Рішення № 18824103, 13.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.11 р. Справа № 7/159

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді Косицькій В.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка

До відповідача: Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м.Макіївка в особі ЛШ „Сніжнянська” Шахтарської ДЛШ м.Торез

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію 23372, 29 грн., за реактивну електроенергію 324, 37 грн., 3% річних 175213, 30 грн., інфляційних 619790, 85 грн., пені 69978, 82 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 довір.

Від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м.Макіївка в особі ЛШ „Сніжнянська” Шахтарської ДЛШ м.Торез про стягнення заборгованості за активну електроенергію 23372, 29 грн., за реактивну електроенергію 324, 37 грн., 3% річних 142061, 82 грн., інфляційних 470434, 78 грн., пені 69978, 82 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №16-625т/06 від 13.04.2006р. з протоколом розбіжностей, додатками та додатковими угодами; довіреність №01-12/74 від 31.12.2010р., акти контрольного огляду засобів обліку №323625 від 07.04.2011р., №323626 від 07.04.2011р., акти про пломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження №442767 від 07.04.2011р.; лист №1124/11.05.2011р. від 11.05.2011р., рахунки за лютий-квітень 2011р.; рішення господарського суду Донецької області №26/51 від 17.06.2008р., №7/261 від 26.01.2009р., №20/5 від 27.01.2009р., №20/77 від 21.05.2009р., №38/179 від 04.08.2009р., №25/181 від 03.11.2009р., №25/253 від 29.01.2010р., №38/151 від 02.11.2010р., №7/82 від 14.12.2010р., №7/205 від 14.12.2010р., №38/277 від 25.01.2011р., №7/76 від 13.04.2011р.; супровідний лист б/н; довіреність №01-12/25 від 14.06.2011р.

Заявою №03юр-40027/11 від 28.07.2011р. позивач збільшив позовні вимоги в порядку ст.22 ГПК України та просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію 23372, 29 грн., за реактивну електроенергію 324, 37 грн., 3% річних 175213, 30 грн., інфляційних 619790, 85 грн., пені 69978, 82 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом. Позов розглянуто по суті з урахуванням даної заяви.

Відповідач у судовому засіданні 13.09.2011р. суму основного боргу визнав. Підтвердив правильність нарахування позивачем інфляційних, 3% річних та пені, разом з цим проти стягнення цих нарахувань заперечив, посилаючись на те, що підприємство фінансується з бюджету та відповідач позбавлений самостійно розподіляти отримані бюджетні кошти, тобто заборгованість, на яку нараховані інфляційні, 3% річних та пеня виникла не з його вини. Зазначене зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем, укладено договір про постачання електричної енергії №16-625т/06 від 13.04.2006р. Відповідно до додаткової угоди б/н від 27.04.2009р., підписаної обома сторонами без зауважень, номер договору змінено з 16-625т/06 на номер 553 (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Згідно п.9.4 Договору, Договір набирає чинності з дня набрання рішенням чинності з даного переддоговірного спору і укладається на термін до 01.04.2009р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення електроустановок споживача з приєднаною потужністю 5386 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №4 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Згідно пункту 7 Додатку №4 „Порядок розрахунків” до Договору, оплата отриманих споживачем рахунків за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію повинна виконуватись протягом не більше 5 банківських днів з дня отримання рахунку, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за договором у лютому квітні 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за вказаний період, а також відповідачем. Відповідач свої зобовязання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію 23372, 29 грн., за реактивну електроенергію 324, 37 грн.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем значиться борг за активну електроенергію 23372, 29 грн., за реактивну електроенергію 324, 37 грн. за вказаний вище період, який підтверджено матеріалами справи, визнано відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.8 Додатку №4 „Порядок розрахунків” до Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобовязання за цим Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання. Крім того, у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності, відповідач також стверджує про те, що 3% річних та інфляційні є додатковими вимогами.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.3 -2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №4 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.8 Додатку №4 „Порядок розрахунків” до Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних 142061, 82 грн., інфляційні 470434, 78 грн., пеню 69978, 82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені до стягнення суми нараховані позивачем як за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором по сплаті вартості спожитої електроенергії за спірний період, так і за невиконання грошового зобовязання, встановленого рішеннями господарського суду Донецької області.

Відповідно до рішень господарського суду Донецької області №26/51 від 17.06.2008р., №7/261 від 26.01.2009р., №20/5 від 27.01.2009р., №20/77 від 21.05.2009р., №38/179 від 04.08.2009р., №25/181 від 03.11.2009р., №25/253 від 29.01.2010р., №38/151 від 02.11.2010р., №7/82 від 14.12.2010р., №7/205 від 14.12.2010р., №38/277 від 25.01.2011р., №7/76 від 13.04.2011р., із споживача на користь ПАТ „Донецькобленерго стягнуті кошти за неналежне виконання умов Договору.

Тобто, вищевказаними рішеннями встановлено факт наявності прострочення виконання споживачем електричної енергії його договірного зобовязання.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Отже й надання розстрочки та/або відстрочки виконання рішення також не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення. Крім того, право кредитора на звернення із вимогами про стягнення суми пені за невиконання грошового зобовязання прямо передбачено умовами Договору.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України, приписами ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а також умовами Договору (п.4.2.1 Договору).

З наявних у справі документів вбачається, що в момент нарахування позивачем сум 3% річних, інфляційних та пені (розрахунки зазначених сум містяться в матеріалах справи) у відповідача перед позивачем значилась заборгованість по несплаті вартості спожитої електроенергії по Договору. За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними, розрахунок цих перераховано господарським судом у відповідності до діючого законодавства, дані суми нараховані позивачем арифметично вірно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 142061, 82 грн., інфляційних в сумі 470434, 78 грн. та пені в сумі 69978, 82 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка до Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м.Макіївка в особі ЛШ „Сніжнянська” Шахтарської ДЛШ м.Торез про стягнення заборгованості за активну електроенергію 23372, 29 грн., за реактивну електроенергію 324, 37 грн., 3% річних 175213, 30 грн., інфляційних 619790, 85 грн., пені 69978, 82 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м.Макіївка (86102, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Успенського, ЄДРПОУ 32442610) в особі ЛШ „Сніжнянська” Шахтарської ДЛШ м.Торез (86600, Донецька обл.., м.Торез, вул.Фабрична, 1) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на р/р зі спеціальним режимом використання 260303041292 ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадний банк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130932) заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 23372, 29 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м.Макіївка (86102, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Успенського, ЄДРПОУ 32442610) в особі ЛШ „Сніжнянська” Шахтарської ДЛШ м.Торез (86600, Донецька обл.., м.Торез, вул.Фабрична, 1) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, на р/р 26009301571207 у філії ПІБ м.Сніжне, МФО 334237, МФО 00130932) заборгованість за реактивну електроенергію 324, 37 грн., 3% річних 175213, 30 грн., інфляційні 619790, 85 грн., пеню 69978, 82 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” м.Макіївка (86102, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Успенського, ЄДРПОУ 32442610) в особі ЛШ „Сніжнянська” Шахтарської ДЛШ м.Торез (86600, Донецька обл.., м.Торез, вул.Фабрична, 1) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, на р/р 26001307550283 у філії ЦМВ ПІБ м.Горлівка Донецької обл.., МФО 334464) державне мито в сумі 8887, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 14.09.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >