Постанова № 18831961, 29.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.11 Справа № 5015/3664/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” від 11.08.2011 р. за № 06-8140

на рішення господарського суду Львівської області

від 04.08.2011р. у справі № 5015/3664/11

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м.Львів

до відповідача Львівського комунального підприємства “Центральне”, м.Львів

за участю третьої особи на стороні відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

про визнання незаконними нарахувань та примусове виконання обов’язку в натурі

за участю представників сторін:

від позивача Романчук Ю.Р.

від відповідача Курек А.М.

від третьої особи Гусак Ю.І.

Права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз’яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2011 року у справі № 5015/3664/11 (суддя Кітаєва С.Б) в позові публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (далі-ПАТ) “Львівгаз” до Львівського комунального підприємства (далі-ЛКП) “Центральне”, за участю третьої особи на стороні відповідача - управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, про визнання незаконними дій ЛКП «Центральне»з нарахування оплати та виставлення рахунків ПАТ «Львівгаз»на оплату витрат, пов?язаних з утриманням будинків та прибудинкових територій за адресою :м.Львів, вул.Шпитальна,25, за період з квітня 2010р. р по червень 2011 року та про зобов?язання ЛКП «Центральне»прийняти від ПАТ «Львівгаз»нежитлові приміщення загальною площею 202,6 м.кв., розташовані за адресою: м.Львів, вул.Шпитальна,25 - відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із того, що предмет позовних вимог, визначений позивачем, як спосіб захисту його прав та інтересів, не узгоджується зі статтею 16 Цивільного кодексу України, а також зважаючи на ту обставину, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем його прав та обов’язків на момент звернення до суду, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що судом першої інстанції при вирішенні спору у даній справі не враховано, що ПАТ «Львівгаз»виконало рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2011р. у справі №17/142 (10), зокрема, оплатило заборгованість з орендної плати та звільнило приміщення, однак, орендодавець (третя особа у справі) не прийняло приміщення з оренди, посилаючись при цьому на п.9.3. договору оренди №Г-7136-9 від 24.04.2009р., за яким об’єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем), однак, ЛКП «Центральне»відмовлялось приймати орендоване ПАТ «Львівгаз»майно через заборгованість по «експлуатаційних внесках»за період квітня 2010-червень 2011р., незважаючи на ту обставину, що орендовані ПАТ «Львівгаз»приміщення звільнені ще у квітні 2010року, що підтверджується актом №297 від 14.05.2010р. обстеження нежитлових приміщень.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач заперечив доводи апеляційної скарги усними поясненнями представника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі - без змін з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги.

Представник третьої особи доводи скаржника заперечив, зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

24.04.2009р. між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (третя особа у справі; орендодавець по договору) та ВАТ «Львівгаз» (позивач у справі; орендар по договору) було укладено договір оренди №Г-7136-9 нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (об?єкт оренди) , що знаходиться на балансі ЛКП «Центральне»(балансоутримувач за договором; відповідач у справі) – а.с.9-12.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2011 року у справі №17/142(10) договір оренди нерухомого майна №Г-7136-9 від 24.04.2009р. розірвано; виселено ПАТ «Львівгаз»із орендованих приміщень загальною площею 202,6кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Шпитальна, 25 із відстрочкою виконання рішення до 07.03.2011р.; стягнено з ПАТ «Львівгаз»заборгованість за оренду приміщення станом на 07.09.2010р. в розмірі 98 429,90грн. (а.с.53-55). Дане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 року (а.с.56-59).

Позивач стверджує, що в квітні 2010 року звільнив орендовані приміщення, про що свідчить акт №297 від 14 травня 2010 р. обстеження нежитлових приміщень, складений комісією у складі представників відповідача за участю представника ВАТ «Львівгаз», та що обстеженням виявлено, що «приміщення орендарем не використовується…»(а.с.50), відтак, вважає, що відповідач жодних послуг пов?язаних з утриманням будинків та прибудинкових територій за адресою: м.Львів, вул.Шпитальна, 25, позивачу не надавав і безпідставно виставляв рахунки на оплату експлуатаційних внесків, звернувся з позовом про визнання незаконними дій відповідача з нарахування та виставлення рахунків ПАТ «Львівгаз»на оплату витрат, пов?язаних з утриманням будинків та прибудинкових територій за період з квітня 2010 року по червень 2011 року, а також про зобов?язання ЛКП «Центральне» прийняти від ПАТ «Львівгаз»нежитлові приміщення.

