Рішення № 18823723, 12.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.11 р. Справа № 19/60

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В.

При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” в особі Донецької філії

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м.Маріуполь

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Слово и Дело” м. Маріуполь Донецької області

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Слово и Дело” відсоткової заборгованості за період з 11.03.2010р. по 22.06.2011р. в сумі 91193,65 грн. шляхом звернення на предмет іпотеки за іпотечним договором №123 від 13.03.2008р., а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча, 141 на земельній ділянці Маріупольської міської ради і складається з наступного: нежитлове приміщення №89 (магазин з прибудовою) багатоквартирного житлового будинку літ. А-5 загальною площею 64,3 кв.м заставною вартістю 553000,00 грн.; нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча, 141 на земельній ділянці Маріупольської міської ради і складається з наступного: нежитлове приміщення №87 багатоквартирного житлового будинку літ. А-5; коридор 3,7, торг.зал 2, склад 4, 5, кабінет 6, тамбур 1, битова 10, туалет 9, умивальник 8, загальною площею 145,2кв.м заставною вартістю 1247000,00 грн., що належить на праві власності ТОВ „Слово и Дело” через примусову реалізацію органами виконавчої служби відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю.

від відповідача-1: не зявився.

від відповідача-2: не зявився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

12.09.2011р. з 10.50 год. по 11.00 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк” в особі Донецької філії звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м.Маріуполь про стягнення відсоткової заборгованості за період з 11.03.2010р. по 22.06.2011р. в сумі 91193,65 грн. шляхом звернення на предмет іпотеки за іпотечним договором №123 від 13.03.2008р., а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча, 141 на земельній ділянці Маріупольської міської ради і складається з наступного: нежитлове приміщення №89 (магазин з прибудовою) багатоквартирного житлового будинку літ. А-5 загальною площею 64,3 кв.м заставною вартістю 553000,00 грн.; нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча, 141 на земельній ділянці Маріупольської міської ради і складається з наступного: нежитлове приміщення №87 багатоквартирного житлового будинку літ. А-5; коридор 3,7, торг.зал 2, склад 4, 5, кабінет 6, тамбур 1, битова 10, туалет 9, умивальник 8, загальною площею 145,2кв.м заставною вартістю 1247000,00 грн., що належить на праві власності ТОВ „Слово и Дело” через примусову реалізацію органами виконавчої служби відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р., у звязку з чим просить стягнути заборгованість шляхом звернення стягнення на майно майнового поручителя.

Ухвалою від 12.07.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/60 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Слово и дело”.

25 липня 2011р. у звязку з перебуванням судді Демідової П.В. у відпустці, справу №19/60 передано на розгляд судді Курило Г.Є. 27.07.2011р. у звязку з виходом судді Демідової П.В. з відпустки, справу №19/60 передано на її розгляд.

05 серпня 2011р. від позивача надійшла заява №01-03/2220 від 04.08.2011р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій він повідомив про донарахування заборгованості відповідача-1 за користування кредитом у період з 23.06.2011р.по 11.07.2011р. та просить суд стягнути заборгованість в сумі 94888,06 грн.

За змістом ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, справа №19/60 розглядається з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.08.2011р. змінено процесуальний статус Товариства з обмеженою відповідальністю „Слово и дело” та залучено його в якості відповідача-2 по справі №19/60.

В судовому засіданні 12.09.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх збільшення.

8.09.2011 року позивач надав додаткові пояснення, в яких фактично змінив предмет позову , а саме просить стягнути солідарно з ТОВ „ДСД-Сервіс” та ТОВ „Слово и Дело” відсоткову заборгованість в сумі 94888,06 грн. З ТОВ „Слово и Дело” заборгованість стягнути за рахунок предмета іпотеки через примусову реалізацію органами виконавчої служби відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач до початку розгляду справи вправі змінити підстави або предмет позову . Під зміною предмету позову слід розуміти певні матеріально правові вимоги позивача до відповідача.

Оскільки про поданні позову та до початку розгляду справи позивачем не заявлялися вимоги про солідарне стягнення відсоткової заборгованості з відповідача 1 та відповідача 2 , суд приходить до висновку , що заява про уточнення позовних вимог є заявою про зміну предмету позову.

Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України суд не розглядає у цьому провадженні позовні вимоги, викладені в заяві позивача від 8.09.2011 року № 01-03/2544.

Представники відповідачів в жодне судове засідання не зявились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується штампом канцелярії на ухвалах суду від 12.07.2011р., 25.07.2011р., 09.08.2011р., 22.08.2011р., які були вчасно отримані уповноваженими особами відповідачів, про що зазначено в повідомленнях про вручення поштового відправлення №№00240115, 00240085, 00246970, 00246946, 00254159, 00254566, 00276934, 00276900, наявних в матеріалах справи. Правом надати відзив на позов відповідачі не скористались, витребувані судом документи не представили, про причини невиконання вимог суду не повідомили.

Відповідно до розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) без явки відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

Встановив:

13 березня 2008р. між Акціонерним банком „Брокбізнесбанк” (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДСД-сервіс” (далі позичальник) був укладений кредитний договір №15-П-08/МО1 про відкриття кредитної лінії (далі кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати граничні розміри (ліміт кредитної лінії) у відповідні періоди: 430000,00 грн. до 12.01.2010р., 290000,00 грн. до 12.02.2010р., 150000,00 до 12.03.2010р.

Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту не пізніше 12.03.2010р. або 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплати відсотків у випадках, вказаних в п.3.3.4 цього договору.

Статтею 2 кредитного договору сторони визначили умови кредитування. Зокрема, згідно з п.2.2 відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17% річних. Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод „факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

За приписами п.2.3, відсотки сплачуються за фактичний час користування кредитом у валюті кредиту щомісячно з 1 по 7 число місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки на рахунок №20686008387103, відкритий банком в Маріупольському відділенні Донецької філії АБ „Брокбізнесбанк”.

Відповідно до п.2.5, у випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 34% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.п.2.2, 2.3 цього договору.

За умовами п.п.5.1, 5.5, кредитний договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.

Договором №1 від 20.03.2008р. про внесення змін до кредитного договору сторони дійшли згоди про зміну його п.2.2, який виклали в наступній редакції: „Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в останній робочий день кожного місяця за період з 1 числі поточного місяця до останнього календарного дня звітного місяця та в день остаточного повернення кредиту, визначеного п.1.2 цього договору”.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 ГК України.

13 березня 2008р. між Акціонерним банком „Брокбізнесбанк” (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Слово и дело” (далі іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №123 (далі іпотечний договір), яким забезпечено, в тому числі, виконання кредитного договору №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р.

Відповідно до п.п.1.2., 1.2.1., 1.2.2. договору іпотеки предметом іпотеки є: нежитлове приміщення (предмет іпотеки 1), що знаходиться за адресою: м.Маріуполь, пр. Ілліча, буд. № 141 на земельній ділянці Маріупольської міської ради і складається з наступного: нежитлове приміщення № 89 (магазин з прибудовою) багатоквартирного житлового будинку літ А-5, загальною площею 64,3 кв.м., заставною вартістю 553000,00 грн.; нежитлове приміщення (предмет іпотеки 2), що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча, буд. № 141 на земельній ділянці Маріупольської міської ради і складається з наступного: нежитлове приміщення № 87 багатоквартирного житлового будинку літ А-5: коридор 3,7, торг. зал 2, склад 4, 5, кабінет 6, тамбур 1, битова 10, туалет 9, умивальник 8, загальною площею 145,2 кв.м., загальною вартістю 1247000,00 грн. Для цілей цього договору під визначенням „предмет іпотеки 1 та 2” в залежності від конкретного застосування розуміються як всі обєкти іпотекодавця передані в іпотеку, так і будь-яка їх частина.

Сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у 1800000,00 грн. далі заставна вартість (п.1.5 іпотечного договору).

За змістом п.5.1 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо у момент настання строку виконання зобовязань за кредитними договорами вони не будуть виконані повністю, у тому числі, при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитних договорів строки суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитними договорами строки сум відсотків, сум комісійної винагороди за управління кредитом, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки, що передбачені кредитними договорами.

При цьому, у разі порушення зобовязання за кредитними договорами та/або умов цього договору і прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобовязаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобовязання за кредитними договорами та/або за цим договором, вимога про його виконання протягом 30 календарних дні з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки Положення частини другої цього пункту не перешкоджає іпотекодержателю застосовувати інші встановлені законодавством України способи звернення стягнення (п. 5.1. договору іпотеки).

Відповідно до п.5.2 іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в тому числі на підставі рішення суду (п.5.2. договору іпотеки).

Згідно з п.п.7.2, 7.3 іпотечний договір набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення договору та діє до повного виконання зобов'язань боржниками за кредитними договорами (з урахуванням усіх змін та доповнень до них) або до припинення права іпотеки у випадках, що передбачені чинним законодавством.

14 березня 2008р. в Державному реєстрі іпотек зареєстровано обтяження нежитлового приміщення, номер за РПВН:4384752, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Ілліча, 141, приміщення 87; нежиле приміщення, номер за РПВН: 3904376, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Ілліча, 141, приміщення 89, про що внесено запис №6781945.

Проаналізувавши зміст іпотечного договору №123 від 13.03.2008р., суд дійшов висновку, що зазначена угода за своєю правовою природою є угодою про забезпечення виконання зобовязань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадає під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України „Про іпотеку”.

З доданих суду документів вбачається, що 29 вересня 2010 року господарським судом Донецької області по справі № 29/16пн прийнято рішення, яким задоволено позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №123. Ухвалою господарського суду Донецької області по цієї же справі було змінено порядок виконання рішення господарського суду від 29.09.2010 року та звернуто стягнення на предмет договору іпотеки №123 , який належить ТОВ „Слово и Дело” , для погашення загальної заборгованості ТОВ „ДСД-Сервіс” за кредитним договором №15-П-08/МО1, а саме: кредитної заборгованості в сумі 417480,00 грн, відсоткової заборгованості в сумі 16846,54 грн., комісійної винагороди в сумі 200 грн, шляхом примусової реалізації органами виконавчої служби відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.

За поясненнями позивача, наказ з цього приводу знаходиться на виконанні в державної виконавчої службі.

Відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, затвердженого загальними зборами акціонерів АТ „Брокбізнесбанк”, протокол №01/10 від 09.04.2010р., Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк” є правонаступником Акціонерного банку „Брокбізнесбанк”

З огляду на вищевикладене, кредитором за кредитним договором №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р. та іпотекодержателем за іпотечним договором №123 від 13.03.2008. виступає Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк”.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Позивачем до матеріалів справи №19/60 надано копію рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2010р. по справі 29/16пд, яким задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Брокбізесбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Слово и дело” про стягнення заборгованості за кредитним договором №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р. та звернуто її стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №123 від 13.03.2008р.

За приписами ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд вважає доведеним належним чином факт виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р.

В матеріалах справи №19/60 відсутні докази визнання вказаного договору у встановленому порядку недійсним, проте містяться виписки з банківських рахунків відповідача-1, які свідчать про наявність в нього заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи п.5.5 кредитного договору, суд робить висновок, що наразі кредитний договір №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р. є чинним, дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного та відповідно до приписів п.2.2 кредитного договору, за період з 11.03.2010р. по 11.07.2011р. нараховані відсотки за користування кредитом, які залишились не сплаченими відповідачем в сумі 94888,06 грн.

На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №19/60 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які згідно зі ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджують наявність у відповідача простроченої заборгованості з відсотків в сумі 94888,06 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача до відповідача -1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р. у зазначеній сумі.

Разом з цим, вимоги банку по справі №19/60 про стягнення відсоткової заборгованості за кредитним договором №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №123 від 13.03.2008р. суд вважає необґрунтованими та вважає , що в цієї частині справа підлягає припиненню з підстав, викладених в п.2 ч. 1 ст.80 ГПК України, виходячи з наступного .

