Рішення № 18824566, 12.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.11 р. Справа № 33/114

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Професіонал-Груп”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 35559443)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстройтех”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 36511849)

про стягнення заборгованості в сумі 94589грн.20коп., інфляційних витрат в сумі 32141грн.14коп., пені в сумі 25051грн.24коп., 3% річних у розмірі 7642грн.29коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.10.2010р.,

від відповідача: не зявився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Професіонал-Груп”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстройтех”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 94589грн.20коп., інфляційних витрат в сумі 32141грн.14коп., пені в сумі 25051грн.24коп., 3% річних у розмірі 7642грн.29коп.

Ухвалою від 14.07.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/114, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №4/1 від 22.05.2008р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 94589грн.20коп. та підстави для нарахування інфляційних витрат у розмірі 32141грн.14коп., пені у розмірі 25051грн.24коп., 3% річних у розмірі 7642грн.29коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №4/1 від 22.05.2008р., договірних цін, локальних кошторисів, відомостей ресурсів до локального кошторису, довідок про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008р., за липень 2008р., за серпень 2008р., за вересень 2008р., актів №1, №2, №3 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008р., актів №1, №2, №3, №4, №6 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008р., актів №1, №2 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008р., акту №5 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008р., банківські виписки, акти звіряння взаємних розрахунків, копії листа б/н від 02.06.2009р., протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ „Інстройтех”, статуту ТОВ „Інстройтех”, претензії №1-П-Г від 01.11.2010р., доказів направлення претензії.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 549, 550, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 5, 7, 49, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

23.08.2011р. представником позивача надано заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 94589грн.20коп., інфляційні витрати у розмірі 32141грн.14коп., пеню у розмірі 3635грн.21коп., 3% річних у розмірі 7642грн.29коп.

Відповідно до вищевикладеного позовні вимоги судом розглядаються з урахуванням зазначеної заяви позивача.

12.09.2011р. представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній визнає суму заборгованості у розмірі 94589грн.20коп., в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат просить відмовити у звязку із скрутним фінансовим становищем, проти стягнення пені заперечує, посилаючись на сплив строків позовної давності зазначеної вимоги. Також останнім надано для долучення до матеріалів справи копію розподільчого акту від 15.04.2009р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

22.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Технополіс” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Професіонал-Груп” (підрядник) укладено договір №4/1 (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобовязання по виконанню наступних робіт: монтажні роботи системи автоматичної пожежної сигналізації (отм. 0,000 і отм. 55, 200); монтажні роботи системи автоматичної пожежної сигналізації (отм. -6,600 і отм. -3,300); монтажні роботи системи димовидалення; монтажні роботи автоматичної установки пожежегасіння; вогнезахисна обробка металевих конструкцій; монтаж системи захисту від бласкавки; на обєкті: Багатоповерховий житловий будинок по вул.Ходаковського в м.Донецьку (п.1.1. Договору).

За п.3.2. замовник здійснює виплату авансу підряднику протягом 5 (пяти) банківських днів з дня підписання договору у розмірі 50% від вартості робіт зазначеної в п.3.1., згідно виставленого підрядником рахунку.

Однак, підрядник розпочав виконання робіт до отримання вказаного авансу, чим було змінено умови договору щодо порядку оплати зазначених робіт.

Так, замовником здійснена виплата авансу у розмірі 305000грн.00коп., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.4.1. Договору підрядник зобовязується розпочати виконання робіт зазначених в п.1.1. протягом 5 (пяти) робочих днів з моменту перерахування на його поточний рахунок авансу згідно договору та завершити весь комплекс робіт протягом 30 (тридцяти) робочих днів.

За п.3.3. Договору кінцевий розрахунок за цим Договором здійснюється на підставі акту приймання-передавання виконаних підрядних робіт (форм №КБ-2В) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми №КБ-3), протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання вищезазначених актів та довідок.

Так, підрядником виконано роботи на загальну суму 399589грн.20коп., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, а саме:

акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008р. від 27.06.2008р. на суму 16309грн.20коп.;

акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008р. від 27.06.2008р. 5881грн.20коп.,

акт №3 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008р. від 27.06.2008р. 12094грн.80коп.,

акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008р. від 31.07.2008р. 10308грн.00коп.,

акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008р. від 21.07.2008р. 1498грн.80коп.,

акт №3 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008р. від 31.07.2008р. 112453грн.20коп.,

акт №4 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008р. від 31.07.2008р. 25062грн.00коп.,

акт №6 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008р. від 31.07.2008р. 40486грн.80коп.,

акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. від 29.08.2008р. 145916грн.40коп.,

акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. від 29.08.2008р. 19424грн.40коп.,

акт №5 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. від 30.09.2008р. 10154грн.40коп.

Зазначені акти підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств.

В матеріалах справи містяться довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008р., за липень 2008р., за серпень 2008р., за вересень 2008р., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств.

Відповідно до чого, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

Оплата відповідачем здійснювалась без зазначення конкретного акту виконаних робіт, тому суд робить висновок, що оплата здійснена за попередні акти.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем неоплачено в повному обсязі акти за серпень 2008р. та вересень 2008р.

Таким чином, кінцевий термін оплати за виконані роботи за вказаними актами за серпень 2008р. становить 12.09.2008р., за вересень 2008р. 14.10.2008р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи кінцевий розрахунок замовником у зазначений термін не був здійснений, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед підрядником у розмірі 94589грн.20коп.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.1.1. статуту ТОВ „Інстройтех” Товариство з обмеженою відповідальністю „Інстройтех” (далі Товариство), що створено шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технополіс” на підставі протоколу №2/08-2008 загальних зборів учасників ТОВ „Технополіс” від 11.08.2008р., протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ „Інстройтех” від 06.03.2009р. та Балансу розподільчого від 06.03.2009р. і діє згідно з установчими документами Товариства.

Дослідивши розподільчий акт активів, фондів, зобовязань, майнових прав і обовязків ТОВ „Технополіс” від 15.04.2009р., судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Технополіс” передано Товариству з обмеженою відповідальністю „Інстройтех” кредиторську заборгованість, зокрема, заборгованість у розмірі 94589грн.20коп. перед ТОВ „Професіонал-груп” за спірним Договором.

Також, відповідно до листа б/н від 02.06.2009р. ТОВ „Інстройтех”, останній повідомляє позивача про перехід заборгованості ТОВ „Технополіс” у розмірі 94589грн.20коп. перед ТОВ „Професіонал-груп” до ТОВ „Інстройтех”.

Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачем не представлено. Крім того, сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 09.08.2011р., за яким значиться заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 94589грн.20коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Отже, суд робить висновок, що заборгованість у розмірі 94589грн.20коп. відповідачем не погашена до теперішнього часу.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 94589грн.20коп. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені у розмірі 3635грн.21коп.

За п.6.1. Договору у випадку порушення строків здійснення розрахунків за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

За приписами ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

22.08.2011р. представником позивача надана заява про застосування строків позовної давності, відповідно до якої останній просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені.

Ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 встановлено, що для вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, перебіг позовної давності щодо стягнення пені за невиконане грошове зобовязання у розмірі 94589грн.20коп. починається з 15.10.2008р. та закінчується 15.10.2009р.

У відповідності з ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Так, враховуючи вищевказаний лист б/н від 02.06.2009р. ТОВ „Інстройтех”, яким останній підтверджує наявність вищезазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності був перерваний.

За приписами ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи лист ТОВ „Інстройтех”, судом встановлено, що перебіг позовної давності щодо вимоги про стягнення пені почався заново з 02.06.2009р. та скінчився 02.06.2010р.

Згідно ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи нормативні приписи та заяву відповідача, суд дійшов висновку про необхідність застосування позовної давності щодо стягнення пені, відповідно до чого, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 3635грн.21коп. не підлягають задовленню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7642грн.29коп. та інфляційні витрати в сумі 32141грн.14коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 15.10.2008р. та інфляційних витрат за період з листопада 2008р. по квітень 2011р., суд дійшов висновку, що при здійсненні вказаного розрахунку позивачем невірно визначені суми вказаних нарахувань.

Здійснивши розрахунок самостійно, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у розмірі 7640грн.63коп. та 31135грн.05коп. відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 261, 264, 267, 509, 526, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Професіонал-Груп”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстройтех”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 94589грн.20коп., інфляційних витрат у розмірі 32141грн.14коп., пені у розмірі 3635грн.21коп., 3% річних у розмірі 7642грн.29коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстройтех” (83036, м.Донецьк, вул.Антипова, 7а, код ЄДРПОУ 36511849, р/р 26005244798001 у ПАТ „АКБ „Капітал”, МФО 334828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Професіонал-Груп” (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 65а/1, код ЄДРПОУ 35559443, р/р 26005060007606 у Донецькому РУ „Приватбанк”, МФО 335496) суму основної заборгованості у розмірі 94589грн.20коп., інфляційні витрати у розмірі 31135грн.05коп., 3% річних у розмірі 7640грн.63коп., державне мито в розмірі 1333грн.65коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228грн.06коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 12.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >