Постанова № 18832275, 19.10.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2011 року Справа № 5002-24/3971-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПлута В.М.,

суддівВолкова К.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Комарова Наталя Олександрівна, довіреність № б/н від 01.11.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Бріз";

відповідача: не з`явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит";

відповідача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 12.01.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра";

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" та товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 16.08.2011 у справі №5002-24/3971-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит"

товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра"

про спонукання до виконання певних дій та стягнення 257771,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2011 у справі №5002-24/3971-2010 задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фаворит" (відповідач № 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" (відповідач № 2), а саме: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на користь позивача заборгованість за основним боргом у розмірі 88955,90 грн., пеню у розмірі 9174,61 грн., державне мито у сумі 981,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 100,17 грн.

В частині стягнення боргу у сумі 106423,56 грн., пені у розмірі 9708,92 грн., інфляційних втрат у розмірі 11822,09 грн. та 3% річних у розмірі 5109,39 грн. у позові відмовлено.

У відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фаворит" у позові відмовлено.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання зобовязань товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фаворит" за дистрибюторським договором та обґрунтованості, у звязку з цим, вимог позивача до відповідача № 2, що підтверджується укладеним між позивачем та відповідачем № 1 договором відступлення права вимоги.

Відмовляючи у стягненні іншої частини основного боргу і пені, суд послався на часткову оплату товару та часткове його повернення, а стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11822,09 грн. та 3 % річних у розмірі 5109,39 грн. суд відзначив про відсутність у позивача права на ці суми, оскільки умовами договору про відступлення права вимоги, укладеного між ним та відповідачем № 1 передбачено право на стягнення з відповідача № 2 лише штрафних санкцій, якими інфляційні втрати та відсотки річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не являються.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач № 2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та відмовити в позові у повному обсязі.

При цьому, заявник скарги обґрунтовує свої апеляційні вимоги наступними доводами:

- суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заяву (акт) товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" про залік зустрічних однорідних вимог від 24.02.2010 року як доказ припинення його обовязків перед відповідачем № 1 щодо сплаті грошових коштів за договором дистрибуції;

- позивач не виконав належним чином вимоги частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України щодо надання новим кредитором боржникові доказів переходу до нього прав у зобовязанні, а також, всупереч правил частини 2 статті 195 Господарського кодексу України, не довів факту отримання боржником доказів переходу до нього прав вимоги;

- стягуючи грошові кошти в рахунок оплати за товар, поставлений відповідачем №1 за накладними № ЦФТ 113974 від 28.12.2009 р. та № ЦФТ 113975 від 28.12.2009 р. суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що поставлявся даний товар не за дистрибюторським договором № 26/10-05 від 26.10.2005 року, який встановлював строки виконання зобовязань (в тому числі і грошових), а за абсолютно іншим договором, про що зазначено в самих видаткових накладних;

- сторони договору дистрибуції не визначили, розмір облікової ставки НБУ за який період може бути застосований, у звязку з чим, підстав задовольняти позовну вимогу щодо сплати пені у господарського суду не було;

- суд залишив поза увагою той факт, що позовна заява у даній справі підписана особою, яка не має на це відповідних повноважень, хоча за правилами пункту 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України це є підставою для залишення позову без розгляду;

- суд неправомірно прийняв як належний доказ висновок експерта ОСОБА_2., що міститься у матеріалах справи, оскільки у цьому висновку відсутні дата видачі і строки дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, що суперечить вимогам пункту 3.4. Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

15.09.2011 року до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Бріз", в який сторона також не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

На думку заявника апеляційної скарги суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у стягненні заборгованості за витратними накладними № ЦФТ 00023 від 05.01.2010р., № ЦФТ 000022 від 05.01.2010р. і № ЦФТ 000024 від 05.01.2010р.

Також заявник вважає, що суд зробив помилкові висновки про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фаворит" переуступило позивачу право вимоги боргу лише за дистрибюторським договором № 26/10-05 від 26.10.2005р. і витратним накладним № ЦФТ 113974 від 28.12.2009р. і № ЦФТ 113975 від 28.12.2009р., оскільки таки висновки суперечать умовам додаткової угоди від 16.07.2010р. до договору дистрибуції та пункту 1.4. договору про відступлення права вимоги боргу від 15.07.2010р.

Крім того, позивач вказує, що відповідачем № 1 на адресу відповідача № 2 була направлена претензія від 20.01.2010р. № 498 відносно ухиляння останнього від оплати за поставлений товар, що спростовує висновок суду про відсутність з боку відповідача № 2 порушень строку виконання зобовязання.

Заявник скарги також не згоден з позицією суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача № 2 інфляційних втрат та 3 % річних. Право вимоги цих сум, за твердженням заявника, він набув на підставі договору про відступлення прав вимоги.

05.10.2011р. на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" надійшов відзив на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз", а також клопотання про залучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2011 року у справі № 5002-3/2511-2011.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 28.12.2009р. по 05.01.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фаворит" здійснило поставку товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра" за договором № 26/10-05 від 26.10.2005р. товар (рибні консерви) на суму 195379,46 грн. за витратними накладними № ЦФТ 113974 від 28.12.2009р., № ЦФТ 113975 від 28.12.2009р., № ЦФТ 000023 від 05.01.2010р., № ЦФТ000022 від 05.01.2010р., № ЦФТ000024 від 05.01.2010р.

15.07.2010р. за договором відступлення права вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фаворит" відступило товариству з обмеженою відповідальністю "Бріз" право вимоги у сумі 195379,46 грн., а також всіх штрафних санкцій відносно цього боргу, що виник внаслідок поставки товарів за договором № 26/10-05 від 26.10.2005р. за витратними накладними № ЦФТ 000023 від 05.01.2010р, № ЦФТ000022 від 05.01.2010р., № ЦФТ000024 від 05.01.2010р.

Несплата відповідачем № 2 вищезазначеної заборгованості явилось підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Викладений у зазначеній статті принцип свободи договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству.

Згідно частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін виникли на підставі договору дистрибуції продукції, який містить елементи договору поставки.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Висновком № 77/10 судово-економічної експертизи від 07.02.2011р., підтверджується заборгованість ТОВ "Довіра" перед ТОВ "Торговий дім Фаворит" в сумі 195379,46 грн., в тому числі за видатковими накладними № ЦФТ 000023 від 05.01.2010р., № ЦФТ000022 від 05.01.2010р., № ЦФТ000024 від 05.01.2010р. (т. 6, а.с. 25-52).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, поставка за накладними № ЦФТ 113974 від 28.12.2009р. та № ЦФТ 113975 від 28.12.2009р. відбулась у рамках договору дистрибуції № 26/10-05 від 26.10.2005р., а поставка за витратними накладними № ЦФТ 000023 від 05.01.2010р, № ЦФТ000022 від 05.01.2010р., № ЦФТ000024 від 05.01.2010р. за межами цього договору, тобто після закінчення строку його дії 31.12.2009р.

Так, відповідно до п. 2.2. вказаного договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору на протязі одного місяця до закінчення строку його чинності, дія договору продовжується на 1 календарний рік на тих самих умовах, які передбачені цим договором. Продовження дії договору оформлюється окремим додатком, який є невід'ємною частиною цього договору.

Докази продовження дії дистрибюторського договору після 31.12.2009р. у вигляді оформлення окремого додатку у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до умов п. 1 додаткової угоди до договору №26/10-05 від 26.10.2005 р., підписаної сторонами (ТОВ "ТД "Фаворит" та ТОВ "Довіра") 15.05.2006 р. продукти харчування, які поставляє відповідач №1 та які відповідач №2 в подальшому реалізує покупцю - ТОВ "АТБ - Маркет" належать до сплати у наступний строк: 60 календарних днів з моменту поставки продуктів харчування дистриб'ютором покупцю - ТОВ "АТБ - Маркет".

Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди сторони передбачили, що інформація по відвантаженню продуктів харчування дистриб'ютором своєму покупцю - ТОВ "АТБ - Маркет", повинна бути підкріплена накладними документами за певний період (1 місяць) і надана відповідачу №1 до кожного числа наступного місяця за відповідний період.

