Постанова № 18832143, 05.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.11 Справа № 5008/1119/2011

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - суддіКордюк Г.Т.

суддів:Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веттштайн-Технік Україна»від 26.08.2011 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.08.2011 року

у справі № 5008/1119/2011

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Минай, Ужгородський р-н, Закарпатська обл..

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Веттштайн-Технік Україна», м.Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 181998,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 представник

від відповідача Петрецький С.І. представник

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.08.2011 року у справі №5008/1119/2011 (суддя Ушак І.Г.) позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволено: стягнуто з ТзОВ «Веттштайн-Технік Україна»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість на суму 181 998,00 грн. та у відшкодування судових витрат 2055,98 грн.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача щодо стягнення суми боргу обґрунтовані долученими до матеріалів справи документами, правомірні та підлягають задоволенню судом на підставі ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, оскільки субєкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

ТзОВ «Веттштайн-Технік Україна»подано апеляційну скаргу від 26.08.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем порушено порядок надіслання копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідачу по справі, оскільки позовна заява надіслана товариству не з повним пакетом документів та без опису вкладення, що є порушенням права товариства на ознайомлення з підставами, що підтверджують позовні вимоги; судом першої інстанції не враховано доводів ТзОВ «Веттштайн - Технік Україна», викладених у відзиві на позов, що Договір про надання послуг з технічного обслуговування обладнання від 15.01.2010 року, на який ФОП ОСОБА_2 посилається в позовних вимогах як на підставу виникнення боргу, є нікчемним в силу закону; підписаний з сторони товариства директором договір від 15.01.2010 року свідомо укладений директором без наявності будь-яких повноважень на таке укладення, оскільки сума договору, задекларована в п. 3.2., значно перевищу дозволену суму на укладення директором товариства договорів. Загальними зборами учасників товариства, які складаються з єдиного засновника, дозволу на укладення спірного договору не надавалось; копія рішення засновника ТзОВ «Веттштайн-Технікс Україна»від 13.12.2009 року про надання дозволу директору товариства на укладення договорів з підприємствами щодо ремонтів станків на суму, що е перевищує 500000,00 грн., не може бути належним доказом надання повноважень директору товариства на укладення таких договорів; договір про надання послуг з технічного обслуговування обладнання від 15.01.2010 року, в силу положень ст. 228 ЦК України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок, а саме спрямований на незаконне заволодіння майном товариства.

Також, скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано доводів та наданих доказів, що підтверджують, що Договір про надання послуг з технічного обслуговування обладнання від 15.01.2010 року не був реальним у часі та жодні роботи за ним не виконувались, тобто є фіктивним.

05.10.2011 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі від 04.10.2011 року в якому просить зупинити провадження у даній справі до розгляду справи №5008/1252/2011, що перебуває на розгляді господарського суду Закарпатської області, за позовом ТзОВ «Веттштайн-Технікс Україна»до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання послуг з технічного обслуговування обладнання від 15.01.2010 року, оскільки прийняте судове рішення у справі №5008/1252/2011 безпосередньо вплине на вирішення справи №5008/1119/2011.

Колегія суддів порадившись, вирішила у задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки вважає його необґрунтованим, безпідставним та вважає, що підстав для його задоволення не має, оскільки, ухвала про прийняття позовної заяви у справі №5008/1252/2011 винесена господарським судом Закарпатської області 31.08.2011 року, тобто після прийняття рішення у справі № 5008/1119/2011. У випадку встановлення місцевим господарським у справі № 5008/1252/2011 обставин невідповідності договору про надання послуг вимогам закону та його недійсність, заінтересована сторона має право звернутись із заявою в порядку розділу ХІІІ ГПК України у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу від 26.09.2011 року, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги. А саме, позивач зазначає, що скаржником у суді першої інстанції підтверджено дійсний характер проведених господарських операцій на підставі договору про надання послуг з технічного обслуговування від 15.01.2010 року та факт наявної заборгованості товариства за виконані роботи (надані послуги). Щодо доводів відповідача стосовно відсутності повноважень директора ТзОВ «Веттштайн - Технік Україна» на підписання договору, позивач зазначає, що всі питання щодо укладення договору та його фактичної реалізації вирішувалися із законним на той час директором вказаного суб'єкта господарювання. Його повноваження на укладення згаданого правочину підтверджується також Рішенням засновника ТзОВ «Веттштайн - Технік Україна»від 13.12.2009 року щодо надання додаткових повноважень тодішньому директору товариства на укладення договорів з підприємствами на суму, що не перевищує 500000,00 грн. Посилання скаржника як на фіктивність самого договору так і актів виконаних робіт, а також Рішення засновника від 13.12.2009р. щодо надання додаткових повноважень тодішньому директору товариства жодними доказами не підтверджено.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

15.01.2010 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ТзОВ ТзОВ «Веттштайн - Технік Україна»укладено договір підряду (про надання послуг з технічного обслуговування обладнання) (а.с. 13-15), за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання надати послуги з технічного ремонту та обслуговування обладнання, перелік яких наведено в додатку до договору № 1 та №2 від 15.01.2010 року (а.с. 18, 19).

