Рішення № 18824228, 15.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.11 р. Справа № 4/303

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача

від відповідача

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія” м. Луганськ

до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 с. Миколаївка

м. Словянськ Донецької області

про стягнення 725,17грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 725,17грн., з яких: 540,99грн. заборгованість за отриманий, але не сплачений товар, 62,55грн. інфляційні, які нараховані за період з листопада 2010р. по червень 2011р., 19,72грн. 3%річних, які нараховані за період з 03.11.2010р. по 25.08.2011р., 101,91грн. пеня, яка нарахована відповідно до умов п. 5.2 договору за період 02.11.2010р. по 25.08.2011р.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір купівлі-продажу №13/05/229 від 13.03.2010р., видаткову накладну №594326 від 26.10.2010р. на суму 1091,86грн., розписку від 26.10.2010р. в підтвердження отримання товару, досудове попередження №45 від 15.11.2010р., яке направлене відповідачу 19.11.2010р. з вимогою оплати, витяги з банківського рахунку в обґрунтування часткової оплати товару від 22.03.2011р. на суму 100,00грн., від 29.03.2011р. на суму 330,00грн., від 30.03.2011р. на суму 120,87грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 500,00грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

В підтвердження наданих послуг надав підписану позивачем та адвокатом ОСОБА_2 угоду про надання адвокатських послуг від 01.07.2011р., ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №522, видатковий касовий ордер від 22.08.2011р. на суму 500,00грн.

Відповідач

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору купівлі-продажу №13/05/229 від 13.03.2010р. товар, а також річних, інфляційних, пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №13/05/229 від 13.03.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

2

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором купівлі-продажу №13/05/229 від 13.03.2010р. продавець (позивач) передає покупцю (відповідач) партіями господарські товари, побутову техніку та інші товари народного споживання в асортименті, кількості, за цінами за одиницю товару згідно накладних, які є невідємною частиною договору. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній. Датою продажу товару покупцю є дата в накладній на передачу товару (п. 1 договору).

Умови поставки отримання товару на умовах самовивезення зі складу продавця за адресою: м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, будинок 2 або за додатковою домовленістю сторін (п. 3.1 договору).

Покупець повинен оплатити товар протягом 7 календарних днів з моменту поставки партії товару (п. 2.1.1 договору).

Згідно п. 6.1 договору він діє до 31.12.2010р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній №594326 від 26.10.2010р. позивач передав, а відповідач особисто отримав, про що свідчить його розписка, обумовлений в договорі товар на загальну суму 1091,86грн.

Таким чином, позивач належним чином виконав умови договору щодо поставки обумовленого сторонами в договорі товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п.2.1.1 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 7 календарних днів з моменту поставки партії товару, тобто отриманий по видатковій накладній №594326 від 26.10.2010р. товар підлягає оплаті до 03.11.2010р. включно, а не до 02.11.2010р. як зазначає позивач в позові.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п. 2.1.1 договору, отриманий товар сплачений частково в сумі 550,87грн., що підтверджується витягами з банківського рахунку від 22.03.2011р. на суму 100,00грн., від 29.03.2011р. на суму 330,00грн., від 30.03.2011р. на суму 120,87грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 540,99грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 62,55грн. інфляційних, які нараховані за період з листопада 2010р. по червень 2011р., 19,72грн. 3%річних, які нараховані за період з 03.11.2010р. по 25.08.2011р.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням

3

встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений тільки частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, але при нарахуванні річних позивачем невірно визначений кінцевий термін оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3%річних частково в сумі 19,63грн., інфляційні в повному обсязі в сумі 62,55грн.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 101,91грн. пені відповідно до умов п. 5.2 договору за період 02.11.2010р. по 25.08.2011р.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним частково зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

4

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 5.2 договору. В п. 5.2 сторонами зазначено, що нарахування неустойки припиняється через 12 місяців з дня, коли зобовязання має бути виконано, тобто збільшений (подовжений) термін її нарахування відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п.2.1.1 до договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п.5.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 101,91грн. пені частково в сумі 101,43грн., оскільки позивачем невірно визначений кінцевий термін оплати товару.

Також позивач просить стягнути з відповідача 500,00грн. витрат на правову допомогу.

В підтвердження наданих послуг надав підписану позивачем та адвокатом ОСОБА_2 угоду про надання адвокатських послуг від 01.07.2011р., ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №522, видатковий касовий ордер від 22.08.2011р. на суму 500,00грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Господарський суд виходить з того, що саме реальна, тобто фактично здійснена на момент розгляду справи оплата за юридичні послуги є необхідною умовою стягнення цих сум з іншої сторони, так як стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Господарський суд, дослідивши умови угоди про надання адвокатських послуг від 01.07.2011р., підписаної між позивачем та адвокатом ОСОБА_2, встановив наступне:

По-перше, до матеріалів справи надане адвокатське свідоцтво особи, з якою укладений договір, тобто доведено, що ОСОБА_2, є саме адвокатом в розумінні Закону України “Про адвокатуру”.

По-друге, угода про надання адвокатських послуг від 01.07.2011р. підписана сторонами стосовно надання адвокатом юридичної допомоги клієнту (позивачу) з конкретизацією (ідентифікацією) послуг.

По-третє, позивачем надані докази оплати послуг адвоката в сумі 500,00грн.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд стягує з відповідача на користь позивача 500,00грн. витрат на послуги адвоката.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

5

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193,230-232 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 44,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія” м. Луганськ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 с. Миколаївка м. Словянськ Донецької області про стягнення 725,17грн., з яких: 540,99грн. заборгованість, 62,55грн. інфляційні, 19,72грн. 3%річних, 101,91грн. пеня частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія” м. Луганськ -91047, 1-й Оборонний проїзд, буд. 2, ЄДРПОУ 31594936 заборгованість в сумі 540,99грн., 62,55грн. інфляційних, 3%річних в сумі 19,63грн., пеню в сумі 101,43грн., 500,00грн. витрат на послуги адвоката, 101,92грн. державного мита та 235,81грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 15.09.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу