Постанова № 18843417, 03.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2011 р. о 16:31 Справа №2а-4602/10/4/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В.,за участі представників сторін: від позивача - Іл'ясов Г.Е., Славгородська І.В., від відповідача - Мирошніченко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Майбел"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Закрите акціонерне товариство "Майбел" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0012352301/0 від 23.09.2009 року (від 26.11.2009 року №0012352301/1, від 02.02.2010 року №492/0/1/23-2).

Ухвалами суду від 09.04.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги: просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0012352301/0 від 23.09.2009 року; від 26.11.2009 року №0012352301/1; від 02.02.2010 року №492/0/1/23-2; від 09.04.2010 року №0012352301/3.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків за актом перевірки щодо порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний до 01.01.2011 року, далі Закон №168) через віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту не в тому податковому періоді, коли постачальниками були виписані податкові накладні, а в пізнішому періоді. Позивач зазначає, що суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту того періоду, коли податкові накладні були фактично отримані підприємством.

Ухвалами суду від 31.05.2010 року призначена у справі судово-економічна експертиза, провадження у справі зупинено, після отримання висновку експертизи, ухвалою суду від 22.07.2011 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Законом №168 не передбачено права платника податків самостійно приймати рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, документальних доказів отримання податкових накладних в тому звітному періоді, за який встановлено порушення правил оподаткування, платником податків не надано.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 22229967, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, за наслідками перевірки складено акт від 15.09.2009 року №8919/23-2/22229967, за висновками якого встановлено порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168.

На підставі даного акту, згідно із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний до 01.01.2011 року, далі Закон №2181) Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення рішення від №0012352301/0 від 23 вересня 2009 року про визначення позивачу суми податкового з податку на додану вартість на загальну суму 78277,50 грн., у тому числі: 52185,00 грн. - за основним платежем, 26092,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження, скарги платника податку залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін; відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.11.2009 року №0012352301/1; від 02.02.2010 року №0012352301/2 (вих. №492/0/1/23-2); від 09.04.2010 року №0012352301/3.

Суд встановив, що в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування і заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість покладені наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту в липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2008 року, в лютому і березні 2009 року, позивач відніс суми податку на додану вартість за податковими накладними контрагентів, які було виписано в попередньому (у відношенні до звітного) податковому періоді (перелік постачальників, податкових накладних із зазначенням дати виписки та періоду віднесення до складу податкового кредиту зазначено в пункті 3.2.2 акту перевірки (а.с. 23-25). Загальна сума завищення податкового кредиту за цим епізодом за даними акту становить 52185,04 грн.

Обґрунтовуючи свій висновок про порушення вимог Закону №168, посадові особи ДПІ у м. Сімферополі в акті перевірки вказали, що позивач не направляв до податкового органу скарги про відмову постачальника надати податкову накладну або про порушення порядку її заповнення.

Оцінюючи правомірність висновків податкового органу і доводів представників відповідача 2 суд встановив наступне.

Згідно із абзацами 1, 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обовязок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

Суд при цьому враховує положення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168, згідно із якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.

Згідно із висновком проведеного у справі експертного дослідження оригінали податкових накладних на суму 51990,07 грн. позивач отримав від постачальників із запізненням, саме в тих періодах, коли ЗАТ "Майбел" отримало оригінали податкових накладних, воно включило відповідні суми податку до складу податкового кредиту. Також експертом встановлено, що податкові накладні містять усі передбачені законом реквізити, виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість, документально підтверджується факт здійснення господарських операцій поставки товарів (робіт, послуг), щодо яких виписані вказані податкові накладні та використання товарів (робіт, послуг) у межах власної господарської діяльності платника податку.

Відповідач не спростував вказаних висновків, на надав і не зазначив про докази, які могли б свідчити про помилковість експертного дослідження, тому у суду не має підстав ставити висновки у цій частині під сумнів.

Експерт не зміг підтвердити чи спростувати висновки податкового органу стосовно завищення суми податкового кредиту на 170,30 грн. у зв'язку із знищенням документів за 2006 рік (податкова накладна №2284 від 12.10.2006 року, виписана ТОВ "МіГ ЛТД").

Водночас, при проведенні перевірки вказана податкова накладна була досліджена посадовими особами податкового органу і встановлено єдине порушення - відсутність у позивача права формувати податковий кредит, якщо накладну виписано в іншому податковому періоді. Позивач скористався правом на податковий кредит за податковою накладною №2284 від 12.10.2006 року, виписаною ТОВ "МіГ ЛТД", у лютому 2009 року, при цьому правомірність таких дії встановлено судом.

Таким чином, відсутність у позивача вказаної податкової накладної на момент проведення експертизи не свідчить про порушення податкового законодавства і не є підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Експерт визнав обґрунтованими висновки податкової інспекції стосовно завищення позивачем суми податкового кредиту на 24,67 грн., оскільки позивач двічі (у січні 2007 року та у листопаді 2008 року) скористався правом нарахування податкового кредиту за однією податковою накладною - №БС6491 від 31.10.2006 року, яку видано ДП "Маркет-Плазо".

Суд зазначає, що позивач порушив вимоги Закону №186 формуючи склад податкового кредиту у листопаді 2008 року за податковою накладною №БС6491 від 31.10.2006 року, яку видано ДП "Маркет-Плазо" на суму ПДВ 24,67 грн. Представник позивача в судовому засіданні не заперечував вказаного порушення.

За таких обставин суд вважає правомірним визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 24,67 грн.

Штрафні (фінансові) санкції у спірних податкових повідомленнях-рішеннях застосовано на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, згідно із яким, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підтверджені судом висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість стосуються податкового періоду листопад 2008 року сума заниження податкового зобов'язання - 24,67 грн.

Таким чином, розмір штрафних (фінансових) санкцій має становити 12,34 грн. (24,67 х 50%).

Визначення сум податкового зобов'язання у решті сум - 52160,33 грн. за основним платежем і 26080,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставним.

Оскільки позивачем помилково заявлені вимоги про визнання спірних податкових повідомлень-рішень нечинними, замість вимог про визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено КАС України стосовно правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись статтею 11 КАС України, вважає можливим у цій частині вийти за межі позовних вимог.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про компенсацію судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною п'ятою статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 70,41 грн. і витрачено на її проведення 47 годин дослідження, що складає 7674,69 грн. Вказана сума сплачена позивачем, що підтверджується наданими представником позивача платіжними документами.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених статтями 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 18 лютого 2011 року N 570/5 "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2011 році", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2011 року за N 215/18953, і підлягає стягненню на користь позивача.

Компенсація витрат на матеріально-технічне забезпечення судової експертизи законодавством не передбачена.

Також суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду відповідно до задоволених вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн. в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 03.10.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 07.10.2011 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0012352301/0 від 23.09.2009 року; від 26.11.2009 року №0012352301/1; від 02.02.2010 року №0012352301/2; від 09.04.2010 року №0012352301/3 в частині визначення Закритому акціонерному товариству "Майбел" (ідентифікаційний код 22229967) суми податкового з податку на додану вартість на загальну суму 77985,04 грн., у тому числі: 52160,33 грн. - за основним платежем, 26080,16 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Майбел" 7678,09 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.