Рішення № 18827057, 27.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.11 р. Справа № 4/337

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 31.12.2010р.,

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 30.12.2010р.,

за позовом - Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк

до відповідача - Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове в особі відокремленого

підрозділу „Управління постачання” Державного підприємства „Селидіввугілля”

про стягнення 41212,11грн. заборгованості, інфляційних, 3%річних

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 41212,11грн., з яких: 38026,41грн. заборгованість за послуги з теплопостачання, які надані за період з лютого 2010р. по квітень 2011р., 2345,83грн. інфляційні, нараховані за період з 08.03.2010р. по 10.08.2011р., 839,87грн. - 3%річних, нараховані за період з 08.03.2010р. по 10.08.2011р.

В підтвердження позову надав підписаний сторонами договір про постачання теплової енергії №54 від 07.11.2006р. з додатками, протоколом розбіжностей, додатковими угодами, акти на включення від 06.11.2009р., від 19.10.2010р. та виключення опалення від 16.04.2010р., від 08.04.2011р., рахунки №517 від 25.02.2010р. на суму 4293,18грн. за лютий 2010р., №583 від 31.03.2010р. на суму 4293,18грн. за березень 2010р., №648 від 20.04.2010р. на суму 2146,60грн. за квітень 2010р., №32 від 28.10.2010р. на суму 2119,12грн. за 07-31.10.2010р. та повернення опалення 07-18.10.2010р., №128 від 30.11.2010р. на суму 5053,28грн. за листопад 2010р., №219 від 27.12.2010р. на суму 5053,28грн. за грудень 2010р., №295 від 31.01.2011р. на суму 5053,28грн. за січень 2011р., №367 від 28.02.2011р. на суму 5053,28грн. за лютий 2011р., №454 від 31.03.2011р. на суму 5053,28грн. за березень 2011р., №520 від 14.04.2011р. на суму 1010,65грн. за 01-07.04.2011р., повернення опалення за 07.04.2011р., які отримані відповідачем, акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний обома сторонами

Відповідач погодився із сумою боргу в розмірі, яку вимагає позивач стягнути, але просить суд перевірити нарахування річних процентів і інфляційних витрат.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії №54 від 07.11.2006р., а також річних, інфляційних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

2

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що сторонами підписаний договір про постачання теплової енергії № 54 від 07.11.2006р.

Згідно умовами цього договору Енергопостачальна організація (позивач) поставляє споживачеві (відповідач) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

В п. 6 договору сторонами обумовлений порядок розрахунків, а саме: розрахунки за теплову енергію проводяться відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточеного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно додаткової угоди №2 від 19.03.2006р. щомісячна вартість теплової енергії, яка поставляється споживачу в період з 18.04.2007р. буде складати: 1 м. кв. 10,30грн. з ПДВ, 1Гкал 367,76грн. з ПДВ. З 17.02.2008р. тарифи збільшені до 11,86грн. з ПДВ за 1 м. кв. та до 391,66грн. з ПДВ за 1 Гкал відповідно до умов додаткової угоди №3 від 18.01.2008р. З 22.09.2008р. тарифи склали 15,88грн. з ПДВ за 1 м. кв., 539,28грн. з ПДВ за 1 Гкал, про що 08.09.2008р. підписана відповідна додаткова угода. У відповідності з рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради від 25.03.2009р. №66 „Про погодження тарифів на послуги з теплопостачання” з 27.04.2009р. введені наступні тарифи: 23,46грн. з ПДВ за 1 м. кв., 780,00грн. з ПДВ за 1 Гкал, про що 02.04.2009р. підписана відповідна додаткова угода.

Згідно пунктів 10.1 договору він діє до 11.2007р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено жодною зі сторін (п. 10.4 договору).

Таким чином, договір на поставку теплової енергії вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

3

Господарським судом встановлено, що позивачем послуги з опалення обєктів відповідача надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчать акти на включення від 06.11.2009р., від 19.10.2010р. та виключення опалення від 16.04.2010р., від 08.04.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивачем відповідачу, з метою належного виконання умов договору, за отримані останнім послуги виставлені рахунки: № 517 від 25.02.2010р. на суму 4293,18грн. за лютий 2010р., № 583 від 31.03.2010р. на суму 4293,18грн. за березень 2010р., № 648 від 20.04.2010р. на суму 2146,60грн. за квітень 2010р., № 32 від 28.10.2010р. на суму 2119,12грн. за 07-31.10.2010р. та повернення опалення 07-18.10.2010р., № 128 від 30.11.2010р. на суму 5053,28грн. за листопад 2010р., № 219 від 27.12.2010р. на суму 5053,28грн. за грудень 2010р., № 295 від 31.01.2011р. на суму 5053,28грн. за січень 2011р., № 367 від 28.02.2011р. на суму 5053,28грн. за лютий 2011р., № 454 від 31.03.2011р. на суму 5053,28грн. за березень 2011р., № 520 від 14.04.2011р. на суму 1010,65грн. за 01-07.04.2011р., повернення опалення за 07.04.2011р., всього на загальну суму 39129,13грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно умов п. 6 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідач в порушення умов договору частково сплатив отримані послуги, таким чином, за ним утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання на загальну суму 38026,41грн., яка на час звернення з позовом не сплачена.

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність наявності у відповідача заборгованості, господарський суд задовольняє позовну вимогу в повному обсязі.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 2345,83грн. інфляційні, нараховані за період з 08.03.2010р. по 10.08.2011р., 839,87грн. 3%річних, нараховані за період з 08.03.2010р. по 10.08.2011р.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік)

4

прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем послуги сплачені частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати, нарахування річних та інфляційних проведене позивачем з дотриманням термінів оплати, встановлених сторонами в договорі та загальних правил (методики) нарахування, перевіривши наданий розрахунок, господарський суд задовольняє в повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення 2345,83грн. інфляційні, нараховані за період з 08.03.2010р. по 10.08.2011р., 839,87грн. 3%річних, нараховані за період з 08.03.2010р. по 10.08.2011р.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

На підставі Законів України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про теплопостачання”, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, ст.ст.525,526,530,610,612,625,714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193,275 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк до Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове в особі відокремленого підрозділу „Управління постачання” Державного підприємства „Селидіввугілля” про стягнення 41212,11грн., з яких: 38026,41грн. заборгованість, 2345,83грн. інфляційні, 839,87грн. - 3%річних в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове-85400, вул. К. Маркса, 41 в особі відокремленого підрозділу „Управління постачання” Державного підприємства „Селидіввугілля”-85400, вул. К. Маркса, 41 „а”, ЄДРПОУ 33644433 на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк-83086, вул. Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119 суму заборгованості в розмірі 38026,41грн., 2345,83грн. інфляційних, 839,87грн. - 3%річних, 412,12грн. витрат на оплату державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 27.09.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу