Ухвала суду № 1882852, 15.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2008№К-24000/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників відповідача-1: ПрисяжногоС.М., МартинюкО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від10.02.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від25.05.2006 посправі№31/294

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Металург»

до 1.Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

2.Відділення державної казначейства у Куйбишевському районі м.Донецька

про стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ

ВСТАНОВИВ:

28.09.2005 заявлено позовні вимоги про стягнення з коштів Держбюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 101000грн. за квітень2005року.

Постановою Господарського суду Донецької області від10.02.2006 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від25.05.2006 посправі№31/294 позов задоволено частково. Стягнено з коштів Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 69135грн. за квітень2005року. В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду мотивована пп.7.7.1, пп.7.7.5 ст.7, п.1.8 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість», які встановлюють прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку за рахунок коштів, що надійшли до Державного бюджету. Апеляційний господарський суд повністю погодився із позицією суду першої інстанції.

При цьому судами встановлено наступне:

20.05.2005 позивачем була надана до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька (далі-ДПІ) податкова декларація з податку на додану вартість за квітень2005року, в рядку 23 якої до відшкодування з бюджету заявлена сума ПДВ у розмірі 101000грн.

За результатами позапланової документальної перевірки з питань правомірності заявленого позивачем до відшкодування податку на додану вартість ДПІ складена довідка №593/23-5/30482619 від01.09.2005, в якій встановлено, що відповідно до наданої позивачем декларації з ПДВ за квітень2005року задекларовано від'ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету у сумі 101000грн. після проведення зустрічних перевірок та встановлення факту сплати ПДВ до Державного бюджету України.

Відповідно на запит ДПІ були проведені позапланові зустрічні перевірки з питання включення до податкових зобов'язань сум ПДВ, отриманих від позивача по операціям за якими ТОВ«ТДМеталург» був сформований податковий кредит за квітень2005року, а саме ТОВфірма«ДОСС», ТОВ«Міленіум-Груп», ТОВВК«Машинобудівник», ТОВ«Промтехзабезпечення», ТОВ«Укренерговугілля», ПП«Вігос», згідно результатів яких вказаними продавцями сформовані податкові зобов'язання і порушень в цій частині матеріалами зустрічних перевірок не встановлено. Результатами зустрічних перевірок охоплена сума податкового кредиту позивача лише в розмірі 705293грн.

Тобто платіжні документи в підтвердження сплати ПДВ (в складі вартості товару), який включений до податкового кредиту за квітень2005року та дані зустрічних перевірок були досліджені в судовому засіданні, де встановлено, що по пяти підприємствам-постачальникам, за податковими накладними яких сформований податковий кредит, підтверджується сплата податку на додану вартість і від'ємне значення, яке підтверджене сплатою, у розмірі 69135грн.

Щодо непідтвердження до виробника сум ПДВ у розмірі 207926,01грн.,що включені до складу податкового кредиту позивача, судами зазначено про відсутність даних результатів зустрічних перевірок по контрагентам першого ланцюгу ТОВфірма«ДОСС» (111055,50грн.), ТОВ«Укренергоуголь» (41407,33грн.), а також щодо того, що при проведенні зустрічної перевірки з ТОВПВКФ«Промтехзабезпечення» (перший ланцюг), не підтверджена до виробника сума ПДВ у розмірі 55463,18грн. (постачальником відвантаженої продукції є ТОВ«Моніка»).

Враховуючи фактичні обставини справи та положення норми п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», судами зазначено про те що, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 ст.7 вказаного Закону має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Також зазначивши про встановлення прямого зв'язку між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку за рахунок коштів, що надійшли до Державного бюджету у зв'язку з його надмірною сплатою, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні частини позовних вимог.

Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької області від10.02.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від25.05.2006 посправі№31/294, відповідач - ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу зі змінами, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на п.п.4.5 п.4 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (наказ ДПА України від18.08.2005 №350) та наказ ДПАУкраїни від24.04.2003 №196.

Зазначивши фактичні обставини справи при проведенні зустрічних перевірок з ТОВПВКФ«Промтехзабезпечення» (перший ланцюг), та ТОВ«Моніка», ТОВ«Сервісдонторг», ТОВМіленіум-Груп», ППБудметалінвест», ТОВВК«Машинобудівельник», ТОВ«Укренерговугілля», ПП«Вігос», ВАТ«Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.Н. Кузьміна, ТОВфірма«ДОСС», скаржник зазначає також про направлення запитів до відповідних ДПІ, де зареєстровані контрагенти позивача. Посилаючись на факт неотримання відповідей на всі запити щодо перевірки основних постачальників позивача до виробника товарів (робіт, послуг) щодо підтвердження сум податкового кредиту за квітень2005року скаржник вважає суму ПДВ, яка була заявлена до відшкодування, не вірною.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, та пояснення представників відповідача-1, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п.1.7.ст.1 Закону України від03.04.1998 №168 «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.7.ст.1 цього Закону).

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту). Відповідно в силу пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Розглядаючи питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідно також врахувати норми п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» чинної на момент виникнення спірних правовідносин, якою передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України:

7.7.1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

7.7.3. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Вказаними нормами законодавства, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обумовлення або обмеження виплати бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Тобто судами першої та апеляційної інстанцій, а також скаржником зроблено помилковий висновок про частковедослідження факту надходження сум податку на додану вартість до бюджету, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету покупцем товару (послуг). Відповідно тому обставини, на які посилаються суди не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. А якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. І тому судам необхідно врахувати вказані обставини відповідно до умов п.1.8 ст.1, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та обґрунтовано дослідити підстави відмови у задоволенні певної частини позовних вимог.

Отже дійшовши висновку про те, що постанова Господарського суду Донецької області від10.02.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від25.05.2006 посправі№31/294 винесені за неповно досліджених обставин справи, суд касаційної інстанції не може погодитись із зазначеним вище обґрунтуванням судів, і визнає судові рішення такими, що підлягають скасуванню. Справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді суду слід врахувати наведене.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька задовольнити.

Постанову Господарського суду Донецької області від10.02.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від25.05.2006 посправі№31/294 скасувати. Справу №31/294 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федеров