Рішення № 18827571, 19.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.11 р. Справа № 33/135

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державної установи „Держгідрографія” в особі філії „Керченський район Держгідрографії”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфіш Плюс”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 33161470)

про стягнення основного боргу в сумі 4496грн.10коп., інфляції в сумі 113грн.25коп., 3% річних у розмірі 35грн.85коп., пені в сумі 185грн.20коп.

за участю представників:

від позивача: не зявився,

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 08.09.2011р.

Позивач, Державна установа „Держгідрографія” в особі філії „Керченський район Держгідрографії” звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфіш Плюс”, м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 4496грн.10коп., інфляції в сумі 113грн.25коп., 3% річних у розмірі 35грн.85коп., пені в сумі 185грн.20коп.

Ухвалою суду від 22.07.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/135, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором №242 від 24.12.2010р. в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 4496грн.10коп. та підстави для нарахування інфляції в сумі 113грн.25коп., 3% річних у розмірі 35грн.85коп., пені в сумі 185грн.20коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №242 від 24.12.2010р., додатку до договору, виписки з журналу диспетчерської служби Керченського району „Госгідрографії” за березень 2011р., розрахунків-довідки за березень 2011р., рахунків-фактури №СФ-0000238 від 31.03.2011р., №СФ-0000259 від 31.03.2011р., банківських виписок.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, укладеним договором.

Позивач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, в судові засідання не зявився, витребуваних документів не представив.

Представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що сума заборгованості у розмірі за спірним договором ним погашена у повному обсязі на підставі виставленої позивачем претензії, в якій міститься посилання на спірні рахунки, проти стягнення 3% річних та інфляційних витрат заперечує, посилаючись на той факт, що останній не отримав рахунки від позивача, відповідно до чого, момент виконання зобовязання щодо оплати послуг не настав.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника відповідача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника відповідача, суд встановив:

24.12.2010р. між Державною установою „Держгідрографія” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерфіш Плюс” (замовник) укладено договір №242 (далі Договір), за умовами якого виконавець надає замовнику причальну смугу набережної і додаткові послуги по обслуговуванню суден, а замовник оплачує фактичну кількість діб отриманих послуг (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено істотні умови за вищевказаним договором, крім тих, що додані до позовної заяви.

Фактична кількість діб стоянки суден визначається на підставі виписок з журналу диспетчерської служби виконавця, підписаних диспетчером виконавця і капітанами суден замовника та оформляється актом виконаних робіт (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1.1. Договору виконавець зобовязаний надати замовнику послуги по обслуговуванню суден у вигляді: а) забезпечення стоянки суден біля причальної смуги набережної з правом користування електроенергією, б) виставляти рахунки в національній валюті України замовнику, відповідно до діючих тарифів на момент надання послуг.

Оплата наданих виконавцем послуг за кожний наступний місяць, замовник оплачує протягом 5 діб з моменту отримання рахунку виконавця (п.3.4. Договору).

Так, відповідачем 25.07.2011р. здійснено оплату в розмірі 4496грн.10коп., про що свідчать банківські виписки від 25.07.2011р.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд в ухвалах від 22.07.2011р., 17.08.2011р., 06.09.2011 р. зобовязував позивача надати акти виконаних робіт та докази отримання відповідачем рахунків.

Однак, позивачем на вимогу суду не надані акти виконаних робіт та докази отримання відповідачем рахунків. Позивачем відповідно до письмових пояснень спірні рахунки були надані представнику відповідача безпосередньо у офісі позивача. Проте доказів на підтвердження вищевказаного позивачем не надано. Крім того, представник відповідача зазначив, що претензію від позивача отримав після порушення провадження у справі. Позивач зазначене твердження не спростував.

Отже, докази виконання позивачем умов п.п.1.2., 3.4. Договору в матеріалах справи відсутні та не надані позивачем, у звязку із чим, строк оплати вартості наданих за Договором послуг не настав, а тому позов в цій частині є безпідставним.

Приймаючи до уваги, що суду не надані докази отримання відповідачем рахунків, суд приходить до висновку, що на момент подачі позовної заяви строк оплати наданих послуг не настав та відповідно права позивача не порушене.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4496грн.10коп. є необґрунтованими, не доведеними належним чином та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надана банківська виписка, відповідно до якої останній виконав зобовязання за Договором в частині оплати наданих послуг в повному обсязі, сплативши грошові кошти у розмірі 4496грн.10коп.

Як встановлено вище, право позивача щодо оплати наданих послуг в частині 4496грн.10коп. на момент подання позовної заяви порушено не було, так як, строк виконання відповідачем своїх зобовязань щодо сплати коштів за надані послуги не настав. Однак, відповідачем в добровільному порядку виконані зобовязання за Договором щодо оплати зазначених послуг в повному обсязі, тому предмет спору щодо стягнення заборгованості у розмірі 4496грн.10коп. відсутній, суд не розглядає позовні вимоги в частині стягнення 4496грн.10коп.

За приписами ч.1-1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до вищевикладеного, провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 4496грн.10коп. підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляції в сумі 113грн.25коп., 3% річних у розмірі 35грн.85коп., пені в сумі 185грн.20коп.

Та оскільки, як встановлено судом, за Договором наявність заборгованості щодо оплати наданих послуг позивачем не доведена, у останнього відсутні підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат та пені. Адже, зазначене нарахування здійснюються на суму несвоєчасно виконаного грошового зобовязання. Відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в сумі 113грн.25коп., 3% річних у розмірі 35грн.85коп., пені в сумі 185грн.20коп. є необґрунтованими, не доведеними належним чином та такими, що не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача в повній сумі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 75, 77, п.1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 4496грн.10коп. у звязку з відсутністю предмету спору.

2. У задоволенні позову в частині стягнення інфляції в сумі 113грн.25коп., 3% річних у розмірі 35грн.85коп., пені в сумі 185грн.20коп. відмовити.

3. У судовому засіданні 19.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >