Рішення № 18827432, 20.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.11 р. Справа № 44/117пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

про: визнання недійсним договір оренди нерухомого майна укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2; визнати за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 право власності на: нежитлове приміщення з прибудовою літ. А3, загальною площею 110,4кв.м., нежитлове приміщення з прибудовою літ. А3, загальною площею 39,1кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1

із залученням до участі у справу у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні Відповідача:

·Третя особа 1 - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код

·Третя особа 2 - Житлово-будівельний кооператив „Мир-30”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 24165697

·Третя особа 3 Донецька міська рада, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

·Третя особа 4 - Комунальне підприємство „БТІ м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 033356670

- на стороні Позивача:

·Третя особа 5 ОСОБА_3, м. Донецьк

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача не зявився;

від Третьої особи 1 - не зявився;

від Третьої особи 2 ОСОБА_4 (за довіреністю №02/15-1 від 15.02.2011р.) і Малютіна Н.Г. (керівник згідно рішення від 11.12.1996р.);

від Третьої особи 3 не зявився;

від Третьої особи 4 не зявився;

від Третьої особи 5 - не зявився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 09.08.2011р. на 20.09.2011р.

У судовому засіданні 20.09.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (далі Відповідач) з вимогами про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та визнання за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 право власності на: нежитлове приміщення з прибудовою літ. А3, загальною площею 110,4кв.м., нежитлове приміщення з прибудовою літ. А3, загальною площею 39,1кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на проведене ним самочинне переобладнання і перепланування придбаних квартир в єдиний нежитловий обєкт нерухомого майна та відому Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” оформлювати правоустановчі документи на реконструйоване нежитлове приміщення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договори купівлі-продажу майна, договір оренди земельної ділянки, технічні паспорти, висновок будівельно-технічного дослідження, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст. 41 Конституції України ст.ст. 11, 15, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 332, 364, 365, 576 Цивільного Кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

В перебігу первісного розгляду справи позивач заявою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінив предмет позову, виключивши вимоги щодо визнання недійсним договору оренди, а в перебігу нового розгляду справи пояснень по суті спору і інших витребуваних судом документів не надав, звернувшись до суду з клопотанням від 19.09.2011р. (а.с.26 т.2) про відкладання розгляд справи через відрядження, жодних доказів чого не надав. Крім того, за клопотанням від 26.08.2011р. (а.с.25 т.1) представник Позивача 16.09.2011р. ознайомився із матеріалами справи.

Під час первісного розгляду справи Відповідач своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, надавши клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.44 т.1), а в перебігу нового розгляду справи у судові засідання без пояснення причин жодного разу не зявився, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.45 т.1), достовірність яких презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Ухвалою суду від 22.11.2010р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, була залучена Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області (далі Третя особа 1)

Третя особа 1 під час первісного розгляду справи надала відзив на позов №7/5-03-6202 від 29.11.2010р.(а.с.а.с.46-48 т.1), яким проти позову заперечила, вказуючи на те, спірне що реконструйоване приміщення вважається спорудженим самовільно, без отримання відповідних дозволів та без введення до експлуатації. Інших документів та пояснень Третя особа 1 під нового розгляду справи суду не представила, а її представник без пояснення причин жодного разу в засідання не зявився попри належне повідомлення шляхом своєчасного надсилання ухвал за визначеною адресою місцезнаходження.

Житлово-будівельний кооператив „Мир-30”, м. Донецьк (далі Третя особа 2) був залучений до участі у справу ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. та під час нового розгляду справи представив письмові пояснення від 04.08.2011р. (а.с.а.с.4-10 т.2), якими проти позову заперечив, посилаючись на: неприпустимість зміни цільового призначення спірного майна у судовому порядку і незаконність його реконструкції без належної дозвільної документації.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.07.2011р. на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 22.06.2011р. до участі у справу у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені Донецька міська рада, м. Донецьк (далі Третя особа 3) та Комунальне підприємство „БТІ м. Донецька”, м. Донецьк (далі Третя особа 4).

Третя особа 3 без пояснення причин не скористалась правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України попри належне повідомлення про судовий розгляд.

