Рішення № 18831545, 13.10.2011, Господарський суд Чернігівської області

13.10.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

13 жовтня 2011 року справа № 5028/12/97/2011

За позовом:Ніжинського міжрайонного прокурора,

16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіїівська, 2 в інтересах держави

В особі: Ніжинської міської ради,

пл. Леніна, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі",

вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Відповідач: Приватний підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення заборгованості 5241,34 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 01-07/402 від 10.03.2011, представник

від відповідача: ОСОБА_1 особисто

від прокуратури: Бондаренко П.В., прокурор відділу прокуратури Чернігівської області

посвідчення № 94 від 26.09.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Ніжинським міжрайонним прокурором подано позов в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2748,82 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 2409,12 грн. пені, 54,45 грн. інфляційних нарахувань та 28,96 грн.3% річних, згідно Договору № 75 на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води від 22.11.2006 року.

Позивач в наданих в судове засідання 22.09.2011 року письмових поясненнях зазначив, що в будівлі за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться 6 юридичних осіб, в тому числі відповідач, і до 01.10.2010 року нарахування проводилось всім споживачам, які там знаходяться, відповідно до показів лічильника пропорційно до опалювальної площі кожного окремо. Остання держповірка лічильника проводилась 14.10.2008 р., наступна повинна бути здійснена до кінця 3-го кварталу 2008 р., але її не було проведено. На цій підставі лічильник було не введено з комерційної експлуатації на підставі акту від 21.09.2010 р. про неможливість прийняття теплолічильника в комерційну експлуатацію. Тому його покази не можуть братись до уваги, нарахування проводилось по тарифу за 1м.кв. опалювальної площі в опалювальному сезоні 2010-2011 р. Тому помісячні акти щодо зняття показів приладів обліку не проводилось. Про зміну тарифу споживача було повідомлено в ЗМІ, а саме в газеті "Вісті" від 24.04.2009 р., де було оприлюднено рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 200 від 16.04.2009 р. Щодо проведення звірки розрахунків представник позивача пояснила, що бухгалтер підприємства безпосередньо виїзджала до споживача за місцем його проживання, місцем здійснення підприємницької діяльності та в телефонному режимі просила з"явитись до ТОВ "НіжинТеплоМережі" для проведення звірки розрахунків. Але споживач не з"явився, тому на його адресу було направлено супровідний лист та акти звірки розрахунків цінним листом з описом вкладення.

Відповідач, в поданому 22.09.2011 року відзиві на позов, позовні вимоги визнає частково, оскільки приміщення магазину, в яке було поставлено теплову енергію належить на праві приватної власності суб"єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 та суб"єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5, що підтверджується технічним паспортом на будівлю та рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 01.12.2010 року. Таким чином, сума заборгованості має бути стягнена з власників магазину солідарно.

В судовому засіданні 22.09.2011 року представником позивача було заявлено усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви, яке було підтримано прокурором та задоволено судом. В судовому засіданні 22.09.2011 року було оголошено перерву до 04.10.2011 року.

В наданих в судове засідання 04.10.2011 року письмових поясненнях позивач зазначає, що фактична опалювальна площа приміщення, яке займає відповідач складає 43,43 кв.м. або 3,16% від загального використання тепла будинковим лічильником. За період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року відповідачу було виставлено до оплати за грудень 2010, січень-березень 2011 року - 615,51 грн. помісячно. Приймаючи до уваги, що відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія постачається Споживачу для об"єктів, вказаних у Додатку 31, який є невід"ємною частиною даного Договору на опалення та гаряче водопостачання та технологічні потреби, і згідно п. 3.2.21. Договору споживач зобов"язаний здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію, саме приватний підприємець ОСОБА_1 повинен сплачувати за послуги з постачання теплової енергії.

Представники позивача, відповідача та прокурор в судовому засіданні 13.10.2011 року надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2011 року надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

В поданих письмових поясненнях позивач вказує на те, що спірний договір на постачання теплової енергії не розривався в порядку, визначеному в самому договорі, додаткових угод щодо розірвання договору не укладалося, відсутнє будь-яке рішення суду щодо розірвання договору. Звернень відповідача до ТОВ „Ніжинтепломережі” з приводу перевірки кількісних, якісних показників надання послуг з теплопостачання не було, також відсутні будь-які відомості щодо реєстрації повідомлень відповідача в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції щодо направлення представників позивача на обєкт відповідача, складання актів перевірки. В опалювальному сезоні 2010-2011 років від відповідача не надходило на адресу позивача заяв про відмову від отримання послуг. Вважаємо, що умовами договору не передбачено оплату наданих послуг лише після отримання чи підписання акту про надання послуг або будь-якого іншого документу, зокрема рахунків.

Також позивачем, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано погоджену з прокурором письмову заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2409 грн. 12 коп., 3 % річних в сумі 28 грн. 96 коп. та інфляційних втрат в розмірі 54 грн. 15 коп. У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2748 грн. 82 коп.

Представник відповідача проти зменшення розміру позовних вимог не заперечував.

Суд прийняв заяву позивача та прокурора про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін та прокурора, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Приймаючи до уваги, що позивачем та прокурором було подано письмову заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, яка прийнята судом, суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем та прокурором заяви про зменшення позовних вимог..

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

27.11.2006 р. між сторонами було укладено договір № 75 на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач взяв на себе зобовязання виробляти та постачати відповідачу теплову енергію для опалення та гарячу воду, а споживач (відповідач) зобовязувався сплачувати за надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору, договір укладається на строк 16.10.2006 року до 31.12.2007 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї із сторін про відмову від діючого договору.