Під час проведення експертизи, що була призначена по даній справі, експертом досліджено видаткові накладні, які підтверджують поставку ТОВ "Довіра" на користь ТОВ "АТБ - Маркет" продуктів харчування, придбаних у ТОВ "ТД "Фаворит" за видатковими накладними № ЦФТ 113974 від 28.12.2009р. і № ЦФТ 113975 від 28.12.2009р.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк оплати по видатковим накладним №ЦФТ 113974 від 28.12.2009 р. і №ЦФТ 113975 від 28.12.2009 р. складає 60 календарних днів з моменту поставки продуктів харчування відповідачем №2 на користь ТОВ "АТБ - Маркет".

Строк оплати за витратними накладними № ЦФТ 000023 від 05.01.2010р, № ЦФТ000022 від 05.01.2010р., № ЦФТ000024 від 05.01.2010р. сторонами не встановлений, тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин правила частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять належних доказів направлення відповідачем № 1 на адресу відповідача № 2 такої вимоги.

При цьому суд не розглядає в якості такого доказу доданий позивачем до апеляційної скарги лист ТОВ "ТД "Фаворит" від 20.01.2010р. № 498, оскільки по-перше, відсутні докази отримання відповідачем № 2 цього листа, по-друге, позивач не обґрунтував неможливість подання цього листа суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, як того вимагають приписи статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, строк виконання грошових зобовязань по сплаті вартості товару за видатковими накладними № ЦФТ 000023 від 05.01.2010р, № ЦФТ000022 від 05.01.2010р., № ЦФТ000024 від 05.01.2010р. на загальну суму 106423,56 грн. у межах цього спору колегія суддів розглядає як такий, що не наступив. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 106423,56 грн. основного боргу.

Судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги ТОВ "Довіра" щодо припинення його обов'язків по сплаті грошових коштів за вищенаведеними накладними на підставі заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 24.02.2010р.

Так, відповідач №2 вказує на те, що на підставі п.п. 8.1.6, 8.1.10, 8.1.13 договору дистрибуції №26/10-05 від 26.10.2005 р. у відповідача №1 виникли грошові зобов'язання перед відповідачем №2. Загальна сума, цих зобов'язань склала 146996,26 грн. В результаті проведеного заліку сума заборгованості відповідача №2 за поставлений товар скоротилася на 146 996,26 грн., проте позивач не враховує даного факту в своєї позовній заяві. На підставі вказаного відповідач №2 вважає, що у відповідності до ст. ст. 518, 601 Цивільного кодексу України, сума позовних вимог є значно завищеною та не відповідає дійсності.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Обовязковою умовою вимог, які можуть підлягати зарахуванню, є їх ясність, тобто відсутність між сторонами спору відносно характеру зобовязання, його змісту, умов виконання.

Між тим, відповідач № 1 зауважив, що не визнає виникнення зобовязання, яке ТОВ "Довіра" зарахувало за заявою від 24.02.2010р. в звязку з тим, що бонуси, вказані у цій заяві, нараховані ТОВ "Довіра" необґрунтовано, у порушення умов договору № 26/10-05 та без надання підтверджуючих документів.

Відповідач № 2, всупереч приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надав суду доказів обґрунтованості сум, заявлених до зарахування у заяві від 24.02.2010р.

Інших доказів виконання грошових зобовязань по сплаті вартості товару, отриманого за накладними №ЦФТ 113974 від 28.12.2009 р. і №ЦФТ 113975 від 28.12.2009 р. відповідач № 2 не надав.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 88955,90 грн. (вартість товару поставленого за накладними ЦФТ 113974 від 28.12.2009 р., №ЦФТ №113975 від 28.12.2009 р.) - 7119,61 грн. (часткова оплата товару) - 7139,08 грн. (повернений товар) правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно правил статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.3 вищевказаного, договору № 26/10-05 ( дистрибуції в регіоні) при затримці з оплатою за продукти харчування дистрибютор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний календарний день прострочки.

Враховуючи, що строк оплати за видатковим накладним №ЦФТ 113974 від 28.12.2009 р. і № ЦФТ 113975 від 28.12.2009 р. складає 60 календарних днів з моменту поставки продуктів харчування відповідачем №2 на користь ТОВ "АТБ - Маркет", розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за поставлений товар по видатковим накладним №ЦФТ 113974 від 28.12.2009 р. і №ЦФТ 113975 від 28.12.2009 р. за період з 27.02.2010 р. по 01.09.2010 р. складає 9174,61 грн. При цьому, зазначення у договорі розміру облікової ставки НБУ на відповідний період для її розрахунку не є обовязковим. Так, при розрахунку пені судова колегія виходить з того, що розмір облікової ставки НБУ за період з 27.02.2010 по 07.06.2010 складав 10.2500 %, за період з 08.06.2010 по 07.07.2010 9.5000 %, з 08.07.2010 по 09.08.2010 8.5000 %, з 10.08.2010 по 01.09.2010 7.7500 %.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Бріз" набуло право на цей позов на підставі договору уступки права вимоги, укладеного 15.07.2010р. з відповідачем № 1.

Також судом встановлено, що 16.07.2010 р. між відповідачем №1 та позивачем була укладена додаткова угода до договору уступки права вимоги від 15.07.2010 р. (т. 6, а. с. 128).

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди відповідач №1 та позивач дійшли згоди викласти ч. 1.1. п. 1 договору уступки права вимоги у наступній редакції: "цедент передає, а цесіонарій приймає на себе права вимоги боргу у ТОВ "Довіра" за поставлений товар за витратними накладними, а також за дистриб'юторським договором №26/10-05 від 26.10.2005р., укладеним між ТОВ "ТД "Фаворит" та ТОВ "Довіра".

Пунктом 2 вказаної угоди сторони дійшли згоди викласти ч. 1.3 п. 1 договору уступки права вимоги в наступній редакції: "вказана у п. 1.2 ст. 1 договору сума є сумою заборгованості за поставлений товар, підтвердженою витратними накладними, а також дистриб'юторським договором №26/10-05 від 26.10.2005р., на яку боржник не виконав повністю свої зобов'язання відносно розрахунку за поставлену продукцію".

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (статті 512, 514, 516 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи наявне повідомлення про переуступку права вимоги боргу вих. № 618 від 23.07.2010 р., відповідно до якого відповідач №1 повідомив відповідача № 2 про те, що згідно із договором, уступки права вимоги від 15.07.2010 р. він відступив право вимоги виконання зобов'язань за дистриб'юторським договором №26/10-05 від 26.10.2005 р. в сумі 195 379,46 грн., а також стягнення всіх штрафних санкцій, передбачених вказаним договором і чинним законодавством за прострочку виконання зобов'язання. Також вказаним повідомленням було повідомлено відповідача №2 про місцезнаходження та банківські реквізити позивача по справі (т. 1, а. с. 10). До вказаного повідомлення було додано копію договору про уступку права вимоги боргу б/н від 15.07.2010 р.

Вказане повідомлення було надіслано відповідачу №2, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим листом від 30.07.2010 р. ( т. 1, а. с. 11 ).

З урахуванням викладеного, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про належність наданих доказів, та не приймає до уваги заперечення відповідача № 2 щодо його неналежного повідомлення про уступку права вимоги відповідачем № 1.

Також відповідачем №1 була направлена відповідачу №2 додаткова угода від 16.07.2010р. до вказаного договору уступки права вимоги, що підтверджується наявним в матеріалах справи супровідним листом вих. №623 від 30.07.2010р. та поштовим повідомленням (т. 6, а.с. 129 - 131).

