Рішення № 18827202, 22.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.11 р. Справа № 38/196

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвій Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс Енерго Трейд”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька”, м. Торез, Донецька область

про стягнення суми заборгованості в розмірі 340000,00 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за дов. №б/н від 12.07.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2- за дов. №365 від 15.06.2011р.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ресурс Енерго Трейд”, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька”, м. Торез, Донецька область про стягнення суми заборгованості в розмірі 340000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №26/09/У від 01.05.2009р., специфікації до договору, додаткову угоду від 10.09.2009р., додаткову угоду від 01.11.2009р., накладні, претензію-вимогу про сплату боргу від 12.07.2011р., відповідь на претензію від 20.07.2011р., розрахунок суми боргу, акт звірки розрахунків, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач у судове засідання 22.09.2011р. зявився та надав суду відзив на позовну заяву № 365 від 21.09.2011р., в якому позовні вимоги в розмірі 340000,00 грн. визнає у повному обсязі. Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ресурс Енерго Трейд”, (за договором постачальник, далі позивач) та Закритим акціонерним товариством “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька” (за договором покупець, далі відповідач) було укладено договір №26/09/У (далі Договір), згідно до п.1.1 якого постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, товар, сортамент, кількість і ціна якого зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невідємною частиною.

Розділом 2 договору сторони визначили кількість, якість, упаковку і маркування товару.

Кількість товару обумовлюється у додатках до договору (п.2.1).

Згідно п.4.1 Договору, умови, строки поставки Товару та у випадку необхідності, перелік вантажовідправників, вантажеотримувачів та виробників зазначаються в додатках до договору (п.4.1).

Розділом 6 договору сторони визначили порядок розрахунків. Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строки, зазначені в специфікаціях до договору (п.6.1).

Розділом 10 договору сторони визначили прикінцеві положення. Відповідно до п.10.1 договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Специфікацією від 01.05.2009р. до договору №26/09/У від 01.05.2009р. сторони визначили марку товару, золу, вологу, кількість, ціну та суму у грн. Так, за специфікацією від 01.05.2009р. загальна ціна товару складає 240000,00грн., строк поставки травень 2009р.

Специфікацією від 01.07.2009р. до договору №26/09/У від 01.05.2009р. сторони визначили марку товару, золу, вологу, кількість, ціну та суму у грн. Так, за специфікацією від 01.07.2009р. загальна ціна товару складає 150000,00грн., строк поставки липень 2009р.

Вказані специфікації до договору №26/09/У від 01.05.2009р є невідємними частинами договору, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств у встановленому порядку.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №26/09/У від 01.05.2009р. позивачем відповідно до специфікацій до договору №26/09/У від 01.05.2009р. було поставлено в 2009 році відповідачу вугільну продукцію (далі - товар) на загальну суму 340000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №32 від 31.05.2009р. на суму 240000,00грн., №74/2 від 16.07.2009р. на суму 100000,00грн., підписаними уповноваженими особами сторін.

Відповідач отримав поставлений товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищезазначених накладних.

Відповідно до умов договору (розділ 6) порядок розрахунків Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строки, зазначені в специфікаціях до договору (п.6.1).

Як вбачається з матеріалів справи, в специфікаціях від 01.05.2009р. та від 01.07.2009р. сторони не визначили строк оплати товару.

Позивач 12.07.2011р. звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 12.07.2011р., якою вимагав від відповідача сплатити суму заборгованості в розмірі 340 000,00грн. за поставлений товар. У відповіді на претензію від 20.07.2011р. відповідач визнав суму боргових зобовязань у повному обсязі, однак зазначив, що у звязку з скрутним фінансовим становищем не має можливості розрахуватися за товар.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 340000,00грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Дослідивши договір №26/09/У від 01.05.2009р. суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що у силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією вимогою від 12.07.2011р., якою вимагав останнього сплатити борг за договором №26/09/У від 12.07.2011р. у розмірі 340000,00грн.

Суд вважає, що оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлений товар на суму 340000,00грн., то позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вищезазначена заборгованість визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням зазначеного, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 655, 712 ЦК України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс Енерго Трейд”, м. Дніпропетровськ до Закритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька”, м. Торез, Донецька область про стягнення суми заборгованості в розмірі 340000,00 грн., задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька”, м.Торез, Донецька область (86607, Донецька область, м.Торез, вул.Капустіна, 55, ЄДРПОУ 00175797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс Енерго Трейд”, м. Дніпропетровськ (юридична адреса: 49044, м.Дніпропетровськ, вул.Дзержинського,19/21, поштова адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Гоголя,13, ЄДРПОУ 36440019) суму заборгованості у розмірі 340000,00грн., державне мито у сумі 3400,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.09.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2011р.

Суддя Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >