Постанова № 18849918, 24.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2011 р. № 2а-12507/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Кавки Н.І.,

представника позивача Балаєва Ф.Д., представника відповідача Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства «Гарант»Львівської обласної організації Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

Підприємство «Гарант» Львівської обласної організації Українського товариства глухих (далі - Підприємство «Гарант) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі-ДПІ у Личаківському районі м. Львова), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000742340/0/29294/23-4 від 24.11.2010 року, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 409655,40 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2011 року по справі №2а-770/11/1370 адміністративні справи №2а-770/11/1370 за позовом підприємства «Гарант» до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та №2а-12507/11/1370 за адміністративним позовом підприємства «Гарант» до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - обєднане в одне провадження. Обєднаній справі присвоєно №2а-12507/11/1370.

З урахуванням обєднаних позовних вимог, позивач просить суд визнати нечинним податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення №0000742340/0/29294/23-4 від 24.11.2010 року, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 409655,40 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002662320/0/32870 від 30.12.2010 року, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 739087,50 грн., в т.ч. за основним платежем 505756,00 грн., за штрафними санкціями 233331,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002672320/0/32869 від 30.12.2010 року, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7332868,50 грн., в т.ч. за основним платежем 4888579,00 грн., за штрафними санкціями 2444289,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003941720/0/32863 від 30.12.2010 року, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок з доходів найманих працівників на загальну суму 499284,68 грн., в т.ч. за основним платежем 149761,56 грн., за штрафними санкціями 299523,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог підприємство «Гарант»посилається на те, що згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»його звільнено від сплати податку на прибуток, а згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» його звільнено від сплати податку на додану вартість, як підприємство засноване громадською організацією інвалідів і яке відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»має право застосовувати ці пільги за наявності дозволу на право користування пільгами, який надається Міжвідомчою комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Крім цього, позивач заперечує також нарахування податку з доходів найманих працівників, оскільки він не є працедавцем фізичних осіб, відносно яких зроблено ці нарахування, а відтак не є їхнім податковим агентом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з мотивів викладених у письмовому запереченні і в доповненнях до заперечення. Зокрема вважає, що аргументи позивача щодо нарахування податку на прибуток є формальними, а з приводу нарахування податку на додану вартість зазначає, що обєм наданих послуг не відповідає фактичним можливостям підприємства. Крім цього, на думку відповідача позивачем занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість внаслідок реалізації квартир нижче звичайної ціни, чим порушено вимоги п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підстави своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0000742340/0/29294/23-4 від 24.11.2010 року судом встановлено наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову перевірку підприємства «Гарант»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації з ПДВ за липень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №580/23-4/20815359 від 12.11.2010 року, згідно висновків якого в порушення п.1.3, п.1.7, п.п.1.8., п.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємством «Гарант»занижено суму, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2010 року на суму 292611,00 грн. Зокрема, ДПІ у Личаківському районі м. Львова дійшов до висновку про штучне формування підприємством «Гарант»податкового кредиту за перевіряємий період за рахунок придбання товарів, послуг у ТзОВ «Іртас», по якому неможливо проведення перевірок з питань правових взаємовідносин із контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

На підставі акта перевірки №580/23-4/20815359 від 12.11.2010 року, ДПІ у Личаківському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000742340/0/29294/23-4 від 24.11.2010 року, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 409655,40 грн.

Податковим органом зроблено висновок про те, що підприємством «Гарант»занижено суму податку на додану вартість, що підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2010 року на суму 292611,00 грн. по господарських операціях, які випливають із договору підряду від 01.03.2010 року №02Бр/201 і угоди від 22.03.2010 року №01м/2010, укладених між позивачем та ТзОВ «Іртас». На думку контролюючого органу поставка матеріалів відповідно до угоди від 22.03.2010 року №01м/2010 та виконання робіт по договору підряду від 01.03.2010 року №02Бр/201 в обсягах, зазначених в актах виконаних робіт ТзОВ «Іртас»не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності підрядних роботах, що в свою чергу свідчить про штучне формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

Згідно із п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Як передбачено п.1.7 ст. 1 вищевказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16.07.1999 року при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 208067 ТзОВ «Іртас»зареєстроване як юридична особа 28.06.2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»№755-IV від 15.05.2003 року (з наступними змінами і доповненнями) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент укладення вищевказаних договорів і здійснення господарських операцій із позивачем, ТзОВ «Іртас»перебувало у Єдиному державному реєстрі, а також було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100267514 про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке видано ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

ТзОВ «Іртас»мало дозвіл на виконання будівельних робіт, що підтверджується ліцензією №193090, виданою Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на будівельну діяльність, яка 01.12.2009 року була переоформлена на бланк ліцензії № 490741 згідно наказу інспекції Держархбудконтролю у Львівській області №31/Л від 01.12.2009 року. Перелік будівельних робіт, які мало право виконувати підприємство, визначений у додатку до вказаної ліцензії.

