Рішення № 18821300, 21.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/1640/11 за позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія», м. Луцьк

про стягнення 12411789,39 грн.

Суддя: Якушева І.О.,

при секретарі Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довір. № 114/10 від 23.12.2010р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довір. № 322/01-9 від 02.09.2011р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 12411789,39 грн., з них:

- 10803029,74 грн. основного боргу за поставлений на підставі договору №06/10-1291 ТЕ-2 від 14.10.2010 року. природний газ впродовж жовтня-грудня 2010 р.;

- 829067,71 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, нарахованої з 12.02.201 р. по 12..08.2011р.;

- 581313,87 грн. збитків, завданих інфляцією за період грудень 2010р. - червень 2011р.;

- 198378,07 грн. процентів річних за період з 21.11.2010р. по 12.08.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач в письмових поясненнях № 345/01-9 від 19.09.2011р., представник відповідача в судовому засіданні просять відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 829067,71 грн., інфляційних в сумі 581313,87 грн., процентів річних в сумі 198378,07 грн., а також пояснюють наступне:

- 14.10.2010 року між ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»та ДК „Газ України" НАК «Нафтогаз України»укладено договір на постачання природного газу № 06/10-1291-ТЕ-2.

Природний газ, який поставлявся позивачем згідно умов вищевказаного договору, використовується відповідачем для виробництва теплової енергії для потреб населення.

ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»є виробником теплової енергії, єдиним споживачем якої є комунальне підприємство ДКП «Луцьктепло». Тобто, єдиним джерелом отримання коштів для відповідача є сплата ДКП «Луцьктепло»за спожиту теплову енергію.

Товариство здійснює постачання теплової енергії для ДКП «Луцьктепло»у відповідності до договору на постачання теплової енергії № 1 від 28 грудня 2007 року.

Проте, ДКП «Луцьктепло»систематично порушує умови даного договору, зокрема в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, посилаючись на низький рівень проплат за комунальні послуги основними споживачами - населенням міста.

Станом на 01.09.2011 року заборгованість ДКП «Луцьктепло»перед ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»за спожиту теплову енергію складає близько 33 млн. грн.

Це приводить до того, що ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»змушене звертатися до суду за захистом своїх інтересів.

На даний час існують рішення господарського суду Волинської області, які набрали законної сили, про стягнення з ДКП «Луцьктепло»на користь товариства заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі близько 2,0 млн. грн.

Однак, виконати рішення судів на даний час не має можливості з наступних причин.

Відповідно до ч. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»та ч. 4 пункту 4.7.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказам Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, виконавче провадження підлягає обовязковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу», - до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу»№ 670-УІ від 16.12.2008 року (п.1), процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу продовжена до 01.01.2013 року.

10.11.2005 року наказом Міністерства палива та енергетики України № 368 було затверджено перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.

ДКП «Луцьктепло»внесено до даного переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України № 147/1356 від 27.05.2008 року.

Зазначена норма є імперативною і не встановлює будь-яких додаткових можливостей перегляду строку зупинення виконавчого провадження і здійснення будь-яких заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду в цей період відносно підприємств паливно-енергетичного комплексу, заборонено.

Таким чином, виконавче провадження з примусового виконання наказів судів підлягають обов'язковому зупиненню до 01.01.2013 року, а товариство змушене розпоряджатися лише тими коштами, які ДКП «Луцьктепло»добровільно сплатить.

Отже, порушення ДКП «Луцьктепло»умов договору на постачання теплової енергії № 1 від 28 грудня 2007 року в частині проведення розрахунків приводить до того, що товариство не має змоги вчасно проводити розрахунок за спожитий природний газ, електричну енергію, виникає заборгованість перед державними фондами та бюджетом.

ДК „Газ України" НАК «Нафтогаз України»в позовній заяві просить стягнути з відповідача 10 803 029,74 грн. основного боргу за спожитий природний газ в період з жовтня по грудня 2010 року.

ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»не заперечує наявності даної заборгованості.

Однак, на виконання протокольного рішення наради в ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»від 22 липня 2011 року та з метою вчасного початку опалювального сезону 2011-2012 рроків, ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" запропонувала ДКП «Луцьктепло»укласти договір переводу боргу № 1 від 01.08.2011 року на загальну суму 28 209 851,74 гривень.

В дану суму входить і заборгованість по договору на постачання природного газу № 06/10-1291-ТЕ-2 в розмірі 10 803 029,74 грн.

На сьогоднішній день даний договір підписаний ДКП «Луцьктепло», попередньо був отриманий дозвіл сесією Луцької міської ради, та знаходиться на підписі в директора ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», тобто необхідний час для укладення даного договору всіма сторонами. Дану обставину підтверджує і розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 07.09.2011 року за № 364.

Щодо стягнення штрафних санкцій, то 06.06.2011 року набрав чинності Закон України від 12.05.2011р. № 3319-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", згідно з яким підлягають списанню, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Предметом даного позову є стягнення заборгованості за спожитий природний газ протягом жовтня-грудня 2010 року, а також штрафні санкції за невчасний розрахунок.

