Рішення № 18829025, 11.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/29811.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ікс-Тех”

До Приватного підприємства “Акрум”

Про стягнення 21 380,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність від 27.05.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.10.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 21380,00грн. заборгованості (15940,00грн. основного боргу, 2535,50грн. пені, 513,55грн. 3% річних, 2391,00грн. інфляційних втрат), яка виникла у звязку з невиконання відповідачем свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару за Договором продажу №8 від 05.01.2009р., а також відшкодування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/298, розгляд справи було призначено на 22.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011р. розгляд справи було відкладено до 11.10.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №8 від 05.01.2009р. було поставлено відповідачу товар загалом на суму 21517,50грн., проте відповідач не здійснив повну оплату отриманого товару у сумі 15940,00грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15940,00грн. основного боргу.

Також, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України та п.7.3 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 2535,50грн. пені.

Крім того, у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 513,55грн. 3% річних, 2391,00грн. інфляційних втрат.

Відповідач своїх представників в судове засідання 11.10.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 22.09.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Ікс-Тех”, в якості продавця, та відповідачем Приватним підприємством “Акрум”, в якості покупця, було укладено Договір продажу №8 (далі договір), відповідно до умов якого продавець продає. А покупець покупає крепіжно-будівельні фіксуючі елементи в асортименті (далі товар) у попередньо погоджених кількості та номенклатурі. Найменування, ціна та кількість товару, який поставляється продавцем, згідно п.2.1 договору, визначається в накладній.

Сума договору складає 500000,00грн. (п.2.2 договору).

Відповідно до видаткових накладних №00000468 від 30.01.2009р. на суму 14577,50грн. та №00000666 від 06.02.2009р. на суму 6940,00грн., які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб. належним чином завірені копії яких містять в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 21517,50грн.

Умовами п.3.1 договору передбачено, що «оплата товару здійснюється через 14 календарних днів у розмірі 100% передоплати згідно рахунку-фактури, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в українських гривнях».

Так, позивачем було виставлено відповідачу на оплату товару рахунки-фактури №00000581 від 30.01.2009р. на суму 14577,50грн. та №00000813 від 06.02.2009р. на суму 6940,00грн., що підтверджується посиланням на них у видаткових накладних №00000468 від 30.01.2009р. та №00000666 від 06.02.2009р., згідно яких відповідачем було прийнято у власність товар без жодних зауважень та заперечень щодо його вартості та обсягу, а також посилання у довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженої особи відповідача.

Строк оплати рахунку-фактури №00000581 від 30.01.2009р. встановлено до 04.02.2009р., а рахунку-фактури №00000813 від 06.02.2009р. до 11.02.2009р.

Як зазначає позивач, ним було виконано свої зобовязання за договором у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар на суму 21517,50грн., натомість, відповідач не здійснив повної оплати поставленого товару у строк, встановлений п.3.1 договору, лише частково оплатив товар загалом у сумі 5577,50грн., проте своє зобовязання щодо повної оплати отриманого товару в сумі 15940,00грн. відповідач не виконав.

Оскільки відповідач не виконав свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару у сумі 15940,00грн., позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 15940,00грн. основного боргу за поставлений товар.

Також, на підтвердження заборгованості відповідача по повній оплаті поставленого товару за договором у сумі 15940,00грн. позивачем подано суду Акт звірки розрахунків, який підписано сторонами станом на 01.06.2010р.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як продавцем, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 21517,50грн., проте відповідач, як покупець, свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару у строк, встановлений п.3.1 договору та у рахунках-фактурах (04.02.2009р. та 11.02.2009р.), на суму 15940,00грн. - не виконав, здійснив лише часткову оплату отриманого товару у сумі 5577,50грн.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 15940,00грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 2535,50грн. пені.

Враховуючи те, що строк оплати рахунку-фактури №00000581 від 30.01.2009р. встановлено до 04.02.2009р., а рахунку-фактури №00000813 від 06.02.2009р. - до 11.02.2009р., то суд вважає, що період прострочення оплати відповідачем поставленого товару в сумі 15940,00грн. починається з 12.02.2009р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п.7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару, покупець стягує пеню в розмірі 0,5% від вартості товару за кожний день прострочки, починаючи з 3-го дня після письмового повідомлення продавця.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобовязань»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобовязання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (зазначена позиція узгоджується з позицією, викладеною в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання зобовязання по повній оплаті поставленого товару за договором в розмірі 15940,00грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на нижченаведений розрахунок.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, розмір пені за прострочення виконання відповідачем свого зобовязання по оплаті отриманого товару за період прострочення з 03.06.2010р. по 03.12.2010р. (який визначено у розрахунку позивача, і з яким суд погоджується) з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобовязань»у розмірі 1323,90грн., а саме:

15940,00грн. (сума основного борг) * 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 03.06.2010р. по 07.06.2010р.) : 365 * 182 = 44,76грн.

15940,00грн. (сума основного борг) * 19,0% (подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010р. по 07.07.2010р.) : 365 * 182 = 248,93грн.

15940,00грн. (сума основного борг) * 17,0% (подвійна облікова ставка НБУ з 08.07.2010р. по 09.08.2010р.) : 365 * 182 = 245,00грн.

15940,00грн. (сума основного борг) * 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р. по 03.12.2010р.) : 365 * 182 = 785,21грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1323,90грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання щодо оплати товару 513,55грн. 3% річних, 2391,00грн. інфляційних втрат.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по повній оплаті поставленого товару за договором в розмірі 15940,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку позивача сум 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню 513,55грн. 3% річних, 2391,00грн. інфляційних втрат.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Акрум” (код ЄДРПОУ 32346392, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ікс-Тех” (код ЄДРПОУ 33184539, місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський р-он, вул. Дементьєва, 6, к. 229) 15 940 (п'ятнадцять тисяч девятсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 1323 (одну тисячу триста двадцять три) грн. 90коп. пені, 513 (пятсот тринадцять) грн. 55коп. 3% річних, 2391 (дві тисячі триста девяносто одну) грн. 00коп. інфляційних втрат, 201 (двісті одну) грн. 68 коп. витрат по сплаті державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 63 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 17.10.2011р.