Постанова № 18844959, 05.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2011 р. <Текст >Справа №2а-10913/11/0170/16 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Александрова О.Ю.,

при секретарі Сидельової М.В..,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт ЕС №НОМЕР_2;

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 67 від 13.01.11, посвідчення № 104052,

представник прокуратури не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах ОСОБА_1

до військової частини 3009 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України

про стягнення,

Суть спору: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом в інтересах інтересах ОСОБА_1 до військової частини 3009 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України про стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації за речове майно, не отримане ним під час проходження військової служби у розмірі 8643,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив службу в управлінні Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України на посаді начальника служби безпеки дорожнього руху технічної частини. На речовому забезпеченні ОСОБА_1. знаходився у військової частини 3009. Наказом командувача внутрішніх військ МВС України № 81 о/с від 19.07.2011 року ОСОБА_1 було звільнено у запас Збройних Сил України з військової служби на підставі пункту "Б" частини 6 ст. 26 (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу. Наказом начальника управління Кримського територіального командування Внутрішніх військ МВС України від 29.07.2011р. № 157 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу управління. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, він має право на одержання грошової компенсації замість речового майна на загальну суму 8643,00 грн. вважає, що порушено гарантоване державою право на отримання грошової компенсації за речове майно, що з'явилося приводом для звернення до прокуратури і суду.

У судовому засіданні 05.10.2011р. позивач наполягав на позовних вимогах з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, з підстав відсутності грошових коштів, оскільки будь-яки кошти на компенсацію майна кошторисом доходів та видатків відповідача не передбачено. При цьому наявність боргу перед позивачем підтвердив.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, ї права, та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в управлінні Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України на посаді начальника служби безпеки дорожнього руху технічної частини. На речовому забезпеченні ОСОБА_1. знаходився у військової частини 3009. Наказом командувача внутрішніх військ МВС України № 81 о/с від 19.07.2011 року ОСОБА_1 було звільнено у запас Збройних Сил України з військової служби на підставі пункту "Б" частини 6 ст. 26 (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу.

Наказом начальника управління Кримського територіального командування Внутрішніх військ МВС України від 29.07.2011р. № 157 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу управління, всіх видів забезпечення і направлено для постанови на військовий облік до Сімферопольського ОМВК АР Крим.

Під час звільнення, позивачу не було сплачено грошову компенсацію за речове майно, не отримане під час служби, за цінами на день підписання наказу про звільнення, у звязку з чим позивач звернувся до командира військової частини 3009 про надання розрахунку за речове майно та отримання грошової компенсації, на яке листом вих. № 2035 від 03.08.2011р в наданні розрахунку та у видачі довідкі-розрахунку було відмовлено. 09.08.2011р. на запит Військового прокурора Сімферопольського гарнізону, до якого позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів, відповідачем надано довідку б/н з переліком невиданих ОСОБА_1 предметів, у якій зазначено, що підставою для проведення розрахунку став наказ про звільнення, та грошова компенсація замість належних предметів форменого обмундирування ОСОБА_1 становить 8643,00 грн.. Правильність цього розрахунку підтверджена відповідачем в судовому засіданні 05.10.2011р.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають наслужбі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Згідно з ст.ст. 2, 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, які стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України.

Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, встановлено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів на виплату заборгованості за речове майно, то суд зазначає, що за умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату даних грошових коштів це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначені кошти. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання компенсації за речове майно, яку передбачено законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд находить, дії командування військової частини 3009 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за речове забезпечення при звільненні його з військової служби такими що суперечать чинному законодавству і вказані вимоги позивача на суму 8643,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.10.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 10.10.2011 р.

Керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини 3009 внутрішніх військ МВС України (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1, п/р 335221001000125, код ЗКПО 23313842, УДК в АР Крим, МФО 824026, ІНН 233138401270) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна у сумі 8643,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Александров О.Ю.

<Текст >