Постанова № 18847712, 24.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року <Текст >Справа № 2а-0870/7370/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників сторін :

прокурор - Красних О.О.

від позивача Ягушев Д.О.

від відповідача Вініченко О.В.

Златопольська Е.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2011 №0000950805 на загальну суму 1367 390 грн. (збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, в т.ч. за основним платежем 1 093912 грн., за штрафними санкціями 273 478 грн.), прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі.

Представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просять задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначають, що він виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Представники відповідача проти позову заперечили та надали письмові заперечення. Зокрема зазначив, що перевіркою встановлено порушення ВАТ «Запоріжжяобленерго» пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в грудні 2010 р. на загальну суму 1093912 грн.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі службового посвідчення серія УЗП №066306 від 11.03.2011 - та відповідно до наказу від 27.04.2011 №449, проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Соліт-Буд» (код ЄДРПОУ 36911500) та ТОВ «Флорін-Будпроект» (код ЄДРПОУ 36911521) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 за результатами якої складено акт № 135/08-05/00130926 від 30.05.2011. Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в грудні 2010 р. на загальну суму 1093912 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними в Акті перевірки порушеннями, відповідно до п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, 03.06.2011 надав Відповідачеві заперечення від 03.06.2011 № 286юр на Акт перевірки.

Відповідач листом № 4815/10/08-05 від 10.06.2011 повідомив Позивача про відсутність підстав для задоволення вказаних заперечень.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000950805 від 16.06.2011 на загальну суму 1367 390 грн., яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, в т.ч. за основним платежем 1 093912 грн., за штрафними санкціями 273 478 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішення № 0000950805 від 16.06.2011 позивачем подана скарга до ДПА у Запорізькій області.

29.08.2011 отримано «Рішення про результати розгляду первинної скарги» від 25.08.2011 № 3772/10/25-020, прийняте ДПА у Запорізькій області, згідно з яким податкове повідомлення-рішення № 0000950805 від 16.06.2011 залишене без змін, а первинна скарга - без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0000950805 від 16.06.2011, висновками акту перевірки № 135/08-05/00130926 від 30.05.2011, а також рішеннями вищестоящих контролюючих органів про результати розгляду скарги платника податків позивач звернувся до суду.

На стор. 21 Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивача пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в грудні 2010 р. на загальну суму 1093912 грн.

Зазначений висновок податкового органу, в свою чергу, грунтується на висновку про безпідставне віднесення Позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2010 р. суми ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Соліт-Буд» та ТОВ «Флорін-Будпроект» на загальну суму 1 093912 грн.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Флорін-Будпроект» (Підрядник) були укладені наступні підрядні договори: № 130 від 03.08.2010 на будівництво станційного обладнання на вузлі звязку Замовника; № 131 від 02.08.2010 на будівництво станційного обладнання ІР на вузлі звязку Замовника; № 132 від 02.08.2010 на будівництво станційного обладнання ІР на вузлі звязку Замовника; № 804/11 від 11.06.2010 на проектно-вишукувальні роботи (розробка проектно-кошторисної документації); №1709/10 від 22.09.2010 на проектно-вишукувальні роботи (розробка проектно-кошторисної документації); №1709/11 від 22.09.2010 на проектно-вишукувальні роботи (розробка проектно-кошторисної документації); № 163 від 22.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 162 від 22.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 161 від 22.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 160 від 22.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 165 від 30.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 166 від 16.12.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 158 від 02.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 155 від 02.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 154 від 02.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 153 від 02.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 151 від 02.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 150 від 02.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 159 від 02.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Соліт-Буд» (Підрядник) були укладені наступні підрядні договори: № 088 від 30.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 087 від 30.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 086 від 22.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 085 від 22.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 080 від 22.11.2010 на виконання робіт з капітального ремонту обладнання Замовника; № 022 від 18.08.2010 на будівництво лінії звязку; № 020 від 18.08.2010 на будівництво лінії звязку; № 708/10 від 07.07.2010 на виконання підрядних робіт по впровадженню автоматичної системи комерційного обліку електроенергії.

Основним аргументом відповідача на підтвердження того, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд», є те, що, з точку зору СДПІ у м.Запоріжжі, укладені між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та зазначеними контрагентами підрядні договори відповідно до пп. 2, 5 ст. 203, п. 1 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Зазначений висновок відповідача грунтується на результатах документальних невиїзних перевірок ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд», які були проведені ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя в березні 2011 р. (акти перевірки від 15.03.2011) та якими, зокрема, було встановлено, що: неможливо ідентифікувати осіб, які фактично виконували роботи за договорами; на підприємствах працювало лише по 5 осіб; у підприємств відсутні основні фонди.

Таким чином, до висновку про нікчемність вищезазначених договорів відповідач доходить внаслідок того, що за твердженням податкового органу, перевірками ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: достатньої кількості технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та ін. Отже, наявна неможливість здійснення будівельних послуг в межах вищезначених взаємовідносин.

Разом з тим, Акт перевірки не містить вагомих доказів, в чому саме полягає відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської та економічної діяльності, зокрема, неможливість здійснення будівельних послуг.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що згідно отриманої від ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя інформації, свідоцтва ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд» як платників податку на додану вартість були анульовані 21.03.2011 на підставі пп. ж п.184.1. ст.184 Податкового кодексу України: «в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу».

Відповідно до пп. 7.4.1. та пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01.01.2011) «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 …, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів … та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку …

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) … почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. …»

«Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.»

Всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Флорін-Будпроект», ТОВ «Соліт-Буд», а також право Позивача на податковий кредит (договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення тощо), є в наявності та були досліджені представником податкового органу під час перевірки, що, зокрема, підтверджується і змістом Акту перевірки.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) …,

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

В Акті перевірки Відповідачем не заперечується фактичне виконання робіт, передача-прийняття їх результатів, сплата їх вартості (частково), а також наявність у Позивача як у покупця всіх податкових накладних, які надані (виписані) ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд» за відповідними договорами, так само як і не висувається ніяких зауважень на предмет змісту податкових накладних згідно вимог пп. 7.2.1. Закону «Про ПДВ».

Враховуючи викладене, суд вважає, що Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Обовязкові реквізити первинних бухгалтерських документів визначені п.2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади відповідальних осіб, особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі первинні документи, які є в наявності у Позивача та були досліджені під час перевірки, відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на предмет наявності в цих документах всіх обовязкових реквізитів.

Крім того, Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Відповідно до п.1.3. ст.1 Закону України «Про ПДВ» платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пп. 10.1., 10.2. ст. 10 Закону «Про ПДВ» платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Таким чином, Позивач не повинен відповідати за дії своїх контрагентів ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд».

При здійсненні господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, ВАТ «Запоріжжяобленерго», яке в контексті Закону «Про ПДВ» виступало як покупець, сплатило податок в загальній сумі коштів (вартості робіт та послуг), перерахованій ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд».

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм Закону «Про ПДВ», саме останні, як продавці, були зобовязані здійснити утримання та внесення до бюджету відповідних сум податку, і несуть відповідальність за повноту та своєчасність сплати ПДВ до бюджету.

В Акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми ПДВ, які були включені Позивачем як покупцем до складу свого податкового кредиту в звязку із здійсненням господарських операцій за договорами із ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд», не були включені останніми як продавцями в цих ж розмірах до складу своїх податкових зобовязань з ПДВ та, відповідно, не сплачені до Державного бюджету України.

На сторінках 12 та 16 Акту перевірки прямо зазначено, що розбіжності між сумою податкового кредиту ВАТ «Запоріжжяобленерго» та податковими зобовязаннями ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд» відсутні.

Таким чином, як випливає зі змісту Акту перевірки, внаслідок здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Флорін-Будпроект», ТОВ «Соліт-Буд» ніяких втрат Державний бюджет України не зазнав.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з Позивачем були зареєстровані у встановленому порядку як платники ПДВ, які мали право виписувати та надавати податкові накладні, а також не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Не існує будь-яких судових рішень, якими ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд» були б визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними.

Ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Посилання Відповідача на те, що свідоцтва ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд» як платників податку на додану вартість були анульовані 21.03.2011 на підставі п.п. ж) п.184.1. ст.184 Податкового кодексу України, не мають жодного юридичного значення в контексті змісту Акту перевірки (період, що перевірявся з 01.12.2010 по 31.12.2010), так як згідно цієї ж норми ПКУ реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Законом України «Про ПДВ» передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Відповідно до п.5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПАУ № 165 від 30.05.1997 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 за № 233/2037 (який був чинним до 10.01.2011), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Інших підстав недійсності податкової накладної законодавство України не містить.

Податкові накладні, виписані (надані) Позивачеві його контрагентами і які були досліджені під час перевірки, мають всі необхідні (обовязкові) реквізити, передбачені пп. 7.2.1. Закону «Про ПДВ».

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару, оскільки Закон «Про ПДВ» не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобовязань.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства.

Позивач не мав жодних підстав вважати ТОВ «Флорін-Будпроект» та ТОВ «Соліт-Буд» фіктивними підприємствами, а їх діяльність - протиправною. Таким чином, Позивач не був і не міг бути обізнаним щодо можливої протиправної діяльності посадових осіб зазначених підприємств, в звязку з чим не може нести відповідальність як юридична особа за їх дії.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлений принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2011)

- правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним;

- правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Жодних обґрунтованих підстав в контексті наведених статей Цивільного кодексу України, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених між Позивачем та ТОВ «Флорін-Будпроект», ТОВ «Соліт-Буд» Акт перевірки не містить.

Закон, зокрема, не встановлює, що відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тощо у субєкта господарювання має наслідком нікчемність правочинів, що вчиняє такий субєкт.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.

Так, зокрема, відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, відповідно до приписів до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, законодавець чітко розрізняє поняття недійсного правочину (таким правочин може бути визнаний лише рішенням суду) та нікчемного правочину (різновид недійсного правочину), але ж нікчемним правочин є лише у випадках, прямо встановлених законом.

В звязку з цим, якщо в момент вчинення правочину його стороною (сторонами) не були додержані вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, такий правочин може бути визнаний недійсним рішенням суду, але ж ніяк не є нікчемним.

Підрядні договори, укладені між Позивачем та ТОВ «Флорін-Будпроект», ТОВ «Соліт-Буд», не були визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідно до пп. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Разом з тим, Акт перевірки не містить жодних підстав (аргументів) та доказів на підтверження нереальності вчинення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Флорін-Будпроект», ТОВ «Соліт-Буд».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, Верховний Суд України (колегія суддів Судової палати в адміністративних справах) постановами від 25.09.2007 у справі № 21-405во07 та від 19.08.2008 у справі № 21-320во08 встановив наступне :

- згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави;

- наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають;

- органи державної податкової служби можуть на підставі пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Таким чином, якщо податковий орган вважає, що укладені між Позивачем та ТОВ «Флорін-Будпроект», ТОВ «Соліт-Буд» договори є нікчемними, він не був позбавлений можливості звернутись до суду із позовами про стягнення в доход держави всього одержаного за цими договорами, посилаючись на їх нікчемність, але ж не наділений, внаслідок таких висновків, жодними правовими підставами для висновків щодо заниження ВАТ «Запоріжжяобленерго» своїх податкових зобовязань.

Законом України від 02.12.2010 № 2756-VІ стаття 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою, відповідно до якої :

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Як встановлено судом, підрядні договори, укладені між Позивачем та ТОВ «Флорін-Будпроект», ТОВ «Соліт-Буд», в судовому порядку недійсними не визнавались.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість в грудні 2010 р. на загальну суму 1093912 грн. є неправомірними.

Неправомірність визначення Відповідачем суми грошового (податкового) зобовязання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що висновки в акті перевірки № 135/08-05/00130926 від 30.05.2011 є необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству України та, відповідно, податкове повідомлення-рішення № 0000950805 від 16.06.2011 винесеним неправомірно, а, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 №0000950805

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 27.10.2011

Суддя /підпис/ О.В. Конишева