Постанова № 18831915, 10.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.11 Справа № 5015/2965/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»

на рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2011р.

у справі № 5015/2965/11

за позовом прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі ЛКП «Залізничнетеплоенерго», м.Львів

до ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 35145,83 грн. ,

з участю представників :

від скаржникане з»явився

від позивача ОСОБА_1 начальник юридичного відділу (довіреність № 1 від 04.01.2011р.

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.08.2011р. у справі № 5015/2965/11 (суддя Шпакович О.) задоволено позов прокурора Залізничного району м.Львова поданого в інтересах держави в особі ЛКП «Залізничнетеплоенерго», м.Львів та стягнуто з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів заборгованість в сумі 22496,47 грн. основного боргу, 210,85 грн. пені, 40,81 грн. три відсотки річних, 219,48 грн. інфляційні збитки; судові витрати стягнуто з відповідача в доход державного бюджету.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки предметом у даній справі є правовідносини сторін, що грунтуються на договорі № 126 від 15.10.2010р. про постачання теплової енергії в горячій воді, пунктом 6.1 якого визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлних тарифів. Однак, позивач в односторонньому порядку без внесення відповідних змін до договору нарахував відповідачу нічим необгрунтовану плату за приєднане водопостачання. Крім того, як зазначає скаржник, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1189 від 20.10.2006р. «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і підігріву води»оскаржується в судовому порядку і на даний момент рішення суду відсутнє.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 15 жовтня 2010 року між ЛКП «Залізничнетеплоенерго», надалі «Енергопостачальна організація», з однієї сторони, та спеціалізованим управлінням № 14 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», надалі "Покупець", з другої сторони, було укладено договір № 126 про постачання теплової енергії в гарячій воді, у відповідності до розділу 1 якого “Енергопостачальна організація»бере на себе зобов»язання постачати «Покупцеві»теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а «Покупець»зобов»язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором

У відповідності до п.п.3.2.2 п. 3.2 р. 3 договору "Покупець" зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергіїв обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Згідно п.6.3 договору «Покупець»зобов»язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів платіжним дорученням в термін до 15 числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці.

Як вбачається із матеріалів справи, ЛКП «Залізничнетеплоенерго»виконало свої зобов'язання за договором № 126 від 15.10.2010 року про постачання теплової енергії: здійснило поставку теплової енергії відповідачу в період січень 2011 року - березень 2011 року, що підтверджується актами реалізації теплової енергії.

Дані акти реалізації теплової енергії підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками ЛКП «Залізничнетеплоенерго»та відповідача (належним чином засвідчені копії актів знаходяться в матеріалах справи). Всього відповідач отримав теплової енергії на загальну суму 34674,69 грн.

Водночас, позивачем подано до господарського суду заяву про змешнення позовних вимог в зв»язку з частковим погашенням боргу відповідачем на суму 12178,22 грн.

В контексті викладеного судом першої інстанції підставно стягнуто суму основного боргу в розмірі 22496,47 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що «Покупець»несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відтак з відповідача правомірно стягнуто пеню в розмірі 210,85 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає до стягнення 40,81 грн. 3% річних та 219,48 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2011р. у справі № 5015/2965/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.