Натомість, відповідачем в підтвердження факту існування заборгованості долучено до матеріалів справи прибутковий касовий ордер №3855 від 14.07.2011 року по якому позивачем було здійснено повний розрахунок з відповідачем та сплачено 4401,34 грн. (а.с.27), а також долучено акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою м.Львів, вул.Шпитальна,25, підписаний сторонами (а.с.26).

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, виходячи з наступного:

За приписами ч.2 ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.3 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За приписами ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2011 року у справі №17/142(10) договір оренди нерухомого майна №Г-7136-9 від 24.04.2009р. розірвано (набрало законної сили 24.03.2011 року (а.с.56-59), відтак, договір оренди нерухомого майна №Г-7136-9 від 24.04.2009р. припинив свою дію 24.03.2011р.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі .

Згідно пунктів 9.1.-9.6. договору оренди, повернення орендодавцю об?єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання; об?єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням –балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п.9.1 цього договору; сторони повинні приступити до передачі об?єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди ; при передачі об?єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами; об?єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Позивач стверджує, що фактично звільнив спірне приміщення в квітні 2010р., що підтверджується актом обстеження приміщення №297 від 14.05.2010р.(а.с.50), яким встановлено, що приміщення орендарем не використовується, однак, вищенаведеними нормами законодавства та умовами договору визначено обов’язок орендаря передати приміщення по акту приймання-передачі, відтак, з цього часу вважається виконаним обов’язок орендаря по поверненню об’єкта з оренди та договір вважається припиненим. Окрім цього, даний акт не визнається судовою колегією як належний та допустимий доказ, оскільки долучений до матеріалів справи примірник копії акту не завірений у встановленому порядку, відсутні докази, які засвідчують повноваження осіб на участь в проведенні такого обстеження і підписанні такого акту. Крім цього, факт невикористання орендарем приміщення не є доказом передачі орендованого майна з оренди у відповідності до умов договору.

Вищезазначене спростовує доводи позивача щодо повернення об’єкта оренди орендодавцю, отже, не доведено факту безпідставності виставлення рахунків на оплату експлуатаційних витрат.

Згідно пояснень позивача, орендодавець (управління комунальної власності) відмовився від прийняття переданого в найм приміщення та листом №2302-778 від 24.03.2011р. повідомив позивача, що з метою припинення договору оренди позивачу необхідно передати приміщення балансоутримувачу по акту приймання-передачі та погасити заборгованість по орендній платі (у випадку наявності) –а.с.13. Однак, доказів звернення до орендодавця чи до балансоутримувача з вимогою прийняти приміщення після припинення договору оренди чи направлення акту передачі приміщення, позивачем до матеріалів справи не долучено.

Натомість, матеріали справи містять акт передачі приміщення за лютий 2011р., підписаний представниками позивача та балансоутримувача (а.с.26), відтак, судова колегія зазначає, що на момент звернення з позовом (01.07.2011р.) приміщення фактично було передано балансоутримувачу.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач, вважаючи, що його право порушено, вибрав неправильний спосіб захисту свого права. Слід зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем обрано спосіб захисту, не передбачений ст.16 ЦК України, оскільки позивач просить визнати незаконними дії ЛКП «Центральне», однак, дане комунальне підприємство не є органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України).

Крім цього, виставлення відповідачем рахунків не породжує для позивача певного обов’язку їх оплати, тобто не призводить до порушення його прав.

Як правильно встановлено оскаржуваним рішенням, позивач, вважаючи, що його право порушено, вибрав неправильний спосіб захисту свого права.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Львівської області прийняте із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2011р. у справі №5015/3664/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.