Таким чином, штрафні санкції нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, спожитий у період до 01 січня 2011 року, за який підлягає до списання згідно Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

На виконання вищевказаного Закону України, 28 серпня 2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 року «Про затвердження порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», яка детально регламентує порядок списання боргів за природний газ та підтверджує списання боргів.

Однак, для дотримання процедури списання заборгованості, необхідний час для виконання всіх вимог передбачених вищевказаною постановою: підписання актів звірки, створення комісії, тощо.

В додаткових поясненнях №363/01-9 від 30.09.2011р. відповідач не погоджується із сумою пені та інфляційними, заявленими до стягнення позивачем, вважає, що пеня має бути стягнута в розмірі 729426,49 грн., інфляційні в розмірі 538199,75 грн. Подає свої розрахунки пені та інфляційних.

Крім цього, відповідач просить зменшити розмір пені, належну до стягнення за несвоєчасне внесення платежів за спожитий природний газ, до процентів річних.

19.10.2011 року відповідач подав письмові пояснення №593/01-10 від 19.10.2011р., в яких на вимогу суду наводить дані про розміру боргу відповідача станом на перше число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж, погоджується із нарахованими позивачем під час звернення з позовом до суду збитками, завданими інфляцією, в розмірі 581313,87 грн., подає свій розрахунок пені, виконаний від прострочених сум заборгованості з врахуванням п.6 ст.232 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

14.10.2010 року між дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як постачальником і товариством з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»як покупцем укладено договір №06/10-1291 ТЕ-2 про закупівлю природного газу, згідно з умовами якого постачальник зобовязався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному договором.

Відповідно до п.4.1. розрахунки за природний газ проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору №06/10-1291 ТЕ-2 від 14.10.2010р. позивач впродовж жовтня-грудня 2010 року передав відповідачу природного газу на суму 16822329,74 грн., що підтверджується актами передачі-приймання, підписаними представниками сторін, скріпленими печатками.

Відповідач зобов'язання по оплаті вартості отриманого за період жовтень-грудень 2010р. природного газу виконав частково на суму 6019300 грн.

З огляду на викладене, залишок заборгованості відповідача за природний газ, переданий впродовж жовтня-грудня 2010 року, складає 10803029,74 грн., визнається відповідачем.

У відповідності із ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України за господарським зобовязанням один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договоруВідповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 10803029,74 грн. заборгованості за переданий природний газ обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із п.1 ст.549, ст.610, п.1 ст.611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач просить стягнути з відповідача 829067,71 грн. пені, посилаючись на несвоєчасне виконання ним грошових зобовязань з оплати вартості переданого природного газу. При цьому пеню позивачем нараховано за період з 12.02.2011 року по 12.08.2011 року відповідно до п.7.3.1. договору №06/10-1291 ТЕ-2 від 14.10.2010 року.

Вимога про стягнення пені за цей період підлягає до задоволення частково.

За умовою п. 9.3. зазначеного вище договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Проте згідно із ст.259 ЦК України сторони мають право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст.261 ЦК України, за якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ст.206 ч.2 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, умову п.4.1.договору, право на нарахування пені за порушення строку виконання зобовязання з оплати вартості газу, спожитого у жовтні 2010 року, виникло у позивача з 21.11.2010 року, яку він вправі був нараховувати до 20.05.2011 року; спожитого в листопаді 2010 року з 21.12.2010 року, пеню вправі був нараховувати до 20.06.2011 року; спожитого в грудні 2010 року з 21.01.2011 року, пеню вправі був нараховувати до 20.07.2011 року.

Однак, в даному випадку пеню позивачем нараховано за період з 12.02.2011р. по 12.08.2011р.

З огляду на ці обставини, час виникнення права вимоги сплати пені, вимога позивача про стягнення пені обгрунтована в розмірі 693448,24 грн. лише за період з 12.02.2011р. по 20.05.2011р., з 12.02.2001р. по 20.06.2011р., з 12.02.2011р. по 20.07.2011р., виходячи з розрахунку:- 3 78765,98 грн. х 15,5% : 365 х 68 днів = 109118,34 грн. (за період з 12.02.2011р. по 20.04.2011р.);

- 3648765,98 грн. х 15,5% : 365 х 8 = 12395,81 грн. (за період з 21.04.2011р. по 28.04.2011р.);

- 3498765,98 грн. х 15,5% : 365 х 53 = 78746,20 грн. (за період з 29.04.2011р. по 20.06.2011р.);

- 7304263,76 грн. х 15,5% : 365 х 159 = 493187,98 грн. (за період з 12.02.2011р. по 20.07.2011р.).

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, подав розрахунок заборгованості, який не містить даних про суму боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

А тому з метою перевірки правильності нарахування позивачем інфляційних, суд вимагав подати розрахунок заборгованості, від якої виконано інфляційні, проте позивач цих вимог суду не виконав.

На виконання вимог суду відповідачем подано розрахунок боргу за природний газ, що мав місце на останній день місяця, в якому мав бути здійснений платіж.

