Рішення № 18824075, 13.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.11 р. Справа № 7/158

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка

До відповідача: Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” м.Словянськ

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію 132127, 21 грн., за реактивну електроенергію 14030, 43 грн., 3% річних 5484, 57 грн., інфляційних 15981, 36 грн., пені 28336, 87 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 довір.

Від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” м.Словянськ про стягнення заборгованості за активну електроенергію 544195, 82 грн., за реактивну електроенергію 14030, 43 грн., 3% річних 4164, 78 грн., інфляційних 13888, 90 грн., пені 21518, 08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №4144 від 09.10.2006р. з додатками, протоколом розбіжностей, додатковими угодами; рахунки за електроенергію за лютий-квітень 2011р.; акти прийому-передачі електроенергії за лютий-квітень 2011р.

Позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог. У заяві №51юр-4056/11 від 31.08.2011р., поданої в порядку ст. 22 ГПК України, позивач остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію 132127, 21 грн., за реактивну електроенергію 14030, 43 грн., 3% річних 5484, 57 грн., інфляційні 15981, 36 грн., пеню 28336, 87 грн. Заява підписана уповноваженою особою, розглянута і прийнята судом. Позовні вимоги розглянуті по суті з урахуванням даної заяви суду.

Відповідач у відзиві, додатковому відзиві та у судовому засіданні проти суми основного боргу заперечив, посилаючись на той факт, що загальна сума заборгованості за спожиту у спірний період активну електроенергію складає 96127, 21 грн., а загальна сума сплати цієї вартості складає 599000, 00 грн., в підтвердження чого надав копії відповідних платіжних доручень. Відповідач також просить зменшити розмір стягуваних пені, 3% річних та інфляційних на 50%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства. Позивач проти зменшення стягуваних сум категорично заперечив.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №4144 від 09.10.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей, додатками та додатковими угодами.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3788 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Згідно пункту 10 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, розрахунки за активну електроенергію та перетікання реактивної електричної енергії здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії у терміни, що не перевищують „____” операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за договором у лютому квітні 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за вказаний період, а також відповідачем.

Разом з цим, оскільки сторонами не визначено строк для оплати виставлених електропостачальником споживачу рахунків, господарський суд при вирішенні спору щодо стягнення спірної заборгованості виходить з наступного.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За своїми ознаками, рахунок на сплату фактично є вимогою про сплату певної грошової суми.

Рахунки на сплату електричної енергії відповідачем отримані, що підтверджено наступним:

- рахунок за лютий 2011р. отримано відповідачем 02.03.2011р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.02.2011р.;

- рахунок за березень 2011р. отриманий відповідачем 31.03.2011р., що підтверджено відповідним супровідним листом №2854 від 29.03.2011р. та повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.03.2011р.;

- рахунок за квітень 2011р. отриманий відповідачем 04.05.2011р., що підтверджено відповідним супровідним листом №3310 від 29.04.2011р. та повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.04.2011р.

Таким чином, вищевказані рахунки повинні бути оплачені відповідачем в термін, що не перевищує 7 днів з дня їх предявлення (отримання відповідачем).

Отже, відповідач свої зобовязання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.

В ході розгляду спору господарським судом зясовано, що відповідач після подачі позову до суду (дата подачі позову 30.06.2011р.) частково оплатив суму боргу за активну електроенергію 36000,00 грн. та за реактивну електроенергію 14030,43 грн., в підтвердження чого у справі містяться копії платіжних доручень №930 від 05.09.2011р., №931 від 05.09.2011р. Позивач у судовому засіданні також підтвердив факт вищевказаних проплат.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що предмет спору в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію 36 000, 00 грн. та за реактивну електроенергію 14 030, 43 грн. відсутній, а провадження у справі в частині цих вимог підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши обох представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача значиться заборгованість перед позивачем за активну електроенергію 96127, 21 грн., яка є доведеною, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаного, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем Договірних зобовязань, позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.03.2011р. по 31.08.2011р. 3% річних у сумі 5484,57 грн., інфляційні у сумі 15981,36 грн.

Відповідач надав свій розрахунок зазначених сум, згідно якого інфляційні складають 13525,42 грн.

Суми 3% річних та інфляційних перераховані судом відповідно до діючого законодавства, нараховані позивачем арифметично вірно, відповідно до приписів діючого законодавства, з урахуванням дат отримання рахунків відповідачем.

Відповідач заявив клопотання, яким просить зменшити розмір стягуваних сум інфляційних та 3% річних на 50%. Позивач проти зменшення вказаних сум категорично заперечив.

Клопотання відповідача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З огляду на приписи діючого законодавства, у тому числі ст.625 Цивільного кодексу України, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязанняя та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Отже, застосування 3% річних та інфляційних до спірних правовідносин є цілком правомірним, оскільки у відповідача за зазначений вище період значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобовязань.

Крім того, суд звертає увагу сторін на той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобовязаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Нормами діючого законодавства не передбачений порядок зменшення таких видів нарахувань як 3% річних та інфляційні. Тобто, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5484,57 грн. та інфляційних у сумі 15981,36 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 28336,87 грн. за період з 11.03.2011р. по 31.08.2011р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає приписам чинного законодавства.

Пеня нарахована позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства та умов Договору, з урахуванням дат отримання відповідачем рахунків на сплату, а також арифметично вірно.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, вимогу про сплату боргу від 07.09.2011р., довідку №07/943 від 12.09.2011р. про наявність кредиторської заборгованості.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є субєктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства, в обґрунтування чого надав суду постанови НКРЕ України №1403 від 31.12.2008р., №409 від 09.04.2009р., додаток до постанови КМУ №794 від 22.06.2004р. „Перелік господарських товариств, пакети акцій яких передаються до статутного фонду НАК „Енергетична компанія України”, акт звірки розрахунків з ДП „Енергоринок” станом на 01.09.2009р., постанову про арешт коштів боржника від 03.06.2008р., претензії від ДП „Енергоринок” до ВАТ „Донецькобленерго”, договори укладені з ДП „Енергоринок”.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, згідно балансу та звіту про фінансові результати є збитковим підприємством, добровільно сплати суму боргу за реактивну електроенергію в повному обсязі та частково за активну електроенергію, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 22669,50 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у звязку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка до Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” м.Словянськ про стягнення заборгованості за активну електроенергію 132127, 21 грн., за реактивну електроенергію 14030, 43 грн., 3% річних 5484, 57 грн., інфляційних 15981, 36 грн., пені 28336, 87 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” (84110, Донецька обл.., м.Словянськ, вул.Пушкінаська, 2, ЄДРПОУ 30708792) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на р/р зі спеціальним режимом використання 260333021295 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00131127) заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 96127, 21 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” (84110, Донецька обл.., м.Словянськ, вул.Пушкінаська, 2, ЄДРПОУ 30708792) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, на р/р 26007302564739 в філії ЦМВ ПАТ Промінвестбанк м.Горлівка Донецької області, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131127) пеню в сумі 22 669, 50 грн., 3% річних в сумі 5484, 57 грн., інфляційні в сумі 15981, 36 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” (84110, Донецька обл.., м.Словянськ, вул.Пушкінаська, 2, ЄДРПОУ 30708792) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, на р/р 26007302564739 в філії ЦМВ ПАТ Промінвестбанк м.Горлівка Донецької області, МФО 334464) державне мито в сумі 1959,60 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 77,36 грн.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію в сумі 36 000, 00 грн. та за реактивну електроенергію в сумі 14 030, 43 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 15.09.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >