Постанова № 18847260, 19.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року 12:59 Справа № 2а-0870/7075/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМалиш Н.І.,

при секретарі Рожик О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військової частини 3033 ВВ МВС України до ОСОБА_1 про зобовязання відшкодувати заборгованість за речове майно в розмірі 120грн. 12коп. та заборгованість по фінансовій службі в розмірі 781грн. 81коп.,

В С Т А Н О В И В :

До Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулась Військова частина 3033 ВВ МВС України (далі позивач або ВЧ 3033) до ОСОБА_1 (далі Відповідач або ОСОБА_1) про зобовязання відшкодувати заборгованість за речове майно в розмірі 120грн. 12коп. та заборгованість по фінансовій службі в розмірі 781грн. 81коп.

Позивач вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач будучи прийнятим 13.12.2001р. на військову службу за контрактом, 09 серпня 2010 року наказом № 159 командира військової частини 3033 у відповідності до пункту «Є» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» був звільнений з військової служби, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Одночасно, ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення. Посилаючись на Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час (затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444), Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (Затверджена Постановою Верховної Ради України № 243 від 23 червня 1995 року), Наказ МВС № 0700 (таємний) «Про введення в дію Положення про грошове забезпечення військовослужбовців МВС» повідомляли Відповідача про необхідність повернення надлишково виплачені кошти грошове утримання з часу знаходження під вартою та кошти за речове майно з урахуванням його зносу, усього у сумі 901,93грн. у звязку з несплатою вказаної суми, звернулись до суду з відповідним позовом. У позові Позивач також просить суд зобовязати Відповідача вчинити дії щодо сплати таких грошових коштів.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні позовним вимогам та просив стягнути визначену у позові грошову суму з Відповідача.

Відповідача до суду в друге не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв, клопотань суду не надав.

Суд розглядав справу відповідно ч. 4 ст. 128 КАС України.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно матеріалам справи, Відповідач 13.12.2001р. був прийнятий на військову службу за контрактом.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Відповідачу, відповідно до наданих суду доказів /а.с. 32-35/, було видано речове майно.

Згідно витягу наказу командира ВЧ 3033 ВВ МВС України, від 11.05.2010р. №90, Відповідач з 08.05.2010р. вибув у основну відпустку по 23.06.2010р.

Нараховане Позивачем грошове забезпечення Відповідачу було перераховано 13.05.2010р. у розмірі 2934,91грн.

Вироком суду Російської Федерації від 14.07.2010р. Відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 188 ч. 2 ККРФ з застосуванням ст. 64 ККРФ з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком 3 місяця з утриманням під вартою.

Відповідно до вказаного вироку суду, 11.05.2010р. в поїзді № 204 сполученням «Севастополь - Москва» громадянин ОСОБА_1 на станції Бєлгород (Росія) був затриманий таможнею Росії, при цьому в нього був вилучений наркотичний засіб «марихуана». Постановою Свердловського районного суду м. Бєлгород (Росія) до нього був застосований запобіжний захід утримання під вартою на строк два місяця із 20:00 год. 11.05.2010 р.

Командування військової частини 3033 про утримання ОСОБА_1 в СІЗО № 1 м. Бєлгород узнало зі слів його дружини в кінці червня 2010 p., коли ОСОБА_1 повинен був прибути із відпустки.

Відповідно до п. «є» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади.

Таким чином, таким чином, 09 серпня 2010 року наказом № 159 командира військової частини 3033 у відповідності до пункту «є» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» відповідач ОСОБА_1 був звільнений з військової служби, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п. 29 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1444) у разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з них з урахуванням зносу. Усі інші розрахунки проводяться згідно із законодавством.

Відповідно до витягу з Наказу МВС № 0700 (таємний) «Про введення в дію Положення про грошове забезпечення військовослужбовців МВС» (оголошеного Наказом командуючого військами внутрішньої та конвойної охорони МВС України 18.06.1992р. №117): військовослужбовцям, арештованим слідчими органами або судовими органами, виплата грошового забезпечення припиняється з дня арешту (ст. 102 Наказу). Військовослужбовцям, визнаних винними вироком суду що набрав законної сили, винних в скоєнні злочину, грошове забезпечення за час знаходження під вартою не виплачується незважаючи на характер застосованої міри покарання, в тому числі винесення вироку про умовне засудження (ст.. 104 Наказу).

Враховуючи те, що Відповідач був взятий під варту 11.05.2010р. та відносно нього винесений 14.07.2010р. обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, враховуючи вказані норми чинного законодавства, Позивачем розрахована сума, яка підлягає поверненню Відповідачем: відповідно до рапорту, розрахунку та довідки /а.с.36, 37, 40, 41/, та яка складається з 781,81грн. грошове утримання; 120,12грн. грошові кошти за речове майно, з урахуванням зносу речового майна.

Відповідачем не надано суду заперечень на заявлений позов, а також не надано заперечень щодо розрахунку позовних вимог.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Позивач безпідставно у позові, як на підставу стягнення коштів, посилається на Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (затверджено Постановою ВР України 23.06.1995р. №243/95-ВР), оскільки це положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, тобто вчинення військових злочинів.

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням всіх обставин, суд приходить до висновку, що Позивачем помилково були нараховані грошові кошти Відповідачеві, оскільки невідомо було про факт перебування Відповідача під вартою, а Відповідачем зайво отримані кошти грошове забезпечення, під час проходження служби, а саме з моменту взяття його під варту.

Щодо вимоги Позивача про зобовязання судом Відповідача вчинити дії щодо повернення коштів, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки Відповідач не є субєктом владних повноважень, то з урахуванням норм КАС України не можливо зобовязати Відповідача вчинити з цього приводу певні дії та можливого надання звіту. Судове рішення, у разі набрання його законної сили, відповідно до норм чинного законодавства підлягає виконанню, а у разі невиконання його самостійно, підлягає виконанню примусово, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_1) на користь Військової частини 3033 ВВ МВС України (ЄДРПОУ 23313888) кошти у розмірі 901(девятсот одна)грн. 93коп., з яких: 781(сімсот вісімдесят одна)грн. 81коп. грошове утримання; 120(сто двадцять)грн. 12коп. грошові кошти за речове майно.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_1) на користь Військової частини 3033 ВВ МВС України (ЄДРПОУ 23313888) 92(девяносто дві)грн. державного мита.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови було виготовлено 21 жовтня 2011року.

СуддяН.І. Малиш