Рішення № 18828272, 21.10.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2011 Справа № 5008/847/2011

позивач: ТОВ „Фрут Майстер Фудс” м.Берегово

відповідач1:ТОВ СП „Спільне підприємство „Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія „Берег-Фудс” м.Берегово

відповідач2:ТОВ „Петросоюз ТМ” м.Санк-Петербург, Російська Федерація

відповідач 3: ТОВ „Вертикал” м.Москва, Російська Федерація

відповідач 4:Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України м.Київ

про: дострокове припинення дії Свідоцтв про міжнародну реєстрацію та зобов’язання відповідача 4 вчинити певні дії

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача:

відповідача1:

відповідача2:

відповідача3:

відповідача4:

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Майстер Фудс” м.Берегово до ТОВ СП „Спільне підприємство „Сільсько-господарська виробничо-переробна компанія „Берег-Фудс” м.Берегово, до ТОВ „Петросоюз ТМ” м.Санк-Петербург”. Російська Федерація, до ТОВ „Вертикал” м.Москва, Російська Федерація та до Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України м.Київ про дострокове припинення дії Свідоцтв про міжнародну реєстрацію та зобов’язання відповідача 4 вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного позову є вимога позивача достроково припинити дію Свідоцтва про міжнародну реєстрацію №756174 від 30.11.2000р., №756174А від 30.11.2000р., №756174Б від 30.11.2000р., №54745 від 17.10.2005р. та зобов’язати Державну службу інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України здійснити державну реєстрацію дострокового припинення на території України дії Свідоцтва про міжнародну реєстрацію №756174Б від 30.11.2000р., що належить відповідачу 1, №756174А від 30.11.2000р. та №54745 від 17.10.2005р., що належить відповідачу 2 та №756174 від 30.11.2000р., що належить відповідачу 3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що власниками оспорених охоронних документів більше ніж три роки поспіль не здійснюється використання торгового знаку „Моя семья” на території України, що, відповідно до ст.18 Закону України „про охорону прав на знаки для товарів та послуг” являється підставою для дострокового припинення дії цих свідоцтв повністю або частково.

На запит суду щодо способу порушеного права, доказів використання відповідачем 1 торгового знаку „Моя семья” та докази володіння відповідачем 1 Свідоцтвом про міжнародну реєстрацію №756174Б від 30.11.2000р., позивач надав пояснення згідно з якими він є виробником фруктових та овочевих соків, дистильованих алкогольних напоїв, вин, продуктів харчування, консервованої продукції, пива, кави та чає. Крім того, позивач володіє правом позначення товарів 32 класу МКТП торговим знаком „Моя семья”, відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг №139816 і має намір здійснювати випуск та реалізацію товарів груп 29,30 класу МКТП.

Щодо доказів володіння відповідачем 1 Свідоцтвом №756174Б, позивач пояснив, що відомості про це ним отримано від офіційних пояснень ТОВ „Берег-Фудс”.

Щодо способу порушеного права та місця порушення, позивач вказує, що невикористання торгового знаку „Моя семья” протягом значного періоду часу при наявній забороні його використання іншими суб’єктами господарювання, призводить до стримування економічного розвитку ТОВ „Фрум Майстер Фудс”. Внаслідок існування спірних охоронних документів, позивач, який є власником товарного знаку „Моя семья” з правом позначення товарів класу 32 МКТП, не в змозі застосувати належні йому засоби індивідуалізації та здійснити заплановане розширення асортименту продуктів виробництва до товарів класу 29,30 МКТП.

Позивач вказує, що виробництво продуктів харчування він здійснює у м.Берегово, а на території Закарпатської області він володіє сільськогосподарськими угіддями на яких вирощує овочі для виробництва продуктів харчування широкого асортименту. Згідно ВМД, доданих до пояснень, позивачем експортовано до інших країн власно виготовлену продукцію 29,30 класу МКТП.

Відповідач 1 проти позову не заперечив, а на запит суду надав пояснення, згідно з якими ТОВ „Берег Фудс” у 2009-2010 роках займалось виробництвом товарів 29,30 класу МКТПУ, частину якої реалізовувало у мережі супермаркетів „100 пудовий” під торговою маркою „Моя семья”. Крім того, згідно з поясненнями відповідача 1, свідоцтво №756174Б на сьогоднішній день у нього відсутнє.

