Рішення № 18825818, 19.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.11 р. Справа № 7/191

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В. Чеботарьовій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка

До відповідача: Старобешевського районного відділу ГУМВС України у Донецькій області

Предмет спору: стягнення заборгованості у сумі 2789, 44грн, 3% річних у сумі 45, 49грн., пеню у сумі 227, 82грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 довір.

Від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Старобешевського районного відділу ГУМВС України у Донецькій області про стягнення заборгованості у сумі 2789, 44грн, 3% річних у сумі 45, 49грн., пеню у сумі 227, 82грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №73 від 07.09.2006р. з додатками та додатковими угодами; рахунки за активну електроенергію за серпень грудень 2010р., рахунки за перевищення договірних величин електроспоживання за серпень 2010р., жовтень листопад 2010р.; повідомлення про перевищення договірних величин електроспоживання за серпень 2010р., жовтень листопад 2010р.; платіжні доручення №U3366154 від 25.10.2010р., №U3366155 від 25.10.2010р., №U3771563 від 23.11.2010р., №U4155688 від 17.12.2010р., №U4414973 від 30.12.2010р.

Позивач вимоги підтримав.

Відповідач у письмових та усних поясненнях визнав позовні вимоги частково, вважає, що до суми вартості перевищення договірної величини електроспоживання позивачем безпідставно внесені втрати в ТМ та ЛЕП.

За клопотаннями сторін у справу залучено додаткові документи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №73 від 07.09.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Відповідно до п.9.4 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2008р. та договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не сповістить іншу сторону про припинення дії Договору.

Додатковою угодою від 30.11.2009р. до Договору, сторони продовжили дію Договору до 31.12.2010р.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Згідно з п.7 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку. Для проведення остаточного розрахунку споживач в термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за договором у серпні, жовтні та листопаді 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на сплату за серпень, жовтень та листопад 2010р., які відповідно отримані відповідачем 19.08.2011р., 19.10.2010р. та 19.11.2010р., що підтверджено відповідними відмітками про отримання на самих рахунках та не спростовано відповідачем.

Спожита електроенергія за вищевказаний період відповідачем оплачена в повному обсязі, але з порушенням термінів, встановлених Договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, посилаючись на несвоєчасну та не у повному обсязі оплату спожитої у серпні грудні 2010р. активної електричної енергії, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача за період з 04.09.2010р. по 17.12.2010р. 3% річних в сумі 45,49 грн.

Сума 3% річних перерахована судом, нарахована позивачем у відповідності до приписів чинного законодавства, розрахована арифметично вірно та підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, посилаючись на несвоєчасну та не у повному обсязі оплату спожитої у серпні грудні 2010р. активну електричну енергію, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 227, 82 грн. за період з 04.09.2011р. по 17.12.2010р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає приписам діючого законодавства України.

Пеня перерахована судом, нарахована позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства України та підлягає стягненню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 2789, 44 грн. у звязку із несплатою рахунків за перевищення договірних величин електроспоживання у серпні, жовтні та листопаді 2010р.

При розгляді даної вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно п.1.2 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Для визначення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії споживачу один раз на весь рік помісячно. Постачальник електричної енергії надає споживачу Додаток „Договірні (граничні) величини споживання електричної енергії та потужності), який підписується споживачем і 1 примірник повертається постачальнику електричної енергії у 3 денний термін з дня його отримання споживачем (п.5.1 Договору).

Пунктом 11 Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабміну України від 24.03.1999 р. №441 із змінами та доповненнями, встановлено, що граничні величини споживання електроенергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невідємною частиною договору.

У виконання умов договору та приписів чинного законодавства, сторони уклали відповідний додаток „Договірні величини споживання електричної енергії на 2010 рік” до Договору, згідно якого обсяг постачання електроенергії на серпень 2010р. складає 4,0 тис.кВт, на жовтень 2010р. 6,0 тис.кВт, на листопад 2010р. 10,0 кВт. Вказаний додаток підписаний обома сторонами без зауважень.

Згідно п.4.4 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача у передбаченому Договором та чинним законодавством порядку із заявою про коригування (збільшення) договірних величин споживання електричної енергії лише на листопад 2010р., просив скоригувати договірну величину на цей період у кількості 10137 кВт/год. Заява була прийнята та задоволена позивачем, про що свідчить наявний у справі лист №8768 від 28.10.2010р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договірною величиною споживання електроенергії на серпень 2010р. є 4000 кВт, на жовтень 2010р. 6000 кВт, на листопад 2010р. 10137 кВт і іншого відповідачем не доведено.

Згідно п. 6.14 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції за спірний період, підписаних обома сторонами без зауважень, відповідач спожив:

- у серпні 2010р. 5075 кВт/год (перевищення складає 1075 кВт/год, тобто обсяг фактично спожитої електроенергії 5075 кВт/год мінус обсяг договірної величини електроспоживання на такий період 4000 кВт/год);

- у жовтні 2010р. 8789 кВт/год (перевищення складає 2789 кВт/год, тобто обсяг фактично спожитої електроенергії 8789 кВт/год мінус обсяг договірної величини електроспоживання на такий період 6000 кВт/год);

- у листопаді 2010р. 10 340 кВт/год (перевищення складає 203 кВт/год, тобто обсяг фактично спожитої електроенергії 10 340 кВт/год мінус обсяг договірної величини електроспоживання на такий період 10 137 кВт/год).

Пунктом 6.16 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період) передбачено, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, споживачі (крім населення) у випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно п. 6.11 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

За підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично сплаченої у строк, передбачений цим Договором, за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії (п.5.2.2 Договору).

Строк оплати рахунків, у тому числі за перевищення договірної величини споживання електричної енергії складає 5 банківських дня з моменту отримання рахунку (п. п. 7, 9 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище позивачем були вручені відповідачу рахунки на сплату вартості фактично спожитої активної електроенергії за серпень, жовтень та листопад 2010р., що підтверджено матеріалами справи, які відповідач оплатив, але з простроченням встановленого Договором терміну, що також підтверджено матеріалами справи та представниками обох сторін у судовому засіданні.

Таким чином, відповідач фактично спожив електричної енергії понад договірну величину у серпні 2010р. - 1075 кВт/год, у жовтні 2010р. - 2789 кВт/год, у листопаді 2010р. - 203 кВт/год.

З огляду на вищевикладене, позивач виставив відповідачу рахунки на сплату вартості перевищення договірних величин електроспоживання у спірний період:

- рахунок №69/73.144949 від 19.08.2010р. на суму 729, 93 грн.;

- рахунок №69/73.141819 від 19.10.2010р. на суму 1913, 25 грн.;

- рахунок №69/73.151153 від 19.11.2010р. на суму 139, 26 грн.;

а також виставив відповідачу відповідні повідомлення про перевищення договірних величин електроспоживання. Факт отримання рахунків та повідомлень підтверджено матеріалами справи (містяться відповідні відмітки про отримання на самих документах) та не спростовано відповідачем у судовому засіданні.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що до теперішнього часу рахунки за перевищення договірних величин електроспоживання відповідачем не сплачені.

Посилання відповідача на той факт, що до вартості недоврахованої електроенергії позивачем неправомірно включені втрати електричної енергії судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

- відповідно до умов Договору та приписів Правил користування електричною енергією визначення обсягу переданої електропостачальником споживачу електроенергії (спожитої відповідачем електроенергії) розраховується враховуючи втрати в технологічних мережах та лініях електропередач (в ТМ та ЛЕП);

- акти прийому-передачі електроенергії за вищевказаний період, які підписані відповідачем без жодних зауважень, вже містять відомості про втрати електричної енергії, які враховувались під час визначення загального обсягу фактично спожитої електроенергії;

- при розрахунку кількості електроенергії, яку відповідач спожив понад договірну величину, позивач враховував узгоджену договірну величину електроспоживання та обєм спожитої електроенергії, зафіксованої актом приймання-передачі електроенергії за розрахунковий період, підписаний обома сторонами без зауважень.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що факт перевищення договірної величини на суму 2782, 44 грн. позивачем доведений, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабміну України від 24.03.1999 р. №441, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м.Горлівка до Старобешевського районного відділу ГУМВС України у Донецькій області про стягнення заборгованості у сумі 2789, 44грн., 3% річних у сумі 45, 49грн., пеню у сумі 227, 82грн. задовольнити.

Стягнути з Старобешевського районного відділу ГУМВС України у Донецькій області (87200, Донецька обл.., м.Старобешеве, вул.П.Ангеліної, 30, ЄДРПОУ 08671931) на користь Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 260343071293 в ОПЕРУ філії Донецьке обласне управління, МФО 335106, ЄДРПОУ 00131179) пеню 227, 82 грн., 3% річних 45, 49 грн., вартість перевищення договірної величини споживання електричної енергії 2789, 44 грн.

Стягнути з Старобешевського районного відділу ГУМВС України у Донецькій області (87200, Донецька обл.., м.Старобешеве, вул.П.Ангеліної, 30, ЄДРПОУ 08671931) на користь Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 в філії ЦМВ ПІБ м.Горлівка Донецької обл.., МФО 334464) державне мито у сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 20.09.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >