Постанова № 18843463, 15.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2011 р. 14:46 Справа №2а-3811/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Кащеєва Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Сянової Т.С.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Вітек»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 16 від 25.10.11р., паспорт серії НОМЕР_2;

представника відповідача ОСОБА_2, довіреність № 7/10-0 від 10.03.11р., посвідчення НОМЕР_3.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Вітек» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011р. № 0000690700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4569,50 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.11р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення по суті спору. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення податковим органом невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.

Представником відповідача надано заперечення на позов (а.с. 45), в яких відповідач з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим з 25.03.2011р. по 26.03.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Підприємство Вітек» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за жовтень 2010 року, яка виникла з відємного значення з ПДВ, що декларувалась у вересні 2010р., з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету та отриманих в ході проведення співставлення Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. За результатами перевірки складено акт № 101/07-00/24503541 від 26.03.2011 р. (а.с.5-7).

У висновках зазначеного акту зафіксовано порушення:

- порушення п. 1.8, ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 та п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до завищенню бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2010 року на суму 4569,50 грн.

На підставі акту перевірки № 101/07-00/24503541 від 26.03.2011 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення рішення від 28 березня 2011 року № 0000690700 , згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4569,50 грн.(а.с.4).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Вітек» зареєстровано 31.01.2006р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим в якості юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №437680 (а.с. 24), Довідкою з ЄДРПОУ № 05.3-06-19/583 (а.с. 25) та Статутом ТОВ «Підприємство Вітек» ( а.с. 26-35).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Підприємство Вітек» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязано виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Податковий орган в акті перевірки № 101/07-00/24503541 від 26.03.2011 р. та відповідач у своїх запереченнях вказують на те, що позивачем до складу податкового кредиту вересня 2010 року віднесено суми податку на додану вартість в розмірі 4569,50грн., яка сформована у звязку із здійсненням господарської діяльності, а саме по взаємовідносинам з Виробничо-комерційним підприємством «Трансшина».

Судом встановлено, що СДПІ ВПП в м. Сімферополі було спрямовано запит на проведення зустрічної звірки ВКП «Трансшина» № 4161/7/07-00 від 17.11.2010р. (а.с. 72) по взаємовідносинам з ТОВ «Підприємство Вітек» в вересні 2010 року.

Довідкою № 881/23-4 від 17.12.2010р. «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ВКП «Трансшина» з питань правових відносин з ТОВ «Підприємство Вітек» за вереснень 2010 року» встановлено, що сума податку на додану вартість, згідно податковим накладним за вересень 2010 року у загальній сумі 4569,50грн. включена в податкові зобовязання підприємства, відображена в реєстрі виданих податкових накладних і відповідає даним податкової декларації по ПДВ за відповідний період, а також відображена у розшифровці податкових зобовязань у розрізі контрагентів по додатку 5. Але у звязку з тим, що податкова декларація з податку на додану вартість ВКП «Трансшина» за вересень прийнята ДПІ з відміткою «до відома», встановлено розбіжність з відомостями, отриманими від ТОВ «Підприємство Вітек», яке мало правові відносини з ВКП «Трансшина».

На думку відповідача, наявність у покупця - ТОВ «Підприємство Вітек» належним чином оформлених документів, які згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.Таким чином, ТОВ «Підприємство Вітек» зменшено суму бюджетного відшкодування (зменшено суму податкового кредиту) на суму 4569,50грн. на тій підставі, що контрагент позивача - ВКП «Трансшина» не задекларувало, на думку відповідача, відповідні суми ПДВ, як податкові зобовязання, по угодам з позивачем за вересень 2010 року, тільки на підставі того, що податкова декларація з податку на додану вартість ВКП «Трансшина» за вересень прийнята ДПІ з відміткою «до відома», тобто не проведена належним чином у особовому рахунку підприємства.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ВКП «Трансшина» у вересні 2010 року мали місце господарсько-правові відносини, а саме: ТОВ «Підприємство Вітек» здійснена закупівля товару у постачальника ВКП «Трансшина на загальну суму 27417,00грн., що підтверджується наступними документами:

-Податкова накладна від 01.09.2010р. № 0000006 (а.с. 20) на загальну суму 1749,00грн., у тому числі ПДВ на суму 291,50грн.

-Податкова накладна від 06.09.2010р. № 0000026 (а.с. 21) на загальну суму 25 668,00грн., у тому числі ПДВ на суму 4278,00грн.

Сума, яка визначена у зазначених податкових накладних належним чином відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних і відповідає даним податкової декларації по ПДВ за відповідний період.

Доказами про сплату придбаного товару:

-Рахунок-фактура № ТР 000001374 від 01.09.2010р. (а.с. 46) на загальну суму 1749,00грн., у тому числі ПДВ на суму 291,50грн.

-Рахунок-фактура № ТР 000001376 від 01.09.2010р. (а.с. 47) на загальну суму 25 668,00грн., у тому числі ПДВ на суму 4278,00грн.

-Платіжне доручення № 1488 від 06.09.2010р. на загальну суму 25 668,00грн., у тому числі ПДВ на суму 4278,00грн.

-Платіжне доручення № 1469 від 01.09.2010р. на загальну суму 1749,00грн., у тому числі ПДВ на суму 291,50грн.

Доказами про отримання придбаного товару:

-Расходная накладна № ТР-000000916 від 08.09.2010р. на загальну суму 25 668,00грн., у тому числі ПДВ на суму 4278,00грн.

-Расходная накладна № ТР-000000908 від 06.09.2010р. на загальну суму 1749,00грн., у тому числі ПДВ на суму 291,50грн.

Таким чином, позивачем надані документи, яки свідчать про те,що він в повному обсязі сплатив на користь постачальників товарів (послуг) їх вартість , в тому числі ПДВ.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач не виконав зобовязання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив суми ПДВ.

В силу вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні, які свідчать про придбання товару позивачем у ВКП «Трансшина». Зазначені накладні мають усі, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” реквізити.

Також, на думку суду єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного відємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). Ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від виконання своїх обовязків, зокрема сплати податкових зобовязань, контрагентами платника податків.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) встаановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за N168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зазначений звітній період, надання ним податкових накладних на товар (послуги), отриманий у ВКП «Трансшина» та належне відображення їх результатів у бухгалтерському та податковому обліку, суд вважає, що позивач правомірно включив відповідну суму ПДВ 4569,50грн. до бюджетного відшкодування.

Положеннями частини 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідає нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті № 101/07-00/24503541 від 26.03.2011 р., на підставі якого складено спірне податкове повідомлення рішення, висновок про те, щодо позивач порушив норми п. 1.8, ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 та п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за жовтень 2010 року на загальну суму 4569,50грн.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 15.08.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову складено 16.08.2011 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011р. № 0000690700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4569,50 грн., прийнятого відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Вітек».

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Вітек» (м. Сімферополь, аеропорт «Центральний», 95491, ідентифікаційний код 24503541) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.