Відповідач 2 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, подану 05.09.2011р.

Згідно із запереченнями відповідача 2, у позовній заяві позивача містяться недостовірні відомості про факт володіння відповідачем 1 Свідоцтвом про міжнародну реєстрацію №756174Б. У доказ наведеного, відповідач 2 надав суду виписку із бази даних „Відомості щодо міжнародних реєстрацій знаків, які заявлено в Україну відповідно до Мадридської системи”. Таким чином, за твердженням відповідача 2, позивач зловживає своїми правами, а вимоги про дострокове припинення Свідоцтва №756174Б та можуть розглядатися у одному позовному провадженні із вимогами про дострокове припинення Свідоцтв №54745, №756174 та №756174А.

Заперечуючи по суті проти позовних вимог, позивач вказує на недоведеність позивачем факту невикористання знаків для товарів і послуг №756174А відповідачем 1, оскільки Листи Закарпатської ТПП не містять конкретних вказівок на невикористання знаку „Моя семья” саме відповідачем2.

Далі, спростовуючи доводи позивача, відповідач стверджує, що ним та користувачем товарного знаку, згідно Ліцензійного договору про надання права використання торгового знаку від 01.02.2011р. –ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація” на території України здійснюється використання торгового знаку „Моя семья” у спосіб встановлений ст.16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”. У доказ цих тверджень, відповідачем 2 подано суду інвойс №105ЕА11 від 06.04.2011р., транспортну накладну від 17.05.2011р. та Ліцензійний договір про надання права використання торгового знаку від 01.02.2011р. При цьому, клопотання про залучення ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація” до участі у справі в якості третьої особи від відповідача 2 не поступало.

Зважаючи на те, що відповідач 2, як слідує із змісту відзиву та пояснень представника, не вбачає економічної зацікавленості ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація” на предмет спору а тому не заявляє клопотань про залучення цього товариства до участі у справі, суд, з огляду на суть позовної вимоги та тривалий строк розгляду спору у суді, також вважає за можливе здійснити розгляд справи без залучення цього товариства до участі у справі. Як вбачається із Ліцензійного договору, у використанні торгового знаку „Моя семья” на території України юридично зацікавленим є не Ліцензіар - ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація”, а безпосередньо відповідач 2 –ліцензіат (п.1 Ліцензійного договору від 01.02.2011р.). Саме з цією метою, згідно з п.3.2. Ліцензійного договору від 01.02.2011р., ліцензіат - ТОВ „Петросоюз ТМ” (відповідач 2) зобов’язується використовувати товарний знак ліцензіара (ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація”) у тому вигляді у якому його було зареєстровано. Таким чином, п.3.1. Ліцензійного договору від 01.02.2011р. право використовувати товарний знак „Моя семья” на території України надане безпосередньо ліцензіату –ТОВ „Петросоюз ТМ”, який являється відповідачем 2 у даній справі.

Із змісту Ліцензійного договору від 01.02.2011р. слідує, що, власником та правовласником торгового знаку „Моя семья” являється ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація” на підставі Свідоцтва №54745 від 17.10.2005р. та Свідоцтва №756174А, виданої Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Окрім того, суд зауважує, що поданий відповідачем 2 ліцензійний договір про надання права використання товарного знаку від 01.02.2011р., як від імені ТОВ „Петросоюз ТМ” (Ліцензіат), так і від імені ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація” (Ліцензіар) підписано керівником ТОВ „Петросоюз ТМ” Фомічевим В., в той час, як уповноваженим представником ТОВ „Петербургськая продовольственная корпорація”, згідно цього ж договору є Богданов С.

Відповідач 3 та відповідач 4 письмових мотивованих пояснень по суті заявленого позову не подали.

Судові акти направлялись учасникам спору поштовими каналами з огляду на правила ст.10 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах, яка не обмежує, - якщо запитувана держава не заперечує,- можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою, особам, що перебувають за кордоном та можливості будь-якої заінтересованої у судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників або інших компетентних осіб запитуваної держави. Аналіз статті 10 Конвенції дає підстави для висновку що викладений у ній канал не являється єдиним доступним для використання каналом (прецедент ВС Нідерландів згідно якого документ повинен направлятися за кордон у відповідності до законодавства країни у якій розглядається справа).

Таким чином, повідомлення учасникам спору були здійснені у формі, яка забезпечує повідомлення, яке по розумним оцінкам і при всіх існуючих обставинах, інформували, як відповідача2, так і усіх інших сторін спору, про позов та забезпечували їм можливість надати свої пояснення. Подібна практика є міжнародною та визнана у формі Положення про дійсність вручення, що виключає застосування Конвенції (судовий прецедент Окружний суд Пенсільванія 1950р. GT 652). Такої ж думки притримується і Спеціальна комісія НССН у Рекомендаціях 2003р. №73, згідно з якими Конвенція не носить обов’язковий характер.

Додатково слід зауважити, що відправка по поштовим каналам також включає в себе вручення процесуальних документів адресату, як це вбачається із правил Конвенцій Міжнародного поштового зв’язку. Таким чином, з огляду на Правило 4 (f)(2)(с)(іі)FRSP, судом правомірно було використано установлений вид поштового зв’язку.

Матеріалами справи, зокрема міжнародними повідомленнями про вручення/одержання/оплату та поштовими квитанціями підтверджуються факти одержання нерезидентами кореспонденції суду, про що свідчить участь їх представників. У судових засіданнях.

Справу розглянуто у більш ніж двомісячний строк, у порядку ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням відповідача 2.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2011р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов частково, виходячи з наступного:

Правові відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг регламентуються Законом України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.

У відповідності до п.4 ст.16 цього Закону України „Про охорону на знак для товарів і послуг” під використанням знака визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі інтернет.

При цьому знак вважається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності знака.

Отже, реєструючи товарний знак, суб’єкт підприємництва декларує свій намір здійснювати господарську діяльність із застосуванням зареєстрованого об’єкта інтелектуальної власності, мета якого виокремити окремого суб’єкта господарювання серед інших подібних суб’єктів. Відсутність такого наміру, або невикористання товарного знаку носить негативний характер та має певні юридичні наслідки.

Відповідно до припису абз.1 п.4 ст.18 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, якщо знак не використовується на Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва, або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю чи частково.

Згадана вище норма права узгоджується також із нормами міжнародного права, зокрема ст..5 Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883р.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду із вимогою про дострокове припинення дії свідоцтва належить будь-якій особі, незалежно від наявності чи відсутності юридичної зацікавленості, адже до суду вправі звернутися будь-яка особа, а не зацікавлена особа.

Водночас, позивачем надано докази того, що він є виробником фруктових та овочевих соків, дистильованих алкогольних напоїв, вин, продуктів харчування, консервованої продукції, пива, кави та чає. Крім того, позивач володіє правом позначення товарів 32 класу МКТП торговим знаком „Моя семья”, відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг №139816 і має намір здійснювати випуск та реалізацію товарів груп 29,30 класу МКТП. Крім того, позивач вказує, що виробництво продуктів харчування він здійснює у м.Берегово, а на території Закарпатської області він володіє сільськогосподарськими угіддями на яких вирощує овочі для консервування. Згідно ВМД, доданих до пояснень, позивачем експортовано до інших країн власно виготовлену продукцію 29,30 класу МКТП.

Наведеним вище спростовуються заперечення відповідача 2 щодо відсутності у позивача права на звернення до суду, оскільки він не є юридично зацікавлений у використанні позначення „Моя семья”.

Згідно ст..5 Паризької Конвенції про охорону промислової власності, реєстрація знаку може бути скасована, якщо зацікавлена особа не подасть докази, що виправдовують причини її бездіяльності.