Додане відповідачем № 2 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року у справі № 5002-3/2511-2011 не може бути прийнято судовою колегією на стадії апеляційного провадження. Так, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2011 у справі №5002-24/3971-2010 перевіряється судом апеляційної інстанції на предмет його законності станом на час його прийняття. Судовий акт наданий відповідачем №2 був прийнятий після оголошення рішення у цій справі, а тому з обєктивних причин не міг бути розглянутий судом першої інстанції та покладений в основу рішення. У такому випадку факт недійсності договору відступлення права вимоги може з'явитися підставою для перегляду рішення у справі № 5002-24/3971-2010 за нововиявленими обставинами. З цих же підстав, залишається без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду по суті Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року у справі № 5002-3/2511-2011.

Судова колегія не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначає заявник апеляційної скарги ТОВ "Довіра".

Так, у матеріалах справи міститься довіреність на ім'я представника позивача ОСОБА_3., підписана в.о. директора ТОВ "Бріз" С.В. Чередніченко та скріплена печаткою підприємства, що свідчить про наявність необхідних повноважень у цього представника (т. 6 а.с. 55).

Щодо вимог заявника апеляційної скарги ТОВ "Бріз" про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача № 2 інфляційних втрат та відсотків річних судова колегія вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору уступки права вимоги від 15.07.2010 р. відповідач №1 та позивач дійшли згоди викласти ч. 1.1. п. 1 договору уступки права вимоги у наступній редакції: "цедент передає, а цесіонарій приймає на себе права вимоги боргу у ТОВ "Довіра" за поставлений товар за витратними накладними, а також за дистриб'юторським договором №26/10-05 від 26.10.2005р., укладеним між ТОВ "ТД "Фаворит" та ТОВ "Довіра".

Пунктом 2 вказаної угоди сторони дійшли згоди викласти ч. 1.3 п. 1 договору уступки права вимоги в наступній редакції: "вказана у п. 1.2 ст. 1 договору сума є сумою заборгованості за поставлений товар, підтвердженою витратними накладними, а також дистриб'юторським договором №26/10-05 від 26.10.2005р., на яку боржник не виконав повністю свої зобов'язання відносно розрахунку за поставлену продукцію".

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

З вищевикладених умов договору вбачається, що сторони не передбачили переходу до позивача права вимоги 3% річних та індексу інфляції за порушення грошового зобовязання за договором, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Але, враховуючи правову природу вказаних сум, колегія суддів вважає, що право вимоги на них перейшло до нового кредитора не в силу домовленості сторін, а в силу закону.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що збільшення (або зменшення) розміру грошових коштів по закінченню певного часу у звязку з індексом інфляції, є окремим видом врахування фінансових та інших суміжних і тотожних подій в секторі економіки держави. Індекс інфляції - це індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України (Пункт 2.1 глави 2 Постанови правління Національного банку України від 07.12.2004 № 598 „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України”).

В Інформаційному листі Вищого господарського суду від 20.11.2008 № 01-8/685 зазначено наступне.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки новим кредитором боржника є товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра", то суму процентів річних та інфляційних втрат належить сплатити саме цьому кредитору.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" та товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2011 у справі №5002-24/3971-2010 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2011 у справі №5002-24/3971-2010 в наступній редакції:

"1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 45/28; 49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артельна, 12, ЗКПО 30011928) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" (99014, м. Севастополь, Камишеве шосе, 7, ЗКПО 31029009) заборгованість за основним боргом у розмірі 88955,90 грн., пеню у розмірі 9174,61 грн., інфляційних втрат у розмірі 11822,09 грн., 3 % річних у розмірі 5109,39 грн., державне мито в сумі 1150,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 117,45 грн.

3) В частині стягнення боргу в сумі 106423,56 грн., пені у розмірі 9708,92 грн. у позові відмовити.

4) У відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фаворит" у позові відмовити.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >В.М. Плут

Судді< Підпис >К.В. Волков

< Підпис >В.С. Голик

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бріз"

(вул. Камишове шосе, 7, м. Севастополь, 99014)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Фаворит"

(вул. М. Залкі, 27-67, м. Сімферополь, 95000)

(вул. Субхі, 1, м. Сімферополь, 95000)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра"

(вул. Косіора, 45/28, м. Дніпропетровськ, 49051)

(вул. Артельна, 12, м. Дніпропетровськ, 49081)