Співставивши цей розрахунок із розрахунком збитків, завданих інфляцією, видно, що збитки, завдані інфляцією, нараховані позивачем від боргу за природний газ, що мав місце на останній день місяця, в якому мав бути здійснений платіж, а відтак з відповідача підлягає до стягнення за порушення строків оплати вартості природного газу, встановлених п.4.1.договору №06/10-1291 ТЕ-2 від 14.10.2010р., 581 313,87 грн. збитків, завданих інфляцією, за період грудень 2010р. - червень 2011р., 198378,07 грн. процентів річних за період з 21.11.2010р. по 12.08.2011р.

Доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій у звязку із прийняттям Закону України від 12.05.2011р. № 3319-VI «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»судом відхилені.

Предметом спору у даній справі є заборгованість ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»перед ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” за спожитий на підставі договору №06/10-1291 ТЕ-2 від 14.10.2010, а також пеня, проценти річних та інфляційні, нараховані за несвоєчасне виконання ним умов цього договору.

Відповідно до 2.1.1, 2.2. ст.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані підприємствам, визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р., і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Отже, прийняття рішення у справі не обмежує прав та законних інтересів відповідача щодо застосування положень вказаного заборгованості, підтвердженої рішенням суду.

Згідно з п. 2.5. Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

28 серпня 2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 року «Про затвердження порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», яка детально регламентує порядок списання боргів за природний газ та підтверджує списання боргів.

Суду не надано повноважень щодо списання пені, інфляції та річних. За змістом вказаної постанови списання має здійснюватися уповноваженими на те органами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідач на час розгляду справи не подав суду доказів, з якими закон повязує припинення спірних зобовязань ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»перед ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, доказів, які б свідчили про списання пені, процентів річних та інфляційних або доказів їх перерахування відповідачем добровільно, а відтак продовжує тривати період прострочення виконання грошового зобовязання.

А тому на час розгляду справи у суду відсутні підстави для відмови у стягненні з відповідача пені, інфляційних та процентів річних у звязку з прийняттям Закону України від 12.05.2011р. № 3319-VI.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, заслухавши з цього приводу думку представника позивача, який проти зменшення пені заперечує, суд вважає, що клопотання до задоволення не підлягає.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Господарський суд повинен оцінювати докази, що підтверджують обставини, наведені на обґрунтування зменшення розміру пені, за правилами ст.43 ГПК України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, відповідач, звернувшись із клопотанням про зменшення розміру пені, не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від господарської відповідальності; доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір №06/10-1291 ТЕ-2 від 14.10.2010р. про закупівлю природного газу. Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. А тому посилання відповідача на те, що борг ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»перед позивачем виник внаслідок несплати ДКП «Луцьктепло»за передану теплову енергію, не звільняє відповідача від обовязку розрахуватися з позивачем за переданий природний газ, сплатити пеню, та інші нарахування за несвоєчасне виконання своїх зобовязань.

Посилання відповідача на наявність кредиторської заборгованості, важкий фінансовий стан товариства в силу статей 33, 34 ГПК України не є належними доказами наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення ним грошового зобов'язання, та не є виключними обставинами, з наявністю яких пов'язується можливість зменшення розміру пені. Важке фінансове становище склалось у відповідача внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, що унеможливлювало б виконання ним договірних зобов'язань. Оскільки відповідач здійснює господарську діяльність, укладає договори, за якими отримує товар, то повинно нести і обов'язки за цими договорами: вчасно розраховуватись відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Одночасно судом враховується те, що ДК "Газ України" не є газовидобувною компанією, єдиним видом її діяльності є закупівля та подальше постачання природного газу споживачам України, тобто інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку зі своїх контрагентів, у ДК "Газ України" не існує.

Кошти, що надходять ДК "Газ України" за поставлений природний газ перераховуються НАК "Нафтогаз України", які остання перераховує на подальше погашення боргу за природний газ перед іноземними постачальниками та до Державного бюджету України. Відповідно, відсутність коштів у ДК "Газ України" може привести до неможливості придбання природного газу для забезпечення потреб всіх споживачів в межах України, в тому числі, придбати в майбутньому природний газ для подальшої реалізації відповідачу.

Таким чином, сторони знаходяться в рівному економічному становищі і в рівних умовах. Надаючи перевагу відповідачу, суд порушує принцип рівності сторін судового процесу, що суперечить ст. 4-2 ГПК України.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, на нього відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України слід покласти судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 259, 261, 526, 546, 548, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»(м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, р/р № 26037301263094, банк: філія ВОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 303398, код ЄДРПОУ 32964103) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, п/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 10803029 грн. 74 коп. заборгованості, 693448 грн. 24 коп. пені, 581313 грн. 87 коп. збитків, завданих інфляцією, 198 378 грн. 07 коп. процентів річних, а всього 12276169 грн. 92 коп.; 25 221 грн. 29 коп. витрат, повязаних з оплатою держмита, 233 грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 135619 грн. пені відмовити.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

21.10.11