Як встановлено перевіркою ДПІ у Личаківському районі м. Львова і зафіксовано в Акті перевірки №580/23-4/20815359 від 12.11.2010 року 15.07.2010 року між позивачем та Державним територіально-галузевим обєднанням «Південна Залізниця»був укладений договір підряду №П/П- 101033/НЮ на виконання робіт з реконструкції санітарно-побутових та службово-технічних приміщень дистанції колії на станції «Лозова»та договір підряду №П/л-101054/НЮ від 19.07.2010 року на виконання робіт з капітального ремонту північного та південного тунелів вокзалу «Харків-пасажирський», що знаходиться за адресою м. Харків, пл. Привокзальна, 1. Виконання підрядних робіт по укладених договорах підприємством «Гарант»здійснювалося із залученням субпідрядних організацій, з якими і укладалися відповідні договори субпідряду, в тому числі із ТзОВ «Іртас».

На підтвердження залучення субпідрядника та виконання робіт, позивачем представлені Акти виконаних підрядних робіт № 1 на суму 486 882, 74 грн. (ПДВ - 81147,13 грн.), № 2 на суму 7192, 88 грн. (ПДВ - 1198,81 грн.), №3 на суму 16695, 46 грн. (ПДВ 2782, 59 грн.), № 4 на суму 185294,19 грн. (ГІДВ - 30882, 36 грн.), № 5 на суму 1972, 62 грн. (ПДВ - 328,77 грн.), № 6 на суму 14698, 30 грн. (ПДВ - 2449, 70 грн.), № 16 на суму 206917, 41 грн. (ПДВ - 34486, 24 грн.) і № 17 на суму 465348, 97 грн. (ПДВ - 77558, 16 грн.), № 19 на суму 36085, 91 грн. (ПДВ - 6014, 32 грн.

Зазначеними первинними бухгалтерськими документами підтверджується, що ТзОВ «Іртас»по об'єкту реконструкції північного і південного тунелів вокзалу «Харків-Пасажирський»за липень 2010 року виконано будівельно-монтажні роботи на загальну суму 486 882,74 грн. (ПДВ - 81147,13 грн.), а по реконструкції приміщень дистанції колії станції «Лозова»на загальну суму 934 205, 74 грн. (ПДВ - 155700, 95 грн.).

Крім того, виконання вказаного об'єму робіт також підтверджується позивачем довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) за липень 2010 року, підписаними повноважними представниками підприємства «Гарант», як генпідрядника, і повноважними представниками відповідних підрозділів ДТГО «Південна залізниця», як замовника.

ТзОВ «Іртас»виписані податкова накладна № 2065 від 30.07.2010 року на виконані будівельні роботи та податкові накладні №№ 1527 та 1528 від 30.07.2010 року, №1525 від 29.07.2010 року, № 1521 від 23.07.2010 року на поставку матеріалів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції між Підприємством «Гарант»та ТзОВ «Іртас»підтверджені вищевказаними первинними бухгалтерськими документами (договором, актами виконаних робіт, довідками про вартість робіт, платіжними відомостями,тощо), які відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано документів, які б підтверджували надання послуг з організації перевезення вантажів, експедиційні послуги (товарно-транспортні накладні, копії подорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували надання вищезазначених послуг), а також не надано документів (актів), які б підтверджували на яких саме обєктах чи місцях доставки виконувались навантажувально-розвантажувальні роботи, сортування, групування та упакування якої саме продукції здійснювалось виконавцем. При цьому, згідно умов Угоди № 01М/2010 від 22.03.2010 року на поставку будівельних матеріалів, обов'язок по доставці цих матеріалів на об'єкти реконструкції, на яких виконувалися будівельно-монтажні роботи було покладено на ТзОВ «Іртас», відповідно всупереч переконанням відповідача у позивача не повинно і не могло бути будь-яких документів щодо здійснення транспортування чи виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, сортування, групування тощо, а відтак є правомірною відсутність таких доказів у позивача.

Щодо позовних вимог про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0000742340/0/29294/23-4 від 24.11.2010 року, №0002662320/0/32870, №0002672320/0/32869 та №0003941720/0/32863 від 30.12.2010 року встановлено наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складно акт № 656/23-2/20815359 від 15.12.2010 року. Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється на загальну суму 720 875,00 грн., в т.ч. за І кв. 170686,50 грн., за ІІ кв. 720875,00 грн. та завищено за ІІІ кв. 2010 року на суму 215119,00 грн.;

- п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму 5 024 360,00 грн.;

- п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.9 «е»п. 4.2 ст. 4, п.п. 4.3.24 п. 4.3 ст. 4, п.п. 6.3.1., 6.3.3. п. 6.3. ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а»ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за період з січня 2010 року по вересень 2010 року на загальну суму 149 761,56 грн.

