, 12.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 жовтня 2011 р. № 2-а- 12109/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Чупіковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія" до Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

< Текст >

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Харків», звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення: №0000142310 від 29.03.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 134 935,80 грн. (за основним платежем 89 953,87 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 44 976,93 грн.); №0000372310 від 09.06.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 112 442,33 грн. (за основним платежем 89 953,87 грн. 00 коп., за штрафними в розмірі 22488,96 гривень), які були прийнятті Нововодолазькою міжрайонною Державною податковою інспекцією у Харківській області (далі - відповідач).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в Акті перевірки було помилково встановлено порушення ст.3, пп.7.2.6. підпункту 7.2., пп.7.4.1. підпункту 74., пп.7.7.1. підпункту 7.7. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі ЗУ «Про ПДВ») та заниження податку на додану вартість у серпні 2010 року та відповідне завищення податкового кредиту на суму у розмірі 89953,87 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

14.03.2011 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Харків»під час здійснення фінансово господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Алабама»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонополія»про що було складено Акт перевірки № 33/23-0-33/33163965 (а.с.8 - 21).

29.03.2011 року на підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000142310 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 134930,00 гривень, з яких 89953,87 гривень за основним платежем та 44976,93 гривень штрафних санкцій. Також, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем ст.3пп.7.2.6. пункту 7.2.; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження податку на додану вартість.

01.04.2011 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 0000142310 від 29.03.2011 року, яке було прийнято відповідачем про визначення суми податкового на загальну суму 134 935,80 гривень, з урахуванням штрафних санкцій.

07.04.2011 року позивач подав первинну скаргу до Державної податкової адміністрації у Харківській області на податкове повідомлення рішення № 0000142310 від 29.03.2011 року.

03.06.2011 року позивач отримав рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області за результатами розгляду первинної скарги (вих. № 2327/10/25-203 від 31.05.2011 року), яким було скасовано податкове повідомлення рішення відповідача № 0000142310 від 29.03.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 22 488,47 гривень, а в іншій частині залишено без змін.

20.06.2011 року, за результатами розгляду первинної скарги, позивач отримав податкове повідомлення рішення відповідача № 0000372310 від 09.06.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 112 442,33 гривень, з урахування штрафних санкцій.

10.06.2011 року не погодившись з рішенням ДПА у Харківській області від 31.05.2011 року з податковим повідомленням рішенням відповідача № 0000372310 від 09.06.2011 року на загальну суму 112 442,33 гривень, позивач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової адміністрації України.

16.08.2011 року позивач отримав рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги, відповідно до якого податкове повідомлення - рішення № 0000142310 від 29.03.11 року (№ 0000372310 від 09.06.2011 року) з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 31.05.11 року залишила без змін, а повторну скаргу без задоволення. Судом встановлено, що в результаті проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що порушення ст. 3, п.п.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, ТОВ "Українська пивна компанія - Харків" (далі за текстом ТОВ "УПК - Харків") код: 33163965 безпідставно завищено податковий кредит на суму 89953,87 грн., що призвело до заниження суми ПДВ до сплати в бюджет: за серпень 2010 року у розмірі 89953,87 грн.

Тобто, відповідач прийшов до висновку, що господарські операції, на підставі яких позивачем було задекларовано податковий кредит в розмірі 89953,87 гривень, фактично не відбувались.

В Акті перевірки відповідач обґрунтував свій висновок тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Будмонополія»та ТОВ «Алабама», є частиною правочинів, здійснених по ланцюгу придбання та постачання з ТОВ «Е-Восток Україна»(код ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей»(код ЄДРПОУ 33743908).

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем був отриманий акт № 49/23-3/36959888 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.01.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року ТОВ «Алабама»під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Е-Восток Україна»(код ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей»(код ЄДРПОУ 33743908). Детальне опрацювання вказаних матеріалів дало відповідачу змоги прийти до висновку про порушення ТОВ «Алабама»ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Окрім того, відповідачем встановлено, що станом на дату складання акту в ТОВ «Алабама»було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість 20.12.2010 року рішенням № 19.

Проте, судом встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «Алабама»два договори поставки - № 1020 від 01.07.2010 року та № 1021 від 01.07.2010 року.

Відповідно до Акту перевірки остання поставка була здійснена 20.08.2010 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що постачальник товару ТОВ «Алабама», щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит, на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в установленому законом порядку, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Позивач у серпні 2010 року до складу податкового кредиту включив суми, які були вказані в податкових накладних, а саме: № 1630208 від 08.08.2010 року на суму 53709,60 гривень; № 1630608 від 06.08.2010 року на суму 30 000 гривень; № 1631008 від 10.08.2010 року на суму 55426,86 гривень; № 1631808 від 18.08.2010 року на суму 199920,00 гривень; № 16302008 від 20.08.2010 року на суму 46860,42 гривень. Таким чином, ТОВ «Алабама»були виписані податкові накладні на загальну суму 385916,88 (з яких ПДВ 64319,48). Зазначені суми були включені до складу податкового кредиту за серпень 2010 року.

Також, позивачем були надані до суду видаткові накладні: № 1630208 від 08.08.2010 року на суму 53709,60 гривень; № 1630608 від 06.08.2010 року на суму 30 000 гривень; № 1631008 від 10.08.2010 року на суму 55426,86 гривень; № 1631808 від 18.08.2010 року на суму 199920,00 гривень; № 16302008 від 20.08.2010 року на суму 46860,42 гривень.

Крім того, позивачем до матеріалів суду були надані товарно транспортні накладні: № 00299 від 06.08.10 року; № 00333 від 18.08.10 року; № 00291 від 02.08.10 року; № 00315 від 10.08.10 року.

В підтвердження фактичного виконання цього договору, позивач надав подорожні листи (№053492 від 02.08.2010 року; 053551 від 06.08.2010 року; б/н від 10.08.2010 року; 053699 від 18.08.2010 року; 053740 від 20.08.2010 року) із зазначенням марки транспортного засобу та прізвищем водіїв. Як вбачається зі змісту подорожних листів адреса призначення (навантаження) співпадає з адресою місцезнаходження ТОВ «Алабама», яка вказана в акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.01.2011 року - м. Дніпропетровськ, вул. г. Сталінграда, б.227, к.14.

Також судом встановлено, що марки транспортного засобу та державні номери повністю співпадають з марками транспортних засобів, які позивач взяв в оренду відповідно до договорів оренди автомобілів: № 26 від 22.06.2009 року, КАМАЗ 53212, рік випуску 1985, державний номер НОМЕР_3; № 13 від 01.07.2009 року, КАМАЗ 5320, рік випуску 1984, Камаз НОМЕР_4.

В підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працюють в ТОВ «Українська пивна компанія Харків»позивач надав накази про прийняття їх на роботу на посаду водія експедитора (наказ № 17 від 03.07.2007 року та наказ № 17 від 03.07.2007 року). Окрім цього, позивачем були надані накази про відрядження директора позивача (Р.С. Коровкіна) та ОСОБА_1, ОСОБА_2 (від 30.07.2010 року, від 04.08.2010 року, від 09.08.2010 року, від 17.08.2010 року, від 19.08.2010 року). Як вбачається зі змісту цих документів дата відрядження кожного водія експедитора співпадає з датою подорожнього листа.

Відповідач не заперечував під час судового провадження правильність заповнення податкових накладних, видаткових та товарно транспортних накладних, договорів оренди транспортних засобів. Про те, що вищевказані документи були наданні під час проведення перевірки свідчить лист позивача до відповідача від 03.03.2011 року вих.№ 26.

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем був отриманий акт № 37/23-3/34825017 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.01.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року ТОВ «Будмонополія»під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Е-Восток Україна»(код ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей»(код ЄДРПОУ 33743908). На підставі цього акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Будмонополія»порулишо ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Окрім того, відповідач дізнався, що станом на дату складання акту в ТОВ «Будмонополія»було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Актом № 2098/29-021-1 від 17.11.2010 року. Проте таккий висновок відповідача спростовується тим, що між позивачем та ТОВ «Будмонополія»було укладено договір № 345, відповідно до якого позивач виступив як замовник, а ТОВ «Будмонополія»як виконавець вантажно розвантажувальних робіт ящики пива. Вказані роботи проводилися за допомогою електричних автовантажників, теліжки - які належать позивачу, що підтверджено матеріалами справи, а саме: видатковою накладною № Рк-ЮЛ23137 від 31.05.2007 року, видатковою накладною № Рк-ЮЛ 25570 від 28.11.2007 року.

Також, в підтвердження виконання цього договору позивач надав до суду акти виконаних робіт разом з додатками. Як вбачається зі змісту матеріалів справи 31.08.2010 року був останнім днем надання послуг ТОВ «Будмонополія»позивачу.

Відповідач не заперечував під час судового провадження правильність заповнення та дійсність податкових накладних, актів виконаних робіт.

Про те, що вищевказані документи були наданні під час проведення перевірки свідчить лист позивача до відповідача від 03.03.2011 року вих.№ 26. Таким чином суд дійшов висновку про те, що виконавець послуг ТОВ «Будмонополія», щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит, на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в установленому законом порядку, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правила розрахунку розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ “Про ПДВ”, - «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку».

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Частинами другою та третьою ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ “Про ПДВ” - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п.7.3 ст.7 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового кредиту підтверджена відповідною податковою накладною. В свою чергу, ця податкова накладна складена на підставі договору, видаткової накладної.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду. Судом не встановлено невідповідності вищезазначених документів (договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти виконаних робіт, накази директора) фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у серпні 2010 року підтверджується документально.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договором поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач до суду не подав.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 10.1., 10.2. ст.10 ЗУ “Про ПДВ”, передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, якщо такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів отримання ТОВ «Алабама»товару від контрагентів ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей», який в подальшому був поставлений позивачу. Крім цього суд зазначає, що згідно інформації наведеної в Акті перевірки вбачається, що на адресу ТОВ «Алабама»в серпні 2010 року від вищезазначених контрагентів не надходив товар, які потім був поставлений позивачу в серпні 2010 року.

Також, відповідачем не було надано до суду доказів того, що господарські операції з купівлі продажу товарів, які були укладені між ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Будмонополія»є частиною ланцюгу, тому що договір № 345 між позивачем та ТОВ «Будмонополія»є договором про надання послуг, а не купівлі продажу товарів, як це вказано в Акті перевірки.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару, послуг (робіт) у ТОВ «Алабама», ТОВ «Будмонополія»не було надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку відповідачем стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Харків ст.3, пп.7.2.6. підпункту 7.2., пп.7.4.1. підпункту 74., пп.7.7.1. підпункту 7.7. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України. Матеріалами справи підтверджено правильність визначення позивачем податкового кредиту.

В той же час, позивач в своїх вимогах просить скасувати два податкових повідомлення рішення, які були прийняти на підставі одного і того ж самого акту перевірки - № 0000142310 від 29.03.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 134 935,80 гривень (за основним платежем 89 953,87 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 44 976,93 гривень); № 0000372310 від 09.06.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 112 442,33 гривень (за основним платежем 89 953,87 гривень; за штрафними в розмірі 22488,96 гривень.

Проте, податкове повідомлення - рішення № 0000142310 від 29.03.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 134 935,80 гривень (за основним платежем 89 953,87 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 44 976,93 гривень) вже було скасовано відповідачем рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області за результатами розгляду первинної скарги (вих. № 2327/10/25-203 від 31.05.2011 року).

Відповідно до підпункту 55.1. ст.55 Податкового кодексу України «податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства». В цьому випадку, скасування податкового повідомлення рішення податковим органом означає, що таке рішення втратило свою чинність, отже повторне його скасування судом в адміністративному провадженні недоцільно.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем в судових засіданнях не надано доказів правильності висновків, на підставі яких були прийняти податкові повідомлення рішення. Зазначені обставини дають суду підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія" до Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000372310 від 09.06.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 112 442,33 гривень, (за основним платежем 89 953,87 грн. 00 коп., за штрафними в розмірі 22488,96 гривень), яке було прийнято Нововодолазькою міжрайонною Державною податковою інспекцією у Харківській області.

В решті позовних вимог відмовити. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя (підпис)< Список >М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2011 року.

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.< Список >

Суддя М.О. Лук'яненко секретар Чупікова О.С.< Список >