Рішення № 18827443, 20.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.11 р. Справа № 37/166

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ, ідентифікаційний код 34832663

до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красний Лиман, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення за договором фінансового лізингу №ЭЛ/Кив-0247/ДЛ від 14.05.2008р. заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 54916,74грн., незавершеного лізингового платежу в розмірі 10423,8грн., пені в розмірі 2911,05грн., додаткової винагороди в розмірі 20433,38грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_5. (за довіреністю №ЭЛ/УКР-07/11-2 від 10.08.2011р.);

від Відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 23.07.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 25.07.2011р. було оголошено перерву до 10.08.2011р., а з 10.08.2011р. до 20.09.2011р.

У судовому засіданні 20.09.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ (далі Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красний Лиман (далі Відповідач) про стягнення за договором фінансового лізингу №ЭЛ/Кив-0247/ДЛ від 14.05.2008р. заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 54916,74грн., незавершеного лізингового платежу в розмірі 10423,8грн., пені в розмірі 2911,05грн., додаткової винагороди в розмірі 20433,38грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором фінансового №ЭЛ/Кив-0247/ДЛ від 14.05.2008р. як до так і після повернення предмету лізингу, у звязку з чим за період з 20.10.2008р. по 19.03.2009р. утворилась стягувана заборгованість по лізинговим платежам, за незавершений лізинговий платіж за квітень 2009р. та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, договір фінансового лізингу №ЭЛ/Кив-0247/ДЛ від 14.05.2008р. з додатками та додатковою угодою; технічний паспорт; листи з розрахунками суми додаткової комісії, акти приймання передачі предмету лізингу; рахунки, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.10 Закону України „Про фінансовий лізинг” та надавши додаткові документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог суду (а.с.а.с.56-64, 74-82), у тому числі - додаткові пояснення від 26.07.2011р. з обґрунтуванням правової природи стягуваної додаткової винагороди.

Відповідач у відзиві від 10.08.2011р. (а.с.а.с.65, 66) спочатку проти позовних вимог заперечував повністю, посилаючись на припинення правовідносин через розірвання договору, необхідність застосування строку позовної давності до вимог щодо пені, безпідставність зміни розміру платежів стягуваною додатковою винагородою і відсутність такої винагороди за змістом встановленої ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” структури лізингових платежів, але в подальшому в наданих 20.09.2011р. поясненнях (а.с.84) визнав вимоги в частині заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 54916,74грн.

У судовому засіданні 20.09.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №ЭЛ/Кив-0247/ДЛ (а.с.10), згідно умов п.п. 3, 4, 5.7 якого Лізингодавець набуває у власність у постачальника (Фізична особа-підприємець ОСОБА_4.) предмет лізингу і передає їх Лiзингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених цим договором і правилами (а.с.а.с.11-14), строком на 48 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу. Найменування предмету лізингу і його технічні характеристики визначені додатком №2 (а.с.15).

Розділом 5 договору фінансового лізингу №ЭЛ/Кив-0247/ДЛ від 14.05.2008р передбачено:

- ціна договору формується і вказується в національній валюті України гривні з указанням відповідного еквіваленту у доларах США по курсу НБУ на день підписання договору (п.5.1.);

- загальна сума договору в розмірі 114211,32 дол. США, що є еквівалентом 576767,19 разом з ПДВ, у тому числі - лізингові платежі в розмірі 113462,11дол.США, що є еквівалентом 572983,69грн. разом з ПДВ(п.5.2.1), з яких авансовий платіж в розмірі 14984,16дол. США, що є еквівалентом 75670,01грн. разом з ПДВ (п.5.2.1.1) та періодичні лізингові платежі в розмірі 98477,95дол.США. що є еквівалентом 497313,68грн. разом з. ПДВ (п.5.2.1.2);

- комісія за передачу предмету лізингу в розмірі 749,21дол.США, що є еквівалентом 3783,5грн. разом з ПДВ (п.5.2.2);

- викупна вартість 1 одиниці Предмета лізингу на момент закінчення договору лізингу в розмірі 50,00дол.США, що є еквівалентом 252,50грн. разом з ПДВ (п.5.3);

- Лізингодавець не стягує комісію за передачу предмету лізингу у власність в разі, якщо Лізингоотримувач не припускався протягом строку дії даного договору порушень з оплати лізингових платежів в розмірі 400,00дол.США, що є еквівалентом 2020,00грн. разом з ПДВ (п.5.4);

- комісія за внесення змін до даного договору за ініціативою Лізингоотримувача, в т.ч. із причин: зміни страхової компанії, зміни забезпечення даного договору, зміни Графіка лізингових платежів, передачі предмету Лізингу у користування третім особам, зміни Лізингоотримувача та інших причин в розмірі 100,00дол.США. що є еквівалентом 505,00грн. разом з ПДВ (п.5.5);

- всі платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України гривні з відповідним перерахуванням сум в гривнях, згідно до еквівалента (долара США) по курсу Національного банку України на дату здійснення платежу (п.5.6).

Положеннями п.3.1.6 Загальних правил фінансового лізингу (а.с.а.с. 11-14) встановлений обовязок Лізингоодержувача, вчасно, відповідно до графіка лізингових платежів (Додаток №3-а.с.16), сплачувати лізингові платежі, дата вчинення яких згідно п. 2.4. визначається датою передачі предмету лізингу в користування перший платіж має здійснюватися через місяць від такої передачі, а кожні наступні платежі через місяць після попереднього.

Умовами п. 5.1. Загальних правил фінансового лізингу за порушення термінів сплати лізингових платежів або при частковій оплаті встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На момент укладання договору фінансового лізингу сторонами був складений графік нарахування лізингових платежів (а.с.16), за змістом якого лізингові періоди визначалися календарними місяцями з липня 2008р. по червень 2012р., а грошові зобовязання Лізингоодержувача визначалися сумами як в гривнях, так і в доларах США.

Відповідно до умов п.п.2.3. і 3.1.1 Загальних правил фінансового лізингу предмет лізингу вартістю 379650,06грн. разом з ПДВ був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт передання-приймання предмету лізингу від 19.06.2007р. (а.с.17).

Означене майно було придбано Позивачем у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на підставі договору поставки автотранспортних засобів №ЭЛ/Хрк-0247/ДКП від 15.05.2008р. (а.с.а.с.75-78) за ціною 378350грн. разом із ПДВ, яка і була сплачена останнім (а.с.74). При цьому із змісту означеного договору та інших наявних у справі документів не вбачається, що для придбання предмету лізингу Позивачем залучалися кредитні кошти в доларах США.

Додатковою угодою від 01.07.2008р. (а.с.19) сторони доповнили договір умовами відносно порядку збільшення розміру лізингових платежів у звязку із коливанням курсу гривні до долару США шляхом сплати на підставі рахунку додаткової винагороди:

·п.5.6.1 викладено в наступній редакції „В період строку дії договору розмір лізингової плати може збільшуватися за ініціативою Лізингодавця, у разі: коли курс гривні до долару СШ, встановленого постановою НБУ, буде перевищувати більш ніж на 2% значення коефіцієнта (за згодою сторін дорівнює 5); зміни відсотків за користування кредитом, залученим Лізингодавцем, в разі зміни кредитної політики згідно з рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, Національного банку України, обслуговуючих комерційних банків; переоцінки предмету лізингу”;

·доповнено договір п. 5.6.2.: „Розмір лізингових платежів збільшується за рахунок: збільшення винагороди Лізингодавця; нарахування додаткової комісії у звязку із зміною валютного коридору, передбаченого п.5.6.1. договору”,

а також виклали графік лізингових платежів в новій редакції (а.с.20).

Позивачем задля забезпечення виконання грошових зобовязань виставлялися (а.с.а.с.37-45) Відповідачу рахунки з розрахунками (а.с.а.с.22-33) додаткової комісії за період з листопада 2008р. по квітень 2009р., зумовленої коливанням валютних курсів, на загальну суму 20433,38грн. В свою чергу, здійснені Відповідачем платежі у загальному розмірі 19830,14грн. відображені у банківський довідці №57764-28.1-123568 від 09.08.2011р. (а.с.82).

Актом приймання-передачі від 13.04.2009р. (а.с.21) сторони дійшли згоди про добровільне припинення договору фінансово лізингу та засвідчили повернення предмету лізингу Лізингодавцю.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення 88684,97грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 54916,74грн., незавершений лізинговий платіж в розмірі 10423,8грн., пеня в розмірі 2911,05грн. та додаткова винагорода в розмірі 20433,38грн.

Відповідач поясненнями від 20.09.2011р. (а.с.84) визнав вимоги в частині заборгованості за лізинговими платежами в сумі 54916,74грн., заперечуючи проти решти вимог з підстав, викладених у відзиві від 10.08.2011р. (а.с.а.с.65, 66).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором фінансового лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного між ними договору №ЭЛ/Кив-0247/ДЛ від 14.05.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку (в редакції на момент здійснення відповідного платежу) не пізніше 19 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним привалом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем визнається факт нездійснення ним поточних лізингових платежів за період з 20.03.2008р. по 19.03.2009р. у загальному розмірі 54916,74грн. Суд наголошу, що визнання позовних вимог в цій частині приймається в порядку ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України у якості додаткової підстави для їх (вимог) задоволення.