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи , позивач скористався свої правом на звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 123 в справі № 29/16пн .

Системний аналіз Закону України „Про іпотеку” не припускає багаторазового захисту права у спосіб встановлений статтями 36, 39 Закону.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що на час розгляду цієї справи є рішення господарського суду Донецької області по справі № 29/16 пн, між тими ж сторонами (Позивачем та відповідачем-2), про той же предмет (звернення стягнення на предмет договору іпотеки № 123) і з тих же підстав ( підставами у даному випадку є договір іпотеки № 123 та будь-яка заборгованості за кредитним договором №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р.)

Натомість законодавець захистив права іпотекодаржателя на задоволення вимог , які випливають з основного зобовязання та виникли після запровадження процедури звернення стягнення, але до розподілу коштів від реалізації предмету іпотеки.

За приписами ст. 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження” за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. З наведеного вбачається , що у виконавчому проваджені , порушеному на виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 29/ 16 пн (в частині звернення стягнення на нерухоме майно), позивач має статус стягувача, визначений законом та підтверджений виконавчим документом. В сумі наступних вимог (відсоткової заборгованості, яка виникла після прийняття рішення по справі № 29/16 пн), які не визначені судовим рішенням по справі № 29/16пн, але мають місце виходячи з приписів договору про відкриття кредитної лінії №15-П-08/МО1 від 13.03.2008р., за позивачем зберігається загальний статус кредитора, вимоги якого забезпечені заставою, (заставодержателя) , який надає йому право , виходячи з другого речення ч.6 ст.54 Закону України „Про іпотеку”, підтвердити наявність заборгованості, яка забезпечена заставою (у тому числі підтвердити цім рішенням), та вимагати від державного виконавця при розподілі коштів від реалізації предмета застави задоволення всіх своїх вимог, забезпечених заставою.

Такий висновок суду підтверджується, крім того, ч. 5 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження”, за якою не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону).

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, про те, що позовні вимоги в частині стягнення відсоткової заборгованості з Відповідача-1 підлягають задоволенню, натомість в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 124 припиненню на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача-1.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 612, §6 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, Законом України „Про іпотеку”, ст.ст.1, 4, 22, 33-35, 43, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” в особі Донецької філії до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м.Маріуполь Донецької області про стягнення відсоткової заборгованості за період з 11.03.2010р. по 22.06.2011р. в сумі 91193,65 грн. шляхом звернення на предмет іпотеки за іпотечним договором №123 від 13.03.2008р., а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча, 141 на земельній ділянці Маріупольської міської ради і складається з наступного: нежитлове приміщення №89 (магазин з прибудовою) багатоквартирного житлового будинку літ. А-5 загальною площею 64,3 кв.м заставною вартістю 553000,00 грн.; нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча, 141 на земельній ділянці Маріупольської міської ради і складається з наступного: нежитлове приміщення №87 багатоквартирного житлового будинку літ. А-5; коридор 3,7, торг.зал 2, склад 4, 5, кабінет 6, тамбур 1, битова 10, туалет 9, умивальник 8, загальною площею 145,2кв.м заставною вартістю 1247000,00 грн., що належить на праві власності ТОВ „Слово и Дело” через примусову реалізацію органами виконавчої служби відповідно до Закону України „Про виконавче провадження” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс” (87534, м.Маріуполь Донецької області, пр. Металургів, 47, ЄДРПОУ 31317360) на користь Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” (03057, м. Київ, пр.Перемоги, 41) в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” (83086, м.Донецьк, вул. Флеровського, 33а, ЄДРПОУ 24319781, МФО 335678) відсоткову заборгованість за кредитним договором 15-П-08/МО1 від 13.03.2008р. в сумі 94888,06 грн. , судові витрати по сплаті державного мита в сумі 948,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

В решті позову провадження припинити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

У судовому засіданні 12.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 19.09.2011р.

<Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >