Постанова № 18847434, 18.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року 12 год. 50 хв. Справа № 2а-0870/7660/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛазаренка М.С.

секретаря судового засідання Ширшова А.А.

за участю представників

від позивача: Коршова В.І., Колодка В.Д.

від відповідача: Іванов С.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологівський Агробуд»

до: Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2011 року №0000772301.

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологівський Агробуд» (далі позивач, ТОВ «Пологівський Агробуд) до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі відповідач, Пологівська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2011 року №0000772301.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2011 року №0000772301 прийнято відповідачем з порушенням вимог Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, відповідачем зазначено про порушення вимог діючого законодавства України в сфері оподаткування, а саме: п.п. 7.8.2. п.7.8. ст. 7 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 30 Закону України № 514-VI від 17.09.2008 р., «Про акціонерні товариства», ст. 15, п. «д» ст.41 Закону України «Про господарські товариства» в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в розмірі 67349,00 грн.

Позивач зазначив, що вищим органом акціонерного товариства відповідно до ст.41 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» є загальні збори акціонерів. В зв'язку з тим, що розподіл прибутку, а отже і виплата дивідендів, є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів, вказана функція не може бути передана іншим органам товариства. Однак, загальні збори акціонерів ВАТ «Пологівський Агрорбуд» рішення про виплату дивідендів не приймали. Також станом на час звернення до суду виплат дивідендів за 2009 рік не проводилось. У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що в термін до 01.07.2010 року позивачем не провадило виплату дивідендів і сплату авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік. В деклараціях з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 р., за півріччя 2010 року, за 3 квартали 2010 року по рядку 20 «Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів» позивач декларував відсутність показників.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 15, п. «д» ч.5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 67349,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення аналогічні письмовим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

ТОВ «Пологівський Агробуд» створено шляхом реорганізації Відкритого акціонерного товариства «Пологівський Агробуд» на підставі рішення установчих зборів засновників від 23.06.2011, є правонаступником всіх прав та обовязків ВАТ «Пологівський Агробуд».

ВАТ «Пологівський Агробуд» зареєстровано Пологівською райдержадміністрацією 22.08.1995 р. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 03584390. Взято на податковий облік у відповідача 22.08.1995 року за № 171.

Як платник податку на додану вартість позивача зареєстровано в 15.07.1997 р., має свідоцтво платника ПДВ № 11283629 від 15.07.1997. Індивідуальний податковий номер 035843908159.

На підставі направлення від 11.04.2011 р. № 139, виданого Пологівською МДПІ, фахівцями відповідача проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Пологівський Агробуд» код ЄДРПОУ 03584390 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.10 р. відповідно до затвердженого плану перевірки. Результати перевірки оформлені актом від 04.05.2011р. № 194/2301/03584390.

За твердженням перевіряючих в діяльності ВАТ «Пологівський Агробуд» встановлено порушення, зокрема п.п.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. №514-VI, ст. 15, п. «д» ч.5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р. № 1576-XII в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 67349,00 грн.

На підставі акту від 04.05.2011р. № 194/2301/03584390 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000772301 від 17 травня 2011 року про визначення ВАТ «Пологівський Агробуд» суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 84186,25 грн. (в т.ч. 67349,00 грн. основний платіж, 16837,25 грн. штрафні санкції).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, в результаті якого оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до положень ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Права органів державної податкової служби регламентовані ст. 20 Податкового кодексу України.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка згідно, підстави та порядок проведення якої, позивач не оскаржує.

Відповідно до приписів ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З Акту перевірки від 04.05.2011р. № 194/2301/03584390 року вбачається, що предметом перевірки крім іншого, було також дотримання ВАТ «Пологіввський Агробуд» законодавства в частині обчислення та своєчасності сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів виплачених за 2009 рік. При цьому, під час перевірки перевіряючими встановлено, що позивач не нараховував та не виплачував дивіденди з чистого прибутку, отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Загальні збори ВАТ «Пологівський Агробуд» з питань виплати дивідендів за 2009 рік не проводились та питання щодо виплати дивідендів на загальних зборах не розглядалось.

Суд зазначає, що норма, порушення якої було встановлено перевіряючими, визначала, що крім випадків, передбачених п. 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

З аналізу наведеної норми випливає, що нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску повинно передувати рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). Представниками сторін факт відсутності такого рішення не заперечувався.

Отже, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт прийняття рішення про сплату дивідендів, не встановлено факту нарахування та сплати дивідендів, тобто відсутні будь-які фактичні дані для визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Оскільки факт відсутностість рішення про нарахування дивідендів акціонерам (власникам) та їх виплату на підставі податкової декларації, яка була перевірена відповідачем, сторонами не заперечується, то слід зауважити, що висновки акту перевірки щодо наявності порушень були зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, як передбачалося Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, тобто зроблені на припущенні про наявність підстав для нарахування та перерахування авансових внесків, а тому не можуть вважатися правомірними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», господарські товариства, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає 100 відсотків (крім закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006-2009 роки до 1 травня 2010 року, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 1 липня 2010 року.

Позивач, ТОВ «Пологівський Агробуд», не є державним підприємством, що також не заперечується сторонами, таким чином на позивача норми закону про бюджет на 2010 рік в частині обовязкової сплати дивідендів поширюватися не повинні.

Тобто висновки про необхідність нарахувати та перерахувати авансові внески на суму дивідендів за 2009 р. були зроблені при довільному тлумаченні вищевказаної норми та без дослідження питання про нарахування дивідендів акціонерам за цей період.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, вказана норма кореспондується з положеннями ст.32 Закону України №514-VI.

Пунктом «д» ч.5 ст.41 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №514-V1 до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», а саме на пп.10. 11 розділу VII «Прикінцеві положення», якими були внесені зміни до ст.15. п. «д» ст.41 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 1 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році» зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів, визначає напрями його використання.

Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 положення статей 14. 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України №2154-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Крім того, необхідно зауважити, що за рішеннями Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, було встановлено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Статтею 152 Конституції України визначено, що Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Таким чином суд не бере до уваги посилання відповідача на норми законодавства, які відповідно до Рішення Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 визнані неконституційними.

Отже, податкове повідомлення-рішення, яке винесене на підставі неконституційних норм підлягає скасуванню. Суд зауважує, що перевірка позивача проводилась з 11.04.2011 року по 22.04.2011 року, тобто на той час відповідач зобов'язаний був бути обізнаний з Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 та не застосовувати у відношенні позивача норми, визнані неконституційними.

Крім того, відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про акціонерні товариства» та Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», акція, іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто, акція як документ, засвідчує участь в товаристві.

Згідно приписів п.1.9 ст.1 Закону України № 334/94-ВР дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, дивіденд - це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв'язку з розподілом її прибутку.

Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме цей прибуток, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, підлягає розподілу на загальних зборах.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства»до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не може бути передане іншим органам товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Таким чином, виплата дивідендів - це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст. 11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів.

Частиною 1 п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки щодо порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР із змінами та доповненнями в частині несплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2011 року №0000772301 прийняте Пологівською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Пологівський Агробуд» (код ЄДРПОУ 03584390) судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 27 жовтня 2011 року

Суддя (підпис) М.С. Лазаренко

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 24 жовтня 2011 року.