Сторонами на час розгляду справи не подано суду доказів припинення дії договору № 75 від 27.11.2006 року про постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

Відповідно до п. 1.2. та 1.3. Договору тарифи на послуги на момент укладання договору становлять: опалення 259,52 грн./1Гкал в опалювальний період.

Розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) на момент укладення договору за опалення згідно теплолічильника.

Пунктом 4.1.6. Договору визначено, що Виробник (позивач) має право змінювати тарифи на постачання теплової енергії та гарячої води за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку.

Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 200 від 16.04.2009 р. «Про погодження тарифів на послуги з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води по товариству з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі»»погоджено тарифи на послуги централізованого опалення для інших споживачів (з ПДВ) при наявності теплолічильників (щомісячно протягом опалювального періоду) за 1 Гкал. 674,70 грн., при відсутності теплолічильника (щомісячно протягом року) за 1 кв.м. 14,17 грн. Дане рішення було опубліковано в газеті «Вісті» 24.04.2009р.

Згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1731 від 14.12.2010р. ?Про затвердження тарифів на теплову енергію ТОВ ?НіжинТеплоМережі?, затверджено останньому тарифи на теплову енергію для населення 255,65 грн. (без ПДВ), для бюджетних установ 554,30 грн. за 1Гкал (без ПДВ). Постанова набирає чинності з 01.01.2011 р.

Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 37 від 27.01.2011р. Про тарифи та послуги теплопостачання, визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення) для населення та бюджетних установ для ТОВ “НіжинТеплоМережі” встановлюються у розмірах тарифів, що затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики України на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) для населення та бюджетних установ та вводяться в дію з моменту набрання чинності постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1731 від 14.12.2010р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року теплової енергії на загальну суму 2748 грн. 82 коп. (грудень 2010 року 615,41 грн., січень 2011 року 615,41 грн., лютий 2011 р. 615,41 грн., березень 2011 року 615,41 грн., квітень 2011 року 287,18 грн.), що підтверджується рахунками НОМЕР_2 від 31.12.2010, 31.01.2011, 28.02.2011, 31.03.2011, 30.04.2011), копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п.6.1. Договору, розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача по затвердженим графікам.

Відповідно до п.6.4 Договору, розрахунки споживача з виробником за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку.

У додатку № 1 до Договору зазначено, що розрахунки проводяться згідно встановленого теплолічильника на будівлю. Довідка за використане тепло подається до 20 числа кожного місяця. При відсутності довідки або вихід з ладу лічильника - розрахунок здійснюється по тарифу за 1кв.метр.

21.09.2010р. між позивачем та власником лічильника було складено акт про неможливість прийняття теплолічильника в комерційну експлуатацію у зв”язку з відсутністю Держповірки.

Оскільки лічильник не був прийнятий в експлуатацію, тому розрахунок здійснювався позивачем по тарифу за 1кв.метр.

Опалювальна площа приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_2, встановлена сторонами в додатку № 1 до договору № 75 від 27.11.2006 року в розмірі 101,8 квадратних метрів з 16.10.2006 року., але 23.03.2007р. сторонами було складено акт про те, що фактично розмір опалювальної площі становить 43,43 кв.метри.

Відповідно і вартість спожитої теплової енергії визначалась виходячи із площі 43,43 кв.метри.

Згідно п.6.5. Договору, розрахунки згідно даного договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним місяцем за фактично спожиту теплову енергію.

У відповідності до п.3.2.21. Договору, Споживач (відповідач) зобовязався щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виробника (позивача), в порядку передбаченому даним договором.

18.05.2011р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 01-07/391 від 18.05.2011 року з вимогою оплатити спожиту теплову енергію на суму 2748,82 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за спожиту теплову енергію в період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року не розрахувався. Заборгованість становить 2748 грн. 82 коп., що підтверджується наданим позивачем, розрахунком суми боргу.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобовязання не виконав, за поставлену теплову енергію не розрахувався, а тому господарський суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 2748 грн. 82 коп. боргу.

Заперечення відповідача є безпідставні і судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання»визначено поняття споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір № 75 від 27.11.2006р. на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води було укладено на підставі письмової заяви відповідача, в якій він просив укласти з ним договір на опалення приміщення та гаряче водопостачання за адресою вул. Московська, 3а/3,загальною площею 101.8 кв.метрів.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначені основні обов'язки споживача теплової енергії, а саме своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду належних доказів, які підтверджують повідомлення ним позивача у відповідності до п.11.1. договору про відмову від договору чи розірвання договору у встановленому законодавством порядку, а також про виділення йому частки у спільному майні .

Таким чином, оскільки відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії на все приміщення, то відповідно на нього покладено обов»язок і щодо сплати за спожиту теплову енергію.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню в доход державного бюджету витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Керуючись ст.ст. 202, 205, 525, 526, 546, 549,625,627,629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі", вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (р/р 26006300001650 в ПАТ „Банк „Демарк” м. Чернігів, МФО 353575, ЗКПО 32750668) 2748 грн. 82 коп. боргу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) в доход державного бюджету (рахунок 31111095700002, Одержувач: державний бюджет м. Чернігова, Код ЄДРПОУ 22825965, Банк одержувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу: 22090200, символ звітності 095) 194 грн. 70 коп. державного мита.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) в доход державного бюджету (рахунок: 31210264700002, Одержувач: державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, Банк одержувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації: 22050003, символ звітності банку 264) 236 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

СУДДЯЛ.М.Лавриненко

Повне рішення підписано 13.10.2011р.

22.11.07