Крім того, враховуючи дату дострокового припинення договору та визначених у графіку лізингових періодів і дати повернення предмету лізингу (13.04.2009р.), Лізингоодержувач мав оплати незавершений лізинговий платіж в розмірі 10423,8грн. за квітень 2009р. у відповідності до приписів п.10.7 Загальних правил фінансового лізингу, з огляду на що заперечення Відповідача в цій частині судом відхиляються як необґрунтовані.

Означені обставини дозволяють стверджувати про наявність порушення грошового зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати Відповідача таким, що прострочив ці грошові зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, з огляду на що суд, перевіривши правильність розрахунків, дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення:

·заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 54916,74грн.

·незавершеного лізингового платежу в розмірі 10423,8грн.

Відносно стягуваної додаткової винагороди у розмірі 20433,38грн. позиція суду полягає в такому. Виходячи із змісту положень п.п. 5.6.1 і 5.6.2. договору в редакції додаткової угоди від 01.07.2008р. заявлена до стягнення сума заборгованості Відповідача з додаткової комісії є виключним наслідком коливання валютних курсів (знецінення гривні по відношенню до долару США). При цьому, умови застосування такого валютного коригування встановлені таким чином, що обсяг грошових зобовязань Лізингоодержувача по відношенню із встановленим у графіку (а.с.20) може лише збільшуватися дорожчання гривні по відношенню до долару США не призводить до аналогічного зменшення розміру комісійної винагороди.

Між тим, Позивачем не доведено наявності достатніх підстав для застосування валютного коригування при визначені розміру заявленої до стягнення додаткової комісії, адже доказів сплати при придбанні предмету лізингу у резидента суми в доларах США або залучення відповідного кредиту для фінансування такого придбання до справи не надано.

Суд наголошує, що ч. 2 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлює всі можливі складові лізингових платежів, а саме:

- суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- компенсацію відсотків за кредитом;

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З цього приводу відносно сформульованих Позивачем у додаткових поясненнях міркувань щодо правової природи розглядуваної додаткової комісії суд наголошує, що диспозтивність використаного в приведений нормі Закону терміну „може” свідчить лише про право сторін включати або не включати до складу лізингових платежів ті чи інші визначені елементи, але не означає можливості включення інших, не охоплених наведеним переліком, складових.

Отже, згадувана ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” не тільки не передбачає нарахування винагороди в залежності від курсу валютної конвертації, підстави для проведення якої відсутні, але й чітко встановлює, що винагорода нараховується за отримане в лізинг майно, ствердження чого відносно валютних коливань є абсурдним і позиція щодо незаконності стягування такої винагороди узгоджується із висновками Вищого господарського суду України, сформульованими в постановах від 07.10.2010р. №53/604-53/605, від 22.09.2010р. №53/600-53/601-53/602-53/603-53/618, від 15.12.2010р. №40/223пд тощо.

Суд наголошує, що спрямованість стягуваної додаткової комісії на безпідставне (без відповідного зустрічного надання чи доказів понесення спів мірних з комісією витрат з виконання договору лізингу) збагачення однієї сторони за рахунок іншої є несумісним із визначеними діючим законодавством наслідками лізингових правовідносин з точки зору його відплатності в контексті приписів ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, та дозволяє стверджувати про недоведеність належних правових підстав для існування субєктивного права на отримання такої винагороди.

Відсутність права унеможливлює його порушення, а отже і застосування способу судового захисту та зумовлює відмову у позові в цій частині згідно положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 5.1 Додатку №1 до договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Втім, оскільки базою для нарахування стягуваної пені є заборгованість за поточними лізинговими платежами в сумі 54916,74грн., яка в повному обсягу сформувалась станом на 20.03.2009р., остільки судом зважаючи на викладену у відзиві заяву про застосування позовної давності відносно вимог шодо пені відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України відмовляється у позові в цій частини. Дійсно, п.1 ч. 2 ст. 258 вказаного Кодексу визначає річний строк позовної давності для вимог щодо пені, який у відповідності до ст. 261 Кодексу починає свій відлік з наступного дня після нездійснення 19 числа відповідного місячного платежу, тоді як позов надіслано до суду лише 01.07.2011р.(а.с.49).

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красний Лиман (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення за договором фінансового лізингу №ЭЛ/Кив-0247/ДЛ від 14.05.2008р. заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 54916,74грн., незавершеного лізингового платежу в розмірі 10423,8грн., пені в розмірі 2911,05грн., додаткової винагороди в розмірі 20433,38грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красний Лиман (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) заборгованість з поточних лізингових платежів в розмірі 54916,74грн. та незавершеного лізингового платежу в розмірі 10423,8грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красний Лиман (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 653,41грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 173,88грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >