Рішення № 18831322, 07.10.2011, Господарський суд Чернігівської області

07.10.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

06 жовтня 2011 року справа № 5028/12/93/2011

Позивач:Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",

вул. Комсомольська, 55б, м. Чернігів, 14000

Відповідач:Дочірнє підприємство "Чернігівська пересувна механізована колона № 59" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівводбуд",

вул. Лісна, б. 42, м. Чернігів, 14034

Предмет спору: про стягнення заборгованості 15550,08 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 10 від 31.12.2010 року, представник

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 248 від 05.08.2011 року, представник

СУТЬ СПОРУ

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 7599 грн. 49 коп. боргу, 7599 грн. 48 коп. пені за період з 02.02.2011 року по 20.06.2011 року, 3 % річних в сумі 107 грн. 81 коп. за період з 02.02.2011 року по 01.09.2011 року та 243 грн. 30 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 02.02.2011 року по 30.06.2011 року, згідно умов Договору № 1-0834 від 01.06.2006 року на постачання теплової енергії.

Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача в поданому відзиві на позов зазначив, що дійсно має заборгованість перед позивачем у сумі 7599,49 грн. Грошові кошти не сплачені у звязку з їх відсутністю, зазначена сума буде сплачена у найкоротший термін у повному обсязі.

Також представник відповідача надав письмове клопотання про зменшення суми пені, в якому просить суд не стягувати пеню у зв"язку зі складним фінансовим становищем підприємства, а саме: наявності заборгованості по заробітній платі за ІІІ квартал 2011 року у сумі 253565,22 грн., боргу перед контрагентами у сумі 1293479,74 грн., боргу по прибутковому податку у сумі 48027,55 грн. та боргу перед Пенсійним фондом у сумі 146120,40 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 19 Закону України „Про теплопостачання” та Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено обовязковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.06.2006 року між сторонами було укладено Договір № 1-0834 на постачання теплової енергії.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач (виробник) взяв на себе зобовязання виробляти, транспортувати та постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію для підігріву води, опалення та технологічні потреби, а відповідач зобовязується сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору тарифи на послуги на момент укладення цього договору становлять (з урахуванням ПДВ): опалення 119,17 грн/1 Гкал або 3,07 грн./1м.кв. Тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обовязковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.

Додатком №1 до Договору № 1-0834 від 01.06.2006 року визначено, що назва та адреса опалювального обєкту м. Чернігів, вул. Пархоменко, 1а, магазин продовольчих товарів, площею 102,3 м.кв. та магазин непродовольчих товарів, площею 30,8 м.кв.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 263 від 30.09.2008 року, було затверджено тарифи на послуги теплопостачання для ВАТ „Облтеплокомуненерго”: для бюджетних установ 433,25 грн./Гкал; для інших споживачів 480,66 грн./Гкал.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 76 від 16.03.2009 року, було затверджено тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові на послуги теплопостачання ВАТ „Облтеплокомуненерго”: для бюджетних установ 627,27 грн./Гкал; для інших споживачів 671,99 грн./Гкал. Пунктом 3 Рішення встановлено, що втратили чинність підпункт 1.3. пункту 1 рішення виконавчого комітету міської ради від 30.09.2008 року № 263 „Про тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові” в частині тарифів ВАТ „Облтеплокомуненерго” та пункт 3 цього рішення.

Листом вих.№866 від 18.03.2009 року позивач направив відповідачу повідомлення про зміну тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської рад № 76 від 16.03.2009 року, що підтверджується копією Списку №13 згрупованих поштових відправлень, копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання умов Договору № 1-0834 на постачання теплової енергії від 01.06.2006 року поставив відповідачу за період з січня 2011 року по квітень 2011 року включно теплової енергії на загальну суму 7599,49 грн. (січень 2011 року 2110,97 грн.; лютий 2011 року 2110,97 грн.; березень 2011 року 2110,97 грн.; квітень 2011 року 1266,58 грн.), що також підтверджується рахунками-фактурами за вищевказані періоди, копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Вартість наданих послуг з постачання теплової енергії визначена з урахуванням площі опалювальних приміщень та встановлених тарифів на послуги теплопостачання.

Частинами 6,7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п. п. 6.4, 6.5. Договору № 1-0834 на постачання теплової енергії від 01.06.2006 року, розрахунки Споживача з Виробником за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відповідності приладів обліку. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. Розрахунки по цьому договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач за отриману теплову енергію на опалення не розрахувався, заборгованість становить 7599 грн. 49 коп.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 107 грн. 81 коп. за період з 02.02.2011 року по 01.09.2011 року та 243 грн. 30 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 02.02.2011 року по 30.06.2011 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.3. Договору № 1-0834 на постачання теплової енергії від 01.06.2006 року передбачено, що у разі порушення порядку розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати теплової енергії, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані 3 % річних в сумі 107 грн. 81 коп. за період з 02.02.2011 року по 01.09.2011 року та 243 грн. 30 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 02.02.2011 року по 30.06.2011 року.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7599 грн. 48 коп. за період з 02.02.2011 року по 20.06.2011 року, відповідно до п. 7.3.3. Договору № 1-0834 на постачання теплової енергії від 01.06.2006 року за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію. Розрахунок пені здійснено виходячи із розміру 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.6. Договору № 1-0834 на постачання теплової енергії від 01.06.2006 року передбачено, що у випадку несплати Споживачем отриманої теплової енергії до 1 числа місяця наступного за звітним нараховується пеня згідно п. 7.3.3 цього договору.

Відповідно до п. 7.3.3. Договору за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 6.5. Договору споживач сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати спожитої теплової енергії, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочку оплати спожитої теплової енергії в сумі 7599 грн. 48 коп. за період з 02.02.2011 року по 20.06.2011 року.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов”язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов”язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов”язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов”язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна норма міститься і в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги скрутне фінансове становище підприємства відповідача, значну заборгованість по виплаті заробітної плати за червень-серпень 2011 року, яка відповідно до бухгалтерської довідки, за підписами директора та в.о. головного бухгалтера Дочірнього підприємства "Чернігівська пересувна механізована колона № 59" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівводбуд" та Оборотно-сальдової відомості станом на 06.10.2011 року склала 253565,22 грн., заборгованість підприємства перед контрагентами становить 1293479,74 грн., по прибутковому податку - 48027,55 грн., перед Пенсійним фондом - 146120,40 грн., що підтверджується Оборотно-сальдовими відомостями за ІІІ квартал 2011 року за підписами в.о. головного бухгалтера підприємства та враховуючи, що розмір пені є надмірно великим у порівнянні із збитками кредитора суд, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір пені на 70 %. Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 2 279 грн. 84 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобовязання не виконав, заборгованість за поставлену теплову енергію своєчасно в повній сумі не сплатив, а тому господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 7599 грн. 49 коп. боргу, 3 % річних в сумі 107 грн. 81 коп., 243 грн. 30 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів, 2279 грн. 84 коп. пені. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита в сумі 155 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення в сумі 236 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст.202,205, 525, 526, 546, 549, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,174,175,193, 230, 231, 232, 233,275,276 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Чернігівська пересувна механізована колона № 59" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівводбуд", вул. Лісна, б. 42, м. Чернігів, 14034 (р/р 26006833 в ЧОД ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль”” м. Чернігів, МФО 353348, код 01037726) на користь Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", вул. Комсомольська, 55/Б, м. Чернігів, 14000 (р/р 26004300000976 в ВАТ банк „Демарк” м. Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 7599 грн. 49 коп. боргу, 107 грн. 81 коп. 3 % річних, 243 грн. 30 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів, 2279 грн. 84 коп. пені, 155 грн. 50 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

СУДДЯЛ.М.Лавриненко