Рішення № 18821766, 25.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/1938/11 за позовом ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Луцьк до відповідача: приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Україна", с. Вільхівка, Горохівський район

про стягнення 10409,74грн.

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. головний юрисконсульт (довіреність у справі)

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Луцьк звернувся в господарський суд з позовною заявою до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Україна", с. Вільхівка, Горохівський район, в якій просить стягнути 10409,74грн. штрафу за ненадання документів підтверджуючих реєстрацію предмету лізингу.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 03.10.2011р., від 18.10.2011р не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання відповідач - ПОСГП "Україна" не направив хоча про день, час та місце розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: Волинська область, горохівський район, с. Вільхівка, рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції № 4572300003603).

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу предявленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив:

6 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" - лізингодавець (позивач у справі) та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Україна" - лізингоодержувач (відповідач у справі) був укладений договір фінансового лізингу №3-07-412 сфл та додаток № 1 до нього.

Згідно з п.1 договору фінансового лізингу № 3-07-412 сфл від 06.07.2007р. лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Додатком №1 до договору фінансового лізингу №3-07-412 сфл від 06.07.2007р. встановлено найменування предмету лізингу зернозбиральний комбайн КЗС - 9-1 "Славутич" у кількості одна штука, вартість предмету лізингу 520487,00грн.

На виконання умов вищезазначеного договору, відповідачу було передано зернозбиральний комбайн КЗС - 9-1 "Славутич", що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки за №8 від 12.07.2007р.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.2. договору фінансового лізингу № 3-07-412 сфл від 06.07.2007р., за ненадання підтверджуючих документів реєстрації предмету лізингу, неповідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушення інших зобовязань, визначених цим договором, лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 2% від вартості предмета фінансового лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє лізингоодержувача від обовязку по виконанню умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За неналежне невиконання відповідачем договірних зобов'язань, визначених договором (ненадання підтверджуючих документів реєстрації предмета лізингу), позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 2% від вартості предмета фінансового лізингу, який згідно розрахунку позивача становить 10409,74грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд вважає, що вказана сума нарахована обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 03.10.2011р. та від 18.10.2011 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності із ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Україна", (Волинська область, Горохівський район, с. Вільхівка, код 03735446) на користь ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 18а, код 25944216) 10409,74грн. штрафу, 104,10грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

Суддя П. Р. Слободян