Таким чином, при розгляді судом спору предметом дослідження якого є факт невикористання товарного знаку, власних охоронного документа, повинен довести належними та допустимими доказами поважність причин такого невикористання. Тобто обов’язок доказування лежить на власникові охоронного документа.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про міжнародну реєстрацію торгового знаку №756174, ТОВ „Вертикал” (відповідач 3 у справі) є власником торгового знаку „Моя семья” з правом позначення товарів класів 03, 05, 16, 28,29,30,41,42 МКТП (Ніццька класифікація). На території України дане зареєстроване 30.11.2000р.

У відповідь на вимогу суду Відповідачем 3 не надано жодного доказу на підтвердження факту використання спірного знаку та не подано документально підтверджених обґрунтувань причин бездіяльності.

За змістом ст.33 ГПК України, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається у доказ своїх вимог чи заперечень.

У спірній ситуації, в силу ст.5 Паризької Конвенції про охорону промислової власності, обов’язок доказування причин бездіяльності лежить на власникові охоронного документа. І, якщо правовласник не подасть докази, що виправдовують причини його бездіяльності, дія охоронного документа може бути скасованою.

Отже, зважаючи на викладене, та з огляду на ст.75 ГПК України, суд констатує відсутність факту використання ТОВ „Вертикал” на території України товарного знаку „Моя семья”, права на який охороняються Свідоцтвом №756174 з правом позначення товарів класів 03, 05, 16, 28,29,30,41,42 МКТП (Ніццька класифікація).

Відповідно до Свідоцтв про міжнародну реєстрацію торгового знаку №756174, та №54745 ТОВ „Петросоюз ТМ” (відповідач 2 у справі) є власником торгового знаку „Моя семья” з правом позначення товарів класів 29,30 МКТП (Ніццька класифікація). На території України дане зареєстроване 30.11.2000р.

Заперечуючи проти позовних вимог по суті позову, відповідач 2 посилається на те, що ним здійснено використання товарного знаку „Моя семья” на території України до дати звернення позивача з позовом.

У доказ своїх заперечень відповідачем 2 надано суду Статут ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація” та виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб, якими підтверджено напрямок діяльності суб’єкта господарювання щодо виробництва продуктів харчування. Крім того, як доказ, відповідачем 2 надано оригінал Ліцензійного договору про надання права на використання товарного знаку від 01.02.2011р., рахунок фактуру від 06.04.2011р., вантажно-митну декларацію, оформлену 07.04.2011р. інвойс та транспортну накладну, які вказують на імпортування на територію України продуктів харчування 29,30 класу МКТП, позначених товарною маркою „Моя семья” товариством з обмеженою відповідальністю „”Петербургская продовольственная корпорація” , яка діє на підставі Ліцензійного договору про надання права на використання товарного знаку від 01.02.2011р.

Однак, зі змісту наведеного вище Ліцензійного договору про надання права на використання товарного знаку від 01.02.2011р. випливає, що у використанні торгового знаку „Моя семья” на території України юридично зацікавленим є не ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація”, а безпосередньо відповідач 2 –ТОВ „Петросоюз ТМ (ліцензіат, згідно п.1 Ліцензійного договору від 01.02.2011р.). Наведене підтверджується і змістом п.3.2. Ліцензійного договору від 01.02.2011р., де ТОВ „Петросоюз ТМ” (відповідач 2) зобов’язується використовувати товарний знак ліцензіара (ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація”) у тому вигляді у якому його було зареєстровано. Таким чином, п.3.1. Ліцензійного договору від 01.02.2011р. право використовувати товарний знак „Моя семья” на території України надане безпосередньо ліцензіату –ТОВ „Петросоюз ТМ”, який являється відповідачем 2 у даній справі, в той час, як імпортером продукції в Україну є інше підприємство.

Крім того, як слідує із змісту Ліцензійного договору від 01.02.2011р., власником та правоволодільцем товарного знаку „Моя семья” являється ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація” на підставі Свідоцтва №54745 від 17.10.2005р. та Свідоцтва №756174А, виданої Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Далі, судом встановлено, що поданий відповідачем 2 ліцензійний договір про надання права використання товарного знаку від 01.02.2011р., як від імені ТОВ „Петросоюз ТМ” (Ліцензіат), так і від імені ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація” (Ліцензіар) підписано керівником ТОВ „Петросоюз ТМ” Фомічевим В., в той час, як уповноваженим представником ТОВ „Петербургськая продовольственная корпорація”, згідно цього ж договору є Богданов С. Дана обставина дає підстави для висновку про сумнівність існування реальних правовідносин між ТОВ „Петербургская продовольственная корпорація” та ТОВ „Петросоюз ТМ” направлених на здійснення діяльності на території України із використанням спірного товарного знаку.