Відповідно до п. 2.1 договору ремонт обладнання здійснюється фахівцями на території виконавця.

Пунктом 3.2 договору визначено загальну вартість робіт, яка складає 181976,00 грн.

Попередня вартість ремонтних робіт була визначена на підставі актів огляду та перевірки стану, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивачем було виконано усі роботи з ремонту та регламентно-профілактичних робіт верстатів на загальну суму 181998,00 грн., про що сторони на виконання п. 2.7 договору підписали акти виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи, оригінали яких оглянуті апеляційною інстанцією в судовому засіданні.

Однак, відповідач за виконані позивачем роботи не оплатив, в звязку з чим останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основної суми заборгованості.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача, колегія суддів вважає, що рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Так, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегію, на даний час договір від 15.01.2010 року про надання послуг з технічного обслуговування обладнання, відповідачем в судовому порядку не визнавався недійсним та є чинним. Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, доводи скаржника про те, що даний договір є нікчемним в силу закону та неукладеним, судова колегія вважає безпідставними та належними доказами необґрунтовані. Крім цього, скаржником не наведено норму закону, відповідно до якої даний договір слід вважати нікчемним.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач без заперечень та зауважень підписав акти приймання-передання послуг (робіт) з ремонту та регламентно-профілактичних робіт, чим підтвердив факт прийняття виконаних позивачем робіт. Посилання апелянта на те, що акти виконаних робіт не відповідають нормам чинного законодавства, судова колегія вважає не обґрунтованим, оскільки дані акти (копії в матеріалах справи) містять посилання на договір від 15.01.2010 року, дату складення, перелік виконаних, загальну суму виконаних робіт, підписи та печатки сторін.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення суми боргу в розмірі 181998,00 грн. є обґрунтованою та підтверджена долученими до матеріалів справи доказами.

Доводи апелянта про те, що роботи по акту приймання передачі від 10.01.2010 року виконувались до підписання договору і тому не можуть вважатись, що зобовязання відповідача по оплаті за виконання робіт випливає із умов договору, судом відхилено як безпідставні.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникають до його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до п. 8.1 договору, сторони визначили, що він набирає чинності з 15.01.2010 року і діє до 14.01.2011 року, але в будь-якому випадку до повноваго виконання сторонами своїх зобовязань.

Підписавши без зауважень акт приймання передачі від 10.01.2010 року, сторони узгодили, що роботи виконувались на виконання умов договору від 15.01.2010 року.

Дата 15 січня 2010 року свідчить про набрання чинності договором, однак ніяк не спростовує факту, що він був укладений (досягнення всіх його умов) сторонами раніше, оскільки в акті є покликання саме на договір від 15.01.2010 року.

Доводи скаржник про те, що постановою державного виконавця підтверджується, що на майно замовника накладено арешт, а тому виконавець не взмозі був виконувати роботи по ремонту такого обладнання та і не виконував, не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що замовник в силу ст. 853 ЦК України, прийняв роботи без зауваження, а тому в нього виникає обовязок по їх оплаті (ст. 854 ЦК України, п. 3.3 договору).

В матеріалах справи (а.с. 6, 7), містяться квитанція та опис вкладення до цінного листа на імя ТзОВ «Веттштайн - Технік Україна»згідно якого відповідачу 04.08.2011 року направлено позовну заяву з додатками на 45 аркушах, що спростовує доводи апелянта про порушення позивачем вимог ст. 54, 56 ГПК України.

Невідповідність актів приймання передачі виконаних робіт вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 p. № 996-XIV, відповідачем не доведено та не зазначено, в чому саме полягає така невідповідність, які обовязкові реквізити не містять акти.

Оригінали документів, а саме договору від 15.01.2011 року, додатки до договору, акти огляду та перевірки технічного стану, визначення вартості ремонту, акти приймання - передачі виконаних робіт оглянуто апеляційним судом в судовому засіданні і будь-яких сумніві у їх достовірності у суду не виникло.

Щодо посилання скаржника на те, що підписаний з сторони товариства директором договір від 15.01.2010 року свідомо укладений останнім без наявності будь-яких повноважень на таке укладення, оскільки сума договору, задекларована в п. 3.2., значно перевищу дозволену суму на укладення директором товариства договорів, оскільки загальними зборами учасників товариства, які складаються з єдиного засновника, дозволу на укладення спірного договору не надавалось, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як встановлено місцевим господарським судом та в матеріалах справи присутня копія рішення засновника ТзОВ «Веттштайн-Технікс Україна»від 13.12.2009 року про надання дозволу директору товариства на укладення договорів з підприємствами щодо ремонтів станків на суму, яка не перевищує 500000,00 грн., що дає апеляційному суду підставу вважати про надання повноважень директору товариства на укладення договору від 15.01.2010 року.

В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянт при наданих йому можливостях, підставності своїх вимог не довів. Висновки викладенні скаржником в апеляційній скарзі є безпідставними та спростовані вищенаведеним і матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 25.08.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Веттштайн-Технік Україна»без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддяКордюк Г.Т..

суддяДавид Л.Л.

суддяМурська Х.В.