Постанова № 18848926, 11.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 р. № 2а-10147/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участі секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідачаОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенеро»до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

КП «Перемишлянитеплоенеро»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000301600 від 30.08.2011року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно змінено призначення платежів, здійснених позивачем як сплата податку на додану вартість згідно відповідних податкових декларацій від 18,01.2010 року за грудень 2009 року в розмірі 47059,00 грн.; від 10.02.2010 року за січень 2010 року в розмірі 55192,00 грн.; від 17.03.2010 року за лютий 2010 року на суму 46419,00 грн.; від 19.04.2010 року за березень 2010 року в розмірі 10779,00 грн.; від 19.05.2010 року за квітень 2010 року в розмірі 49078,00 грн.; від 17.06.2010 року за травень 2010 року в розмірі 1916,00 грн.; від 19.07.2010 року за червень 2010 року в розмірі 155,00 грн.; від 20.08.2010 року за липень 2010 року в розмірі 403,00 грн.; від 20.09.2010 року за серпень 2010 року в розмірі 91,00 грн.; від 20.10.2010 року за вересень 2010 року в розмірі 451,00 грн.; від 19.11.2010 року за жовтень 2010 року в розмірі 8864,00 грн.; від 20.12.2010 року за листопад 2010 року в розмірі 13735,00 грн.; від 20.01.2011 року за грудень 2010 року в розмірі 77905,00 грн. Сплачені кошти відповідачем протиправно зараховано для погашення існуючої раніше заборгованості в порядку календарної черговості. Позивач вважає такі дії ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області неправомірними, оскільки, проводячи перевірку сплати ПДВ за певний період, нею було вказано на платіжні доручення, оплата коштів якими проводилась в межах не тих декларацій, що перевірялись. Наголошує, що податковий орган не наділений повноваженнями із зміни призначення платежу зарахованих коштів. Просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000301600 від 30.08.2011 року за платежем податок на додану вартість на суму 45721,91 грн., винесене ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області за наслідками перевірки позивача, оформленої актом від 30.08.2011 року № 0000301600 про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобовязання до бюджету.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, поданих до суду 06.10.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Відповідно до ЗУ "Про систему оподаткування", Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України саме на орган державної податкової служби покладено повноваження по контролю за своєчасністю та повнотою нарахування та сплати податків та щодо обліку таких платежів. Питання зарахування коштів до бюджету є виключною компетенцією державного органу, а не платника податків. Крім того, відповідно до п. 7.7 ст. 7 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний на час виникнення правовідносин), податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2009 по грудень 2010 років, за результатами якої складено акт № 0000301600 від 30.08.2011 року.

Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, чим порушено п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме: сплата узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за всі періоди із затримкою, що є більшою 30 календарних днів. Сума в розмірі 228609,54 грн., відповідно до акту перевірки, є самостійно задекларованим, узгодженим податковим зобовязанням згідно декларацій за період грудень 2009 - грудень 2010 років.

У результаті виявлених порушень та на підставі акту перевірки відповідачем виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000301600 від 30.08.2011 року, відповідно до якого за затримку на 361 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 228609,54 грн. позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% від вказаної суми, що складає 45721,91 грн.

В судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 47059,00 грн. (згідно декларації за грудень 2009 року від 18.01.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 12.01.2010 року, 18.01.2010 року, 20.01.2010 року, 27.01.2010 року на загальну суму 47059,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за грудень 2009 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 55192,00 грн. (згідно декларації за січень 2010 року від 10.02.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 05.02.2010 року,10.02.2010 року, 12.02.2010 року, 15.02.2010 року, 24.02.2010 року на загальну суму 55192,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за січень 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 46419,00 грн. (згідно декларації за лютий 2010 року від 17.03.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 04.03.2010 року, 15.03.2010 року, 24.03.2010 року, 25.03.2010 року, 29.03.2010 року на загальну суму 46419,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за лютий 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 10779,00 грн. (згідно декларації за березень 2010 року від 19.04.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 09.04.2010 року, 12.04.2010 року, 13.04.2010 року, 26.04.2010 року, 27.04.2010 року, 28.04.2010 року, 28.04.2010 року на загальну суму 10779,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за лютий 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 49078,00 грн. (згідно декларації за квітень 2010 року від 19.05.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 14.04.2010 року, від 11.05.2010 року, 12.05.2010 року, 13.05.2010 року, 17.05.2010 року, 18.05.2010 року, 20.05.2010 року, 25.05.2010 року, 26.05.2010 року на загальну суму 49078,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за квітень 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 1916,00 грн. (згідно декларації за травень 2010 року від 17.06.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 07.06.2010 року, 09.06.2010 року, 10.06.2010 року, 22.06.2010 року, 24.06.2010 року на загальну суму 1916,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за травень 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 155,00 грн. (згідно декларації за червень 2010 року від 19.07.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 29.07.2010 року на загальну суму 155,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за червень 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 403,00 грн. (згідно декларації за липень 2010 року від 20.08.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 26.08.2010 року на загальну суму 403,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за липень 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 91,00 грн. (згідно декларації за серпень 2010 року від 20.09.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 29.09.210 року на загальну суму 91,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за серпень 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 451,00 грн. (згідно декларації за вересень 2010 року від 20.10.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 26.10.2010 року на загальну суму 451,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за вересень 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 8864,00 грн. (згідно декларації за жовтень 2010 року від 19.11.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 12.11.2010 року, 16.11.2010 року, 18.11.2010 року, 29.11.2010 року на загальну суму 8864,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за жовтень 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 13735,00 грн. (згідно декларації за листопад 2010 року від 20.12.2010 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 06.12.2010 року, 17.12.2010 року, 29.12.2010 року на загальну суму 13735,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за листопад 2010 року".

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобовязання з ПДВ в сумі 77905,00 грн. (згідно декларації за грудень 2010 року від 20.01.2011 року) сплачено позивачем повністю, доказом чого є платіжні доручення від 28.01.2011 року, 31.01.2011 року на загальну суму 77905,00 грн., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за грудень 2010 року".

Суд вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України набрав чинності лише 01.01.2011 року, в період до 01.01.2011 року правовідносини з питань обчислення, нарахування та сплати податків регулювались Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

За таких обставин, при вирішенні спору слід керуватись саме нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі Закон № 2181).

Так, відповідно до п. 7.7 ст.7 Закону України № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п. 4.1.4 ст.4 цього Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п. 4.1.5 п.4.1. ст. 4 Закону № 2181, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.

Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-Х1У "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкової боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону

Відтак, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Зазначена позиція також викладена в листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Суд звертає увагу та те, що податок на додану вартість за кожен місяць періоду грудня 2009 року грудня 2010 року був сплачений КП "Перемишлянитеплоенерго" у строки, встановлені п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, тобто до 30 числа кожного місяця.

Слід також зазначити, що суд вважає неправомірними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.08.2011 року, про порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Адже, як було зазначено вище, Податковий кодекс України набрав чинності лише 01.01.2011 року, і, відповідно, не може поширювати свою дію на правовідносини, що виникли до цієї дати.

Звідси є неправомірним притягнення КП "Перемишлянитеплоенерго" до відповідальності, передбаченої п.п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Посилаючись на норми законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а також на інформаційний лист Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", суд зазначає, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкового зобов'язання, зокрема, з метою погашення податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зафіксованого у акті перевірки № 0000301600 від 30.08.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення, а, тому, позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2011 року № 0000301600, прийняте Державною податковою інспекцією у Перемишлянському районі Львівської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенеро» (81200, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 13, код ЄДРПОУ 22368249) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16.10.2011 року.

Суддя Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

Суддя Потабенко В.А.