На підставі акта перевірки № 656/23-2/20815359 від 15.12.2010 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова з врахуванням заперечення до акту перевірки було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року № 0002662320/0/32870, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 739087,50 грн., в т.ч. за основним платежем 505756,00 грн., за штрафними санкціями 233331,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року № 0002672320/0/32869, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7332868,50 грн., в т.ч. за основним платежем 4888579,00 грн., за штрафними санкціями 2444289,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року № 0003941720/0/32863, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок з доходів найманих працівників на загальну суму 499284,68 грн., в т.ч. за основним платежем 149761,56 грн., за штрафними санкціями 299523,12 грн.

Наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що підприємство «Гарант»06.08.1999 року зареєстровано Відділом реєстрації і ліцензування виконавчого комітету Львівської міської ради за № 951-Л, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи. Підприємство засноване Львівською обласною організацією Українського товариства глухих згідно з постановою № 5 від 31.05.1999 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова станом на 23.04.2010 року за № 2203.

Пунктом 1.2 Статуту підприємства визначено, що власником підприємства є Українське товариство глухих з Всеукраїнським статусом в особі його центрального правління. Згідно ст. 14-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до Законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається Міжвідомчою комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, що є спеціально уповноваженим державним органом створеним з метою визначення доцільності надання державної допомоги вказаним підприємствам та організаціям.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2000 року № 1888 було затверджено Положення про комісію з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Пунктом 3.1 цього Положення передбачено, що основним завданням Комісії є визначення доцільності надання державної допомоги у вигляді пільг зі сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, з внесення плати за землю (земельного податку), прийняття рішення про надання дозволу на право користування цими пільгами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 року № 1010 було затверджено порядок надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Вказаним нормативно-правовим актом визначено критерії, яким необхідно відповідати для отримання дозволу на право користування пільгами. Пунктом 2 цього порядку встановлено, що дозвіл підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів надається за умови їх відповідності зокрема таким критеріям:

1) середньооблікова чисельність інвалідів, що працюють на підприємствах, в організаціях протягом попереднього звітного (податкового) періоду, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу;

2) фонд оплати праці інвалідів, що працюють на підприємстві, в організації, становить протягом попереднього звітного (податкового) періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що належать до валових витрат виробництва;

3) сума витрат підприємства, організації з переробки (обробки, інших видів перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів (послуг), які використовуються для виготовлення товарів (надання послуг) безпосередньо підприємствами, організаціями, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів (наданих послуг);

4) розмір середньомісячної заробітної плати інвалідів, що працюють на підприємстві, в організації, в еквіваленті повної зайнятості повинен бути не менш як законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

5) виконання підприємством, організацією рішень Комісії та регіональних комісій (крім підприємств, організацій, які звернулися вперше) з питань визначення механізму та порядку отримання пільг з оподаткування.

Згідно з п.п. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів, послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що підприємство «Гарант»засноване громадською організацією інвалідів, а саме Львівською обласною організацією Українського товариства глухих. Довідкою про чисельність працюючих інвалідів, яка видана Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів доводиться, що за звітний період на підприємстві «Гарант»загальна чисельність працівників становить 42 особи, з яких 25 працівників інваліди по слуху 1 та 2 групи, що становить 60 % середньооблікової чисельності штатних працівників. Податковим звітом підприємства «Гарант»про прибуток, що звільняється від оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу за 2010 рік доводиться, що фонд оплати праці працівників-інвалідів протягом звітного періоду становить 337191,00 грн., при загальному фонді оплати праці, що становить 41,26 % від суми загальних витрат на оплату праці яка складає 817201,00 грн.

Відповідно до ч. 2 п.п. 7.12.1 Положення про комісію з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». В матеріалах справи також наявний дозвіл, наданий підприємству «Гарант»Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, а саме: дозвіл № 39 на право користування пільгами з оподаткування згідно з:

1) п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»;

2) п.п. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказаний дозвіл виданий на період з 01.10.2009 року до 01.10.2010 року.

Висновком судово-економічної експертизи № 1422 від 31.08.2011 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз підтверджується, що в акті документальної перевірки від 15.12.2010 року № 656/23-2/20815359 відсутні будь-які докази того, що позивачем допущено порушення вимог п.п. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме

- відсутні докази того, що фонд оплати праці інвалідів, які працюють на підприємстві «Гарант»становить менше 25 % від суми загальних витрат на оплату праці;

- відсутні докази того, що середньооблікова чисельність інвалідів, що працюють на підприємстві «Гарант»становить менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства;

- відсутні докази того, що підприємство «Гарант»отримувало прибуток від продажу підакцизних товарів та прибуток від грального бізнесу.

Відповідно до ч. 3 п.п. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі порушення вимог цієї статті зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням рівня інфляції, а також штраф згідно із законом.

Вищевикладене свідчить про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем приписів норм п.п. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак визначення підприємству «Гарант»податкового зобовязання по сплаті податку на прибуток є безпідставним і нормативно необґрунтованим.

Актом перевірки від 15.12.2010 року № 656/23-2/20815359 встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість від проданих товарів не власного виробництва, а саме: продаж новозбудованого житла в м. Миколаєві на 4888579,00 грн. При цьому, такий висновок ДПІ у Личаківському районі обґрунтований тим, що роботи по спорудженню житлового будинку № 5 у м. Миколаєві проведено субпідрядними організаціями без залучення працівників підприємства «Гарант», зокрема в акті перевірки зазначено, що підприємством не надано підтверджуючих документів виконання робіт власними працівниками та не представлено жодних доказів будівництва житла господарським способом. Разом з тим, це твердження спростовується висновком судово-економічної експертизи № 1422 від 31.08.2011 року, яким встановлено, що по будівництву житлового будинку № 5 у м.Миколаєві вартість робіт виконаних субпідрядними організаціями становить 16267648,81 грн., вартість робіт, виконаних підприємством «Гарант»становить 5298075,90 грн., вартість обладнання яке передано по цьому обєкту становить 1042970,29 грн., що разом складає 28,05 % від загальної вартості виконаних робіт, яка становить 21565724,71 грн.

Крім цього, суд не може погодитись з цим твердженням відповідача, виходячи з наступного: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що звільняються від оподаткування операції з:

поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Вказана норма Закону, крім критеріїв визначених п.п. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює ще один критерій, а саме питома вага витрат понесених підприємством має складати не менше 8 % продажної ціни виготовлених товарів. При цьому, п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»дає наступне визначення поставка послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Встановлюючи умови надання пільги з податку на додану вартість наведена норма не передбачає обовязкового надання послуг (робіт) безпосередньо працівниками підприємства щодо якого встановлено ці пільги та наявності трудовитрат. Це підтверджується також листом ДПА України від 22.05.2007 року № 4958/6/16-1515 в якому зазначено, що при визначенні суми витрат, необхідного для визначення товарів, безпосередньо виготовлених підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, слід враховувати всі складові частини таких витрат, включаючи витрати на придбання послуг сторонніх організацій, якщо такі послуги отримані у звязку з переробкою (обробкою) чи іншими видами перетворень. Це також підтверджується змістом п.п. 3 п. 2 Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в якому визначено критерії для надання пільг з оподаткування, а саме необхідність того, щоб сума витрат підприємства, організації з переробки (обробки, інших видів перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів (послуг), які використовуються для виготовлення товарів (надання послуг) безпосередньо підприємствами, організаціями, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів (наданих послуг).

За викладених обставин, суд вважає, що висновок ДПІ у Личаківському районі м. Львова про порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині нарахування податку в сумі 5024360,00 грн. є неправомірним та необґрунтованим.

Крім цього актом перевірки від 15.12.2010 року № 656/23-2/20815359 встановлено порушення позивачем п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у звязку з чим нараховано податок на загальну суму 149761,56 грн., з яких 144326,34 грн. сума доходу отримана фізичними особами при купівлі-продажу квартир нижче собівартості, 4962,35 грн. за надане додаткове благо безоплатне харчування.

Згідно з п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.17 ст. 1 цього ж Закону наведено наступне визначення поняття працедавець, а саме працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. Жодних доказів про те, що підприємство «Гарант»є працедавцем фізичних осіб в розумінні вищенаведеної норми відповідачем не надано, що доводить безпідставність нарахування податку на суму 163318,61 грн. за надане додаткове благо на харчування та проживання працівників, які не є штатними працівниками підприємства, зокрема податковим органом не надано доказів укладення позивачем трудових договорів (контрактів), а також доказів нарахування та виплату заробітної плати тощо.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене суд встановив, що наведені органом державної податкової служби в актах перевірок порушення ґрунтуються на припущеннях, висновки податкового органу є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України-

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0000742340/0/29294/23-4 від 24.11.2010 року, №0002662320/0/32870 від 30.12.2010 року, №0002672320/0/32869 від 30.12.2010 року, №0003941720/0/32863 від 30.12.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Гарант»Львівської обласної організації Українського товариства глухих (ЄДРПОУ 20815359) 6 (шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 29 жовтня 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.