Постанова № 18843798, 30.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

30 серпня 2011 р.

(18:14) Справа №2а-7058/11/0170/19 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

при секретарі Устіновій І.В.,

за участю представника позивача Меріць К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

< Текст >, <Поле для ввода текста >

за позовом Первинної профспілкової організації Бахчисарайського району електричних мереж <Список ><Позивач в особі >

до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання недійсними та скасування рішень,

Суть спору: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання недійсними та скасування рішення № 329 від 24.05.2011 р. щодо застосування фінансових санкцій за приховування (зниження) позивачем суми заробітної плати, виплат, доходів на суму 32760,00 грн., а також рішення № 335 від 25.05.2011 р. про застосування фінансових санкцій за ненадання звітності за період з лютого 2009 р. по листопад 2009 р. на суму 17717,37 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення про застосування фінансових санкцій прийняті відповідачем на підставі п.п.3,5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, яка втратила чинність 01.01.2011 року з дня набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ. Позивач вважає, що підставою застосування фінансових санкцій не може бути норма, яка втратила чинність.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не зявився, 30.08.2011 року направив клопотання про розгляд справи за його відсутністю та письмові пояснення, у яких заперечував у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те що, згідно з п. 7 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 2464-VІ від 08.07.2010 року стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, у тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюються фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, яке діяло на час виникнення заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 06.05.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим проведена планова перевірка з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 18.07.2006 р. по 31.12.2010 р., та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків за період з 18.07.2006 р. по 04.05.2011 р. достовірності відомостей, що надаються в систему персоніфікованого обліку відомостей за період з 18.07.2006 р. по 31.03.2011р.

Результати перевірки знайшли відображення в акті №29-10 від 06.05.2011 року (а.с. 16-23).

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідач прийняв рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (зниження) страховиком суми заробітної плати, (виплат, доходів), на які нараховуються страхові внески № 329 від 24.05.2011 року на суму 32760,00 грн., а також рішення про застосування фінансових санкцій за ненадання звітності та надання недостовірних відомостей звітності, передбаченим законодавством, наданої до органів Пенсійного фонду України № 335 від 25.05.2011 року на суму 17717,37 грн.

Суд перевіряючи наявність в Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим підстав для нарахування позивачу фінансових санкцій, а також відповідність прийнятих рішень про застосування фінансових санкцій нормам чинного законодавства встановив наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів Пенсійного фонду України , суд має керуватися критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV ) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин скоєння позивачем правопорушення.

Згідно із ст. 1 Закону України №1058-IV страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Стаття 3 Закону України №1058-IV визначає, що суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні є, зокрема Пенсійний фонд і страхувальники.

Частиною 3 статті 15 Закону України №1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України №1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону України №1058-IV встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 Закону України №1058-IV).

Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють доставку пенсій, та їх посадових осіб було передбачено ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV (в редакції на час вчинення правопорушення) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Згідно з п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV (в редакції на час вчинення правопорушення) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ внесені зміни до Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, зокрема, виключено п. 3, 5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до п. 1 Розділу VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування” цей Закон набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Таким чином, на момент прийняття позивачем рішень № 329 від 24.05.2011 року та № 335 від 25.05.2011 року про застосування до відповідача фінансових санкцій, норми, що передбачали відповідальність п. 3, 5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, втратили чинність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп надано розяснення про те, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обовязкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу наведеної норми чинного законодавства вбачається, що органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Отже, органи пенсійного фонду мають право стягувати недоїмку, штраф та пеню, однак, тільки ті, які виникли у період до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Проте, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011року, нараховувати штрафи, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені цією нормою склад правопорушень та санкції за їх вчинення втратили чинність, у звязку з чим їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Застосування відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень норми, яка втратила чинність, суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже Управління Пенсійного Фонду України у м. Феодосія АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до ДП "Склопластик" за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з лютого 2009 р. по листопад 2009 р. неправомірно винесло рішення № 329 від 24.05.2011 року на підставі п.3 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 32760,00 грн. та № 335 від 25.05.2011 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 17717,37 грн., який було виключено з 01.01.2011 відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено законність винесення рішень № 329 від 24.05.2011 року про застосування фінансових санкцій на підставі п.3 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 32760,00 грн. та № 335 від 25.05.2011 року про застосування фінансових санкцій на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 17717,37 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим від 24.05.2011 року № 329 та рішення від 25.05.2011 року № 335.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір, згідно з квітанцією №87 від 09 червня 2011 року у розмірі 3,40 грн., тому, відповідно до ст.94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 30.08.2011 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 05.09.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, ст. 160 -163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим про застосування фінансових санкцій на підставі п.3 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 32760,00 грн. від 24.05.2011 року № 329.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим про застосування фінансових санкцій на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 17717,37 грн. від 25.05.2011 року № 335.

4.Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) на користь Первинної профспілкової організації Бахчисарайського району електричних мереж (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. С. Чекаліна, 3, ідентифікаційний код 34416817) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Кузнякова С.Ю.

<Текст >