Рішення № 18827433, 13.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.11 р. Справа № 40/153

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного підприємства „Термозащита” концерну „Торос”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31205882

до Відповідача: Спільного науково-виробничого підприємства „Інтарес”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13518951

про: стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 14478,67грн. та компенсації витрат за електроенергію в розмірі 7243,00грн., всього 21721,67грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №08/07/11-13:12 від 08.07.2011р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 28.07.2011р. на 13.09.2011р.

У судовому засідання 13.09.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Термозащита” концерну „Торос”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою Спільного науково-виробничого підприємства „Інтарес”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 14478,67грн. та компенсації витрат за електроенергію в розмірі 7243,00грн., всього 21721,67грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № 1/04-1 від 01.04.2011р., внаслідок чого за період з квітня 2011р. по червень 2011р. утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 1/04-1 від 01.04.2011р., акт прийому-передачі від 01.05.2011р., листування, акти виконаних робіт, правоустановчі документи, фото таблицю.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та надав разом із позовом заяву про забезпечення позову (а.с.а.с. 33-34) шляхом накладання арешту все майно Відповідача, у тому числі - на індивідуально визначене майно за вказаними переліком, що розміщене в орендованому приміщенні, та встановлення заборони Відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії відносно майна Відповідача.

Позивачем на виконання вимог суду та задля підтвердження своєї позиції були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.36-52, 67), а також уточнення позовних вимог від 13.09.2011р. (а.с.а.с.66, 67) із визначенням складових та періоду нарахування стягуваної суми заборгованості.

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, відзиву та доказів погашення стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобовязання з інших причин не надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.26), достовірність яких презюмується положеннями с. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується заявою від 28.07.2011р. (а.с.56) про ознайомлення із матеріалами справи та відкладання судового засідання та повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання ухвал суду (а.с.а.с.34, 63).

У судовому засіданні 13.09.2011р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги та наполягав на вирішенні спору в цьому судовому засіданні з огляду на достатність представлених документів.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з відповідними підтверджуючими доказами (у разі наявності).

Суд наголошує, що встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача скористатися своїми процесуальними правами.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди № 1/04-1 (а.с.а.с.7-9), згідно п.п. 1.1., 2.1., 4.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в у тимчасове платне володіння та користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 556,00кв.м., розташоване за адресою: 83058, м. Донецьк, вул. Бехтерева, 18, для організації виробництва з переробки вторинної сировини, строком до 31.05.2011р.

Приналежність будівлі Позивачу, в якій розташовано обєкт оренди, підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу будівель від 12.07.2005р. (а.с.67)

Пунктом 3.2 договору визначено, що вступ Орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Положеннями розділу 5 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування щомісяця в строк до 5-го числа наступного за звітним місяцем, визначеної у сумі 6227,20грн. на місяць, в тому числі, виходячи із вартості користування 1 кв.м. у розмірі 11,2грн. на місяць, в тому числі ПДВ- за ставкою 20%. Крім того, Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати за фактично отримані комунальні послуги (відшкодування електричної енергії), згідно рахунків Орендодавця до 22 числа попередня оплата на наступний місяць, до 19- числа сплату за використану електричну енергію поточного місяця (з урахуванням передплати).

Між сторонами підписані акти виконаних робіт за квітень і травень 2011р. (а.с.а.с.15, 16), якими підтверджується отримання Відповідачем послуг з оренди та вартість спожитої електроенергії на загальну суму 22422,69грн., з яких 10300грн. заборгованість з оренди, а 12122,69грн. відшкодування вартості спожитої електроенергії.

Відповідно до банківських виписок (а.с.а.с.46-49) Відповідач здійснив на користь Позивача 19.05.2011р., 24.05.2011р., 22.04.2011р., 30.05.2011р. платежі за електроенергію у загальній сумі 12122,69грн.

Листом №1/06 від 01.06.2011р., врученим нарочно згідно відмітки, Позивач повідомив про наявність заборгованості з оренди, необхідності її погашення та припинення будь-яких робіт на орендованій площі через закінчення 31.05.2011р. строку дії договору, а листом №2/06-1 від 14.06.2011р., також врученим нарочно (а.с.14), Орендодавець, посилаючись на закінчення строку дії договору вимагав до 06.07.2011р. звільнити займану площу та погасити наявну заборгованість.

У листі Позивача б/н і б/д, що також містить відмітку про вручення (а.с.12), загальний обсяг заборгованості із відповідними складовими визначений в сумі 20084,4грн. станом на 01.06.2011р., а в листі №20/06-1 від 30.06.2011р. (а.с.10), надісланим 30.06.2011р. (а.с.11) Позивач вказував Відповідачеві на наявність і необхідність погашення заборгованості в розмірі 21721,67грн. та підписання акту про повернення обєкту оренди.

Згідно представленого позивачем уточнення позовних вимог від 13.09.2011р. (а.с.а.с.65, 66) саму заборгованості 21721,67грн. складається з наступних елементів: орендна плата за квітень 2011р. 6227,2грн.; орендна плата за травень 2011р. 4100грн., орендна плата за червень 2011р. 4151,47грн.; компенсація вартості сплаченої Орендодавцем електроенергії за червень 2011р. 7243грн.

У звязку із непогашенням означеної суми Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом з вимогами про її сплату, надіславши вже в перебігу розгляду справи (07.07.2011р. а.с.а.с.36, 37) відповідні рахунки-фактури (а.с.а.с.38-41), акт виконаних робіт за червень 2011р. (а.с.42 Відповідачем не підписаний) та акт звірення розрахунків станом на 20.06.2011р. (а.с.43) із виведенням стягуваної суми у якості підсумкового сальдо.

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та не представив жодних доказів на спростування заявлених вимог, хоча згідно відмітки на обкладинці справи його представник 04.08.2011р. ознайомився із матеріалами справи.

Відповідач також ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.43), складеного та надісланого (а.с.а.с.36, 37) Позивачем на вимогу суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених Позивачем вимог, оскільки одночасне їх висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги, повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з компенсації витрат Орендодавця зі сплати вартості спожитої Орендарем електричної енергії узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нерухомого майна № 1/04-1 від 01.04.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

В контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України наявність орендних правовідносин зумовлює висновок про правомірність нарахування Орендодавцем передбачених договором платежів виключно в межах строку дії відповідних правовідносин до їх припинення будь-яким передбаченим діючим законодавством способом.

Виходячи із встановлених судом обставин на підставі наявних в матеріалах справи доказів, у Позивача не має субєктивного права нараховувати і отримувати стягувані орендні та компенсаційні платежі за електроенергію за період після 31.05.2011р. (дата закінчення строку дії договору, оскільки волевиявлення Позивача, викладене в листах №1/06 від 01.06.2011р., №2/06-1 від 14.06.2011р., унеможливлює автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України. Таким чином, орендні правовідносини між сторонами припинились 31.05.2011р. в порядку ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України (у звязку із закінченням строку договору).

При цьому, відсутність підписаного акту про повернення обєкту оренди не впливає на вказаний висновок суду, адже навіть фактичне продовження користування майном після визначеної дати закінчення строку договору за умов наявності висловленого волевиявлення будь-якої сторони відносно їх припинення (заперечення) у світлі ст. 764 Цивільного кодексу України унеможливлюють автоматичну пролонгацію.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, через встановлений судом факт припинення 31.05.2011р. орендних правовідносин між сторонами, у Позивача відсутнє субєктивне право на нарахування і отримання орендних платежів за червень 2011р. в стягуваній сумі 4151,47грн. та компенсація вартості сплаченої електроенергії за червень 2011р. 7243грн., що унеможливлює порушення такого відсутнього права і застосування запропонованого способу судового захисту.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог в частині стягування означених сум через їх юридичну неспроможність.

В свою чергу, решта позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за квітень і травень 2011р. підлягають задоволенню судом з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати за квітень і травень 2011р. не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяцем останнього числа поточного місяця до умов договору оренди № 1/04-1 від 01.04.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розмінні ст. 34 цього Кодексу доказів повного виконання грошових зобовязань зі сплати орендних платежів за квітень і травень 2011р. або їх припинення у інший передбачений діючим законодавством спосіб, з огляду на що суд дійшов висновку про наявність заборгованості з оренди за період з квітня 2011р. по травень 2011р., але в сумі 10300грн. визначеної за змістом підписаних сторонами актів виконаних робіт (а.с.а.с.15, 16), відхиляючи твердження про наявність заборгованості в частині стягнення визначеної за змістом уточнення від 13.09.2011р. та неузгодженої із Відповідачем залишку суму в 27,2грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Враховуючи встановлені судом обставини припинення орендних правовідносин, належний період формування стягуваної заборгованості і її обсяг, узгоджений сторонами в актах виконаних робіт, суд задовольняє вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 10300грн.

Суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття забезпечувальних заходів (а.с.а.с.33, 34) у вигляді накладання арешту та заборони вчинення будь-яких дій відносно майна Відповідача, оскільки запропонований вид забезпечення не кореспондується із позовними вимогами вони безпосередньо не стосуються будь-якого індивідуально визначеного майна Відповідача, а приведені Позивачем аргументи відносно спроб вивезти Відповідачем приналежне йому майна за межі орендованого раніше приміщення судом відхиляються, адже означені дії є цілком правомірними для власника майна в контексті положень ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України і жодною мірою не вказують на неможливість чи утруднення виконання рішення про стягнення грошових коштів.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства „Термозащита” концерну „Торос”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31205882) до Спільного науково-виробничого підприємства „Інтарес”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13518951) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 14478,67грн. та компенсації витрат за електроенергію в розмірі 7243,00грн., всього 21721,67грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного науково-виробничого підприємства „Інтарес”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13518951) на користь Державного підприємства „Термозащита” концерну „Торос”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31205882) заборгованості з орендної плати в сумі 10300грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Астарта-Груп”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34094374) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (ідентифікаційний код 00174071) державне мито в розмірі 103грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,02грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >