Рішення № 18827242, 21.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.11 р. Справа № 40/151

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара,

при секретарі судового засіданні О.В. Чеботарьовій,

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Олександр”, м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 121 252 грн. 34 коп.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. довір.;

від відповідача: ОСОБА_2. довір.

СУТЬ СПОРУ:

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Олександр”, м. Донецьк стягнення 121 252 грн. 34 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду особовий рахунок з розрахунків за орендну плату; нову редакцію договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Донецька №1384 від 23.03.2007р.; договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м.Донецька б/н від 19.06.2006р. з додатками.

У судових засіданнях позивач вимоги підтримав, посилаючись на несвоєчасні та не в повному обсязі сплати відповідачем вартості оренди нерухомого комунального майна, за результатами чого відповідач повинен сплатити пеню (неустойку) по договору оренди б/н від 19.06.2006р.

Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, визнав позовні вимоги частково на суму 674, 42 грн.

За клопотаннями сторін у справу залучені додаткові документи.

Склад суду було змінено. У звязку із переходом судді Підченко Ю.О. до іншого суду, справу передано на повторний автоматичний розподіл. У відповідності до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи призначено суддю Сгара Е.В.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м.Донецька б/н від 19.06.2006р. (далі по тексту Договір).Договір укладено з додатками.

З огляду на матеріали справи, умови Договору та пояснення представників обох сторін, у спірний період (період за який нарахована спірна сума пені) Договір був чинним.

Згідно п.п.1.11.3 Договору, орендодавець (позивач) на підставі розпорядження Донецького міського голови від 19.06.200р. №628 передає, а орендар (відповідач) приймає в оренду нежитлове приміщення розташоване за адресою: м.Донецьк, пр.Красногвардійський, 36 для надання побутових послуг. Орендодавець одночасно з правом оренди нерухомого майна (їх окремої частини), надає орендарю права користування земельною ілянкою (її частиною) без виділення на місцевості (в натурі), на яквй знаходиться обєкт оренди в розмірі 126,4 м2. Цей Договір визначає взаємовідносини сторін по тимчасовому платному використанню орендатором обєкту оренди.

Визначення ціни та розміру орендної плати узгоджено сторонами у розділі 3 Договору.

Орендна плата вноситься орендатором щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Орендодавець самостійно поділяє чергову суму вартості орендної плати за використання майном на частини, передбачені Методикою та контролює їх перерахування до місцевого бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (п.3.5 Договору).

23.03.2007р. між сторонами укладено нову редакцію договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Донецька №1384 від 23.03.2007р. (далі Договір-2), який посвідчено нотаріально.

За умовами Договору-2, позивач зобовязався на підставі розпорядження Донецького міського голови від 19.06.2006р. №628 передати, а відповідач прийняти в оренду нежитлове приміщення далі обєкт оренди розташоване за адресою: м.Донецьк, пр.Красногвардійський, 36 для надання побутових послуг. Орендодавець одночасно з правом оренди нерухомого майна (їх окремої частини), надає орендарю права користування земельною ділянкою (її частиною) без виділення на місцевості (в натурі), на який знаходиться обєкт оренди в розмірі 126,4 м2. Цей Договір визначає взаємовідносини сторін по тимчасовому платному використанню орендатором обєкту оренди.

Згідно п.9.1 Договору-2, строк дії Договору встановлено до 19.06.2011р., при цьому зобовязання у сторін за цим договором виникають з договору оренди, укладеному між орендарем та орендодавцем 19.06.2006р. №б/н.

Визначення ціни та розміру орендної плати узгоджено сторонами у розділі 3 Договору.

Орендна плата вноситься орендарем починаючи з моменту підписання акта прийому-передачі. Останнім днем оплати оренди є момент підписання акта прийому-передачі при повернення обєкта оренди орендодавцю. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Орендодавець самостійно поділяє чергову суму вартості орендної плати за використання майном на частини, передбачені Методикою та контролює їх перерахування до місцевого бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (п.п.3.4-3.5 Договору-2).

За приписами ст.283 Господарського кодексу України та ст.759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У виконання умов Договорів, позивач передав відповідачу обєкт оренди, в підтвердження чого у справі міститься відповідні акти прийому-передачі майна.

Посилаючись на неналежне виконання умов Договору оренди відповідачем, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача за період прострочення платежів по Договору (з 01.11.2004р. по 30.06.2011р.) пеню у сумі 121 252, 34 грн.

При розгляді даних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2 Договору б/н від 19.06.2006р., за несвоєчасну оплату орендних платежів орендатор (відповідач) виплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми невиплачених орендних платежів за кожний прострочений день, проте не більше розміру встановленого законодавством України.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже застосування позивачем до спірних правовідносин пені, у разі несвоєчасної оплати відповідачем орендних платежів, є правомірним.

Разом з цим, суд звертає увагу на той факт, що підставою для нарахування пені, позивач зазначив саме неналежне виконання відповідачем умов Договору, укладеного між сторонами 19.06.2006р.

Як вже вказано вище, позивач починає розрахунок суми пені в період з 01.11.2004р. по 30.06.2011р., тобто в період, що передує даті укладення Договору та передачі майна позивачем відповідачу (19.06.2006р.).

Також, згідно п.3.5 Договору, перший платіж по Договору повинен був відбутися у термін не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, тобто не пізніше 15.07.2006р.

З огляду на наведене, господарський суд дійшов висновку, що першим днем прострочення платежу відповідача по сплаті вартості орендної плати є 16.07.2006р. і саме з цього моменту позивач має підстави нараховувати суму пені по Договору.

Таким чином, сума пені, яка нарахована позивачем в період з 01.11.2004р. по 15.07.2006р. включно задоволенню не підлягає у звязку з безпідставністю заявлення.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього суми пені, посилаючись, у тому числі, на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права.

Таким чином, господарський суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Право на предявлення вимоги у позивача виникає кожного 16 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з 16.07.2006р.

За загальними правилами, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Разом з цим, оскільки сама пені нараховується за кожний день прострочення платежу, то і строк позовної давності по стягненню пені спливає за аналогічним принципом.

З огляду на вищевикладене, перебіг позовної давності по вимогам щодо стягнення пені не сплив лише за зобовязаннями, за якими пеня нараховувалась в період з 30.06.2010р. по 30.06.2011р.

Згідно п.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення суми пені, нарахованої в період з 16.07.2006р. по 30.06.2010р., поважність пропущення строку позовної давності позивач суду не довів, клопотання про поновлення пропущеного строку на подав.

Враховуючи викладене, сума пені, строк позовної давності з якої не пропущено, перерахована судом з урахуванням вимог чинного законодавства України (в т.ч. подвійної облікової ставки НБУ) та складає 647, 42 грн.

Відповідач вимоги в цій частині визнав.

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 647, 42 грн.

Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають з огляду на вищевикладене (безпідставне заявлення відповідачем суми пені в період з 01.11.2004р. по 15.07.2006р.; пропущення позивачем строку позовної давності для стягнення суми пені, нарахованої в період з 16.07.2006р. по 15.07.2006р.).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 258, 261, 267, 526, 527, 549, 629, 759 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 283 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-В, керуючись ст.ст. 1, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Олександр”, м. Донецьк про стягнення 121 252 грн. 34 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Олександр” (83076, м.Донецьк, пр.Червоногвардійський, 36, ЄДРПОУ 30277322) на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м.Донецьк, вул.Артема, 98, р/р 35412003004477, МФО 834016, ЄДРПОУ 33489905) пеню у сумі 647, 42 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Олександр” (83076, м.Донецьк, пр.Червоногвардійський, 36, ЄДРПОУ 30277322) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДК в Київському р-ні м.Донецька, код отримувача: ГУДКУ в Донецькій області; МФО 834016, ЗКПО 34687001, рахунок: 31111095700006; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) державне мито у сумі 6, 47 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Олександр” (83076, м.Донецьк, пр.Червоногвардійський, 36, ЄДРПОУ 30277322) на користь Державного бюджету України (р/р 31210264700006 в ГУДКУ в Донецькій області; МФС 834016, ЄДРПОУ 34687001; отримувач: УДК в Київському р-ні м.Донецька, призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050003, символ банківської звітності 264) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 1, 26 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази суду після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 26.09.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Вик. В.Ю.Косицька