Постанова № 18850387, 17.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2598/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року м.Одеса

10год.00хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - суддіАракелян М.М.

При секретарі -Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від прокуратури: ОСОБА_1 за довіреністю від 11.08.2011р. №5274

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А2171 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2, в якій прокурор просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини А2171 щодо невидачі ОСОБА_2 речового майна в натуральному вигляді на суму 2050,49грн. Також прокурор просить суд зобов'язати військову частину А2171 видати ОСОБА_2 речове майно в натуральному вигляді на суму 2050,49грн. згідно довідки №37 від 20.10.2008р.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на не видачу позивачу речового майна в натуральному вигляді на суму 2050,49грн. відповідно до довідки №37, чим порушено вимоги ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XI.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він є лише розпорядником коштів Державного бюджету України третього ступеня; крім того, речове майно для видачі звільненим військовослужбовцям командуванням до відповідача не направлялося.

21.06.2011р. до суду надійшла заява позивача, в якій він зазначає, що підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд розглянути справу без його участі. 04.10.2011р. до суду надійшла заява позивача, в якій він просить суд розглянути справу без його участі.

07.09.2011р. до суду від Військової частини А2171 надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.

У судовому засіданні прокурор підтримав наведену позицію по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини А 2171 від 13.10.2009р. №207 підполковника ОСОБА_2 звільнено з військової служби з правом носіння військового одягу та він був виключений зі списків особового складу частини.

Як вбачається з наявної у справі Довідки №37 на одержання грошової компенсації та майна замість предметів належних до видачі, після 11.03.2000р. позивачу належить видати речове майно на загальну суму 2050,49грн.

Вказане майно у натуральному вигляді видано не було. На звернення позивача про видачу вказаного майна, відповідач йому відмовив, що підтверджено представником військової частини А2171 у судовому засіданні 23.08.2011р.

Крім того, у довідці військової частини А2171 від 06.09.2011р. №435 зазначено, що станом на 07.09.2011р. у військової частини А2171 дійсно рахується заборгованість перед ОСОБА_2 з видачі останньому речового майна на суму 2050,49грн.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Статтею 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XI (зі змінами та доповненнями) ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про Збройні сили України»від 06.12.1991р. №1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них (в редакції чинній до внесення відповідних змін Законом України №328-V від 03.11.2006р.).

Крім того, згідно з п.27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004р. №1444 (зі змінами та доповненнями) військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року №1459-III з 11.03.2000р. (із змінами та доповненнями) призупинено дію частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XI в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції Закону України від 03.11.2006 року) з 01.01.2007р. відновлено видачу грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за належне до видачі речове майно, а саме п.2 ст. 9-1 зазначеного закону передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Однак, п.59 ст.71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»зупинено на 2007р. та відповідно до п.3 ч.65 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»виключено.

Таким чином, з урахуванням того, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000р. №1459-III в частині зупинення дії ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не скасовано та неконституційним не визнано, тобто він є чинним, у позивача відповідно відсутнє право на отримання грошової компенсації замість речового майна за період після 11.03.2000року.

Наказом Міністра оборони України «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1444»від 31.01.2006 р. № 45 затверджений Порядок відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час.

Згідно з п.3.1.12. вказаного Порядку грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Отже військова частина А2171 зобовязана видати позивачу речове майно в натуральному вигляді на суму 2050,49грн. згідно вказаної вище довідки №37.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А2171 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2171 щодо невидачі ОСОБА_2 речового майна в натуральному вигляді на суму 2050,49грн.

Зобов'язати військову частину А2171 (вул.Овідіопольська дорога, 8, Одеська область, код 08309566) видати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) речове майно у натуральному вигляді на суму 2050(дві тисячі пятдесят)49грн. згідно довідки №37.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.10.2011р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

17 жовтня 2011 року