Третя особа 4 листом №01-3/2412 від 04.08.2011р. (а.с.14 т.2) повідомила про те, що спірне майно було відчужене Позивачем на підставі договору дарування на користь ОСОБА_6 і на поточний момент зареєстроване за нею, на підтвердження чого представила відповідні документи (а.с.а.с.15-18 т.2)

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.08.2011р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучено ОСОБА_6 (далі Третя особа 5), яка попри належне повідомлення про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за визначеною адресою, процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, без пояснення причин не скористалась.

У судовому засіданні 20.09.2011р. присутні представники Третьої особи 2 підтримали свою позицію, викладену письмово, наполягаючи на вирішені спору в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність у судовому засіданні представників належним чином повідомлених учасників справи та ненаданням ними окремих документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію, адже участь у судовому засіданні є правом, а не обовязком, від реалізації якого не можуть перебувати у залежності встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог.

При цьому судом відхиляється клопотання Позивача про відкладання розгляду справи як не підтверджене жодними доказами, тим більше, що 20.09.2011р. закінчується процесуальний строк нового розгляду, відкладання засідання поза межі якого за змістом ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України є неприпустимим.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2006р. між ОСОБА_7, ОСОБА_8 (Продавці) та Позивачем (Покупець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажі №б/н (а.с.9 т.1), згідно п.1 якого Продавці продали, а Покупець купив АДРЕСА_2, яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 26,9кв.м., а житлова площа згідно з технічним паспортом, що є невідємною частиною правоустановчого документа 15,30кв.м.

19.12.2006р. між ОСОБА_7, ОСОБА_8 (Продавці) та Позивачем (Покупець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажі №б/н (а.с.12 т.1 ), згідно п.1 якого Продавці продали, а Покупець купив АДРЕСА_2, яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 30,4кв.м., а житлова площа згідно з технічним паспортом, що є невідємною частиною правоустановчого документа 15,7кв.м.

19.12.2006р. між ОСОБА_7, ОСОБА_8 (Продавці) та Позивачем (Покупець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажі №б/н (а.с.15 т.1), згідно п.1 якого Продавці продали, а Покупець купив АДРЕСА_3, яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 58,2кв.м., а житлова площа згідно з технічним паспортом, що є невідємною частиною прпавоустановчого документа 39,6кв.м.

Право власності на придбані за вказаними договорами квартири було зареєстроване за Позивачем, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.а.с.11, 14, 17 т.1).

Відповідно до висновку ДП „Науково-дослідницький та проектний інститут „Донецький ПромбудНДІпроект” від 18.04.2008р. (а.с.а.с. 28-36 т.1), зношення обєкту становило 62%, обєкт (вказані вище квартири) не придатний для проживання громадян та потребує реконструкції, яка має відновити експлуатаційні якості зазначеної нерухомості.

З урахуванням зазначеного висновку, Позивач самовільно (без відповідних дозволів) здійснив перебудову існуючого Обєкту, внаслідок чого утворилися спірне приміщення площею загальною 151,1 м2, які перестали бути житловими, про що свідчить технічний паспорт Бюро технічної інвентаризації № 8/7892 9а.с.а.с18-27 т.1) та технічний висновок ДП „Науково-дослідницький та проектний інститут „Донецький ПромбудНДІпроект” від 29.10.2008р. (а.с.а.с.37 -40)

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, заявою від 02.12.2010р. (а.с.49 т.1) виключивши вимоги щодо визнання недійсним договору оренди з Відповідачем, доказів укладання якого суду надано не було.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.11.2010р. порушено провадження у справі за вказаним позовом, а рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2010р. (суддя Мєзєнцев Є.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2011р., позов задоволений - визнано право власності за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 право власності на: нежитлове приміщення з прибудовою літ. А3, загальною площею 110,4кв.м., нежитлове приміщення з прибудовою літ. А3, загальною площею 39,1кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. судові акти попередніх інстанцій скасовано, а справу було направлено на новий розгляд. При цьому касаційної інстанцією в порядку ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України сформульовані обовязкові до виконання під час нового розгляду вказівки відносно характеру порушення Відповідачем прав Позивача, дотримання процедури переведення житлових приміщень у нежилі та їх реконструкції, а також щодо необхідності залучення до участі у справу певних осіб.

Справа 44/117пд була передана на розгляд судді Господарського суду Донецької області Попкову Д. О., який ухвалою від 20.07.2011р. прийняв справу до провадження та призначення до розгляду.