Щодо імпортування на територію України товарів позначених знаком „Моя семья”, суд звертає увагу на те, що дана поставка була одноразовою та в невеликій кількості (150 пачок майонезу на суму 1000 російських рублів та 100 пачок соусу для пельменів на суму 6897,37 російських рублів). Тобто у даній ситуації імпорт товарів з позначенням „Моя семья” носить не систематичний характер, а разовий, і в незначній кількості. Доказів здійснення інших поставок протягом останніх шести місяців та протягом листопада 2000 року по квітень 2011 року відповідач 2 не надав. Окрім того, як вказує сам відповідач 2, позивач неодноразово звертався до суду із позовними вимогами щодо дострокового припинення спірних охоронних документів, що на думку суду могло послугувати причиною укладання наявного у справі Ліцензійного договору та проведення разової поставки продуктів харчування на територію України.

Інших доказів використання товарного знаку „Моя семья” у спосіб, встановлений п.4 ст.16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” відповідач 3 не подав.

Транспортна накладна від 17.05.2011р. вказує на передачу продуктів харчування без позначення від ПП „ІнтаймКо” м.Бровари до ТОВ „Фудмаркет” і не підтверджують використання товарного знаку „Моя семья” на території України. Також не підтверджують використання товарного знаку „Моя семья” і подані позивачем фотографії пачок майонезу та кетчупу, позаяк вони не пов’язують зображення продукту харчування із фактом його реалізації відповідачем 2 на території України.

Зважаючи на наведене вище, та надаючи оцінку поданих відповідачем доказів у сукупності, суд доходить висновку про їх неспроможність, оскільки вони вказують не на діяльність власника об’єкта інтелектуальної власності пов’язану із використанням цього об’єкта в Україні, а на штучне, таке, що не відтворює реальні обставини, враження використання товарного знаку „Моя семья” на території України відповідачем 2.

Разом з цим, Листом від 02.03.2011р. за №443/11.1-5 Торгово-промислова палата України вказує на те, що сертифікати походження на продукцію під торговою маркою „Моя сім’я” протягом 2008-2010р.р. не оформлялися іншими регіональними ТПП крім Закарпатської ТПП. Листом від 06.04.2011р. за №15.03-2-207 Закарпатська ТПП повідомила, що у період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. сертифікати походження на продукти харчування під товарною маркою „Моя сім’я” Закарпатською ТПП не видавалися.

Отже, зважаючи на викладене вище, відповідач 2 не надав достатніх та допустимих доказів використання товарного знаку „Моя семья” на території України протягом з 2000 року по 2011 рік. Доказів поважності причин такого тривалого невикористання знаку відповідачем 2 також не подано.

Тому, зважаючи на вищенаведене та на прямий економічний інтерес позивача, який володіє правом позначення товарів власного виробництва товарною маркою „Моя семья” в іншій товарній позиції продуктів харчування, суд доходить висновку про підставність і обґрунтованість вимог в частині дострокового припинення Свідоцтв про міжнародну реєстрацію торгового знаку №756174, та №54745 власником яких є відповідач 2.

Щодо вимоги про дострокове припинення дії Свідоцтва про міжнародну реєстрацію №756174Б від 30.11.2000р. судовим розглядом встановлено недоведеність позивачем факту існування означеного охоронного документа. Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників позивача та відповідача 1, звертаючись до суду із вимогою про дострокове припинення дії Свідоцтва про міжнародну реєстрацію №756174Б від 30.11.2000р. позивач виходив із офіційних відомостей, які надавав відповідач 1. За цими відомостями відповідач 1 здійснював виробництво продуктів харчування із позначенням „Моя семья”, що відносяться до групи товарів 29,30 класу МКТП і на сьогоднішній день Свідоцтво №756174Б у нього відсутнє.

З метою встановлення факту володіння відповідачем 1 правами, які охороняються Свідоцтвом про міжнародну реєстрацію №756174 від 30.11.2000р., суд ухвалою від 20.09.2011р. витребував у відповідача 1 відповідні пояснення про факт використання товарного знаку „Моя семья” та копію Свідоцтва №756174. Надаючи письмову відповідь на вимогу суду, відповідач 1 також зіслався на факт використання у власній діяльності знаку „Моя семья” та на відсутність на сьогоднішній день витребовуваного Свідоцтва.

У зв’язку з цим судом приймаються до уваги доводи відповідача 2 (ТОВ „Петросоюз ТМ”), згідно з якими, заперечуючи проти позову в цілому, він 05.09.2011р. надав суду витяг із бази даних „Відомості щодо міжнародних реєстрацій знаків, які заявлено в Україну, відповідно до Мадридської системи”, яку веде відповідач 4 (Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України). Згідно з цими доказами, у базі даних „Відомості щодо міжнародних реєстрацій знаків, які заявлено в Україну, відповідно до Мадридської системи”, станом на 01.09.2011р. відсутні відомості про приналежність Свідоцтва про міжнародну реєстрацію №756174Б ТОВ „Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія „Берег-Фудс”.

Відповідачем 4 заперечень чи відомостей про наявність у базі даних спірних охоронних документів не подано.

З урахуванням наведеного вище, суд доходить висновку про те, що на день вирішення спору Свідоцтво про міжнародну реєстрацію №756174Б відсутнє. За таких обставин, в частині вимог про дострокове припинення Свідоцтва про міжнародну реєстрацію №756174Б від 30.11.2000р. провадження у справі підлягає припиненню через відсутність предмета спору.

Зважаючи на наведені вище висновки, правомірними і обґрунтованими слід вважати також вимоги позивача про зобов’язання відповідача4, яким здійснюється моніторинг міжнародних і національних реєстрацій товарних знаків, здійснити державну реєстрацію дострокового припинення на території України дії Свідоцтва про міжнародну реєстрацію №756174А від 30.11.2000р. та №54745 від 17.10.2005р., що належить відповідачу 2 та №756174 від 30.11.2000р., що належить відповідачу 3.

За правилом виключної підсудності, визначеними ч.3 ст.16 ГПК України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. У спірному випадку бездіяльність відповідачів 1-3 на території України, призводить до обмеження позивача в праві здійснювати за місцем реєстрації та місцезнаходженням власних основних засобів виробництва (м.Берегово, Закарпатська область) господарську діяльність з виробництва продуктів харчування. Окрім того, у спірній ситуації відсутній факт порушення майнових прав, що охороняються в силу ст.ст.16, 20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, а позивач, захищаючи свій охоронюваний законом інтерес, звертається до суду з позовом на підставі п.4 ст.18 Закону України „про охорону прав на знаки для товарів та послуг”.

Керуючись ст.ст.33,34,49, п.1.1. ст.80, ст.ст., 82-85, 87 ГПК України,

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

Достроково припинити на території України дії міжнародної реєстрації товарного знаку „Моя семья” згідно з Свідоцтвами №№756174, 756174А від 30.11.2000р. та №54745 від 17.10.2005р.

2.В частині вимог про дострокове припинення дії Свідоцтва №756174Б від 30.11.2000р. провадження у справі припинити.

3.Зобов’язати Державну службу інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України (м.Київ, вул..Урицького, 45) здійснити державну реєстрацію дострокового припинення на території України дії Свідоцтва про міжнародну реєстрацію №756174А від 30.11.2000р. та №54745 від 17.10.2005р., що належить відповідачу 2 та №756174 від 30.11.2000р., що належить відповідачу 3,

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне Українсько-американське підприємство „Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія „Берег Фудс” (м.Берегово, вул..Б.Хмельницького, 85 код 33698164) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Майстер Фудс” (м.Берегово, вул..Б.Хмельницького, 163 код 35771408) суму 85 грн. витрат на держмито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Суддя О.С.Йосипчук