Під час нового розгляду Третьою особою 2 надані письмові пояснення від 04.08.2011р. (а.с.а.с.4-10 т.2) по суті спору з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 22.06.2011р.

З наданих Третьою особою 4 документів вбачається, що на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування нежитлового приміщення від 13.12.2010р. (а.с.а.с.15, 17 т.2) спірні приміщення були відчужені Позивачем на користь Третьої особи 5, і право власності останньої на такі приміщення зареєстровано 11.01.2011р. (а.с.а.с.16, 18 т.2).

Позивач, Відповідач та Треті особи 1, 3 і 5 своєї позиції по суті розглядуваного спору з урахуванням висновків касаційної інстанції до відома суду не довели.

Суд розглядає справу в контексті вимог, викладених в заяві від 02.12.2010р. (а.с.49 т.1), оскільки на момент її подання Позивач за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України був управнений змінювати вимоги (предмет спору) у такий спосіб.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, досліджених судом в контексті вказівок Вищого господарського суду України, суд вважає розглядувані позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи сутність розглядуваного спору полягає встановлені у судовому порядку факту наявності у Позивача права власності не нежитлове приміщення, утворене ним внаслідок самочинної реконструкції і обєднання трьох квартир.

Відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов:

-наявність у позивача певного субєктивного права або інтересу;

-порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем;

-належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Більш того, встановлений судом факт відчуження спірного майна Позивачем на користь Третьої особи 5 після прийняття судом рішення за результатами попереднього розгляду справи у світлі не спростованими належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами презумпціями правомірність набуття такою особою означеного майна, встановленими (презумпціями) положеннями ст. ст. 204, 328 Цивільного кодексу України, унеможливлює поточне існування у Позивача будь-якого субєктивного права (інтересу) відносно такого майна, яке б (право/інтерес) могло вважатися предметом судового захисту в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України.

Дійсно, факт відчуження у звязку із даруванням, а отже і вибуття з власності Позивача у розумінні ст. 346 Цивільного кодексу України - спірного майна є несумісним із вимогою про визнання наявності права власності на таке майно у Позивача станом на цей момент незалежно від наявності або відсутності визначених ст. 376 цього Кодексу підстав до моменту такого відчуження.

Крім того, незважаючи на доведеність представленими в матеріалах справи належними доказами факту правомірності (у світлі встановлених ст. ст. 204, 328 Цивільного кодексу України презумпцій) набуття Позивачем у власність від фізичних осіб трьох квартир та їх самочинне переобладнання у спірні приміщення, суд не вбачає факту порушення прав Позивача з боку Відповідача або залучених Третіх осіб жодних доказів цього до матеріалів справи всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

І, нарешті, предмет позову спрямований саме на зміну у судовому порядку статусу придбаних квартир з житлового фонду на нежитловий, на чому безпосередньо наголошено Вищим господарським судом України у постанові від 22.06.2011р.

Слід зауважити, що суд, як орган державної влади за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюючи функцію правосуддя, зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказаний принцип у повній мірі стосується із способів судового захисту, які можуть бути вжиті судом, що кореспондується із приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Однак, діюче законодавство не передбачає зміну статус житлових приміщень у якості способу судового захисту прав та інтересів їх власника. Більш того, за змістом ст.ст. 7, 8 Житлового кодексу України переведення (зміна статусу) житлових приміщень у нежитлові здійснюється у виняткових випадках після визнання їх у встановленому порядку непридатними для проживання виключно на підставі рішення виконавчого комітету міської ради і не належить до компетенції суду.

Наразі такого рішення та доказів визнання переобладнаних Позивачем квартир непридатними для проживання згідно Порядку обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридбаними для проживання до матеріалів справи не надано.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 3 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482, неналежність обраного способу захисту зумовлює відмову у задоволені позову.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволені позовних Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, як юридично неспроможних та доказово не доведених.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати, а також витрати Третьої особи 2, повязані із поданням апеляційної та касаційної скарги (а.с.а.с.77, 210 т.1) у загальній сумі 85грн. відносяться на рахунок Позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_2) про визнання за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 право власності на: нежитлове приміщення з прибудовою літ. А3, загальною площею 110,4кв.м., нежитлове приміщення з прибудовою літ. А3, загальною площею 39,1кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу „Мир-30”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24165697) відшкодування витрат за подання апеляційної і касаційної скарги у загальному розмірі 85грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >