Рішення № 18820754, 14.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/1791/11 Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Демяк В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруттавіва"

до відповідача: Приватног підприємства "Росімпекс"

про стягнення 8 774,48 євро

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дог. № 344/01-11 від 20.01.2011р.)

від відповідача : не прибув

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруттавіва" звернувся із позовом до відповідача Приватного підприємства "Росімпекс" про стягнення 8 774,48 євро заборгованості за поставлений товар.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на міжнародну товаро транспортну накладну А № 0060320; рахунок фактуру № 828 від 09.07.2009р., специфікацію № 1 від 09.07.2009р., контракт № 27/04 від 27.04.2009р., уніфіковану митну квитанцію МД-1 № 3507219 від 11.07.2009р., платіжні доручення від 12.03.2010р., 19.03.2010р., 08.04.2010р., 03.06.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, письмових пояснень по суті заявленого позову суду не подав, в судове засідання не прибув.

Ухвала суду від 12.09.2011р. повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Як встановлено, матеріалами справи, ухвала суду від 12.09.2011р. направлялась відповідачу за місцем державної реєстрації: 43025, м. Луцьк, вул.. Кравчука, 19-б/20, м. Луцьк, Волинська область.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобовязує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

З зазначеного слідує, що судом здійснено процесуальні дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Розглянувши наявні матеріали по справі, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

27 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фруттавіва" (Продавцем) та Приватним підприємством "Росімпекс" (Покупцем) було укладено контракт № 27/04. Відповідно до умов вказаного контракту, Продавець зобовязався передати у власність Покупця, а останній - прийняти та оплатити товар: виноград - 200т, персик - 100т, нектарин - 100т, абрикоса -20т, яблука - 300т, лимон -100т, ківі -200т, апельсин -50т, мандарин -50т, груша -20т, слива -20т, помідор -40т, салат -5т, перець -10т, петрушка - 5т, капуста цвітна - 10т, савойська капуста -5т, баклажан -5т, манго -10т, папайя -2т, авокадо -5т, ананас-20т, кріп -5т, хурма -20т, грейпфрут -20т, гранат -10т, кокос -10т, імбир -2т, редька дайкон -2т, карамболь -5т, диня-5т, лимон лайм -5т.

В р. 3 контракту № 27/04 від 27.04.2009р. сторони встановили, що ціна за 1 кг товару по кожній окремій поставці вказується у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору.

Умови сплати вартості продукції сторони передбачили р. 4 контракту № 27/04 від 27.04.2009р., відповідно до якого оплата за поставлений товари проводиться в формі 100% передоплати за кожну партію або по факту отримання товару на протязі 90 днів в євро або доларах США.

Відповідно до р. 6 вказаного контракту, поставка товару здійснюється партіями.

На виконання умов договору 09.07.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруттавіва" здійснило поставку товару - на користь Приватного підприємства "Росімпекс" на суму 13996,80 євро. Даний факт стверджується товаро - транспортною накладною А № 0060320; рахунком фактурою № 828 від 09.07.2009р., специфікацією № 1 від 09.07.2009р.

Між тим, відповідач взяті на себе зобовязань по оплаті продукції виконав частково на суму 5255,32 євро, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.03.2010р., 19.03.2010р., 08.04.2010р., 03.06.2010р.

Заборгованість на день розгляду справи становить 8774,48 євро.

Відповідно до ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Окрім того, частиною першою статті 55 Конституції України встановлено загальну норму щодо надання права кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Стаття 124 ГПК України визначає компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, в якій, зокрема, зазначено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Згідно з ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача (ч.2 ст.15 ГПКУ).

Відповідно до п. 2 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" якщо на території України відповідач у справі має рухоме чи нерухоме майно на яке може бути накладене стягнення, такі спори розглядаються судами України.

Пунктом 10.1 Контракту сторони встановили, що при розгляді спорів між сторонами застосовується матеріальне право України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Як встановлено, цивільні права та обовязки у сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу товару № 27/04 від 27.04.2009р.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, зобов'язання по оплаті отриманої продукції відповідач - Приватне підприємство "Росімпекс" в повному обсязі не виконав.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 8774,48 євро підставна та підлягає до задоволення.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1400 євро судових витрат на послуги адвоката.

В підтвердження наданих послуг надає: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 від 27.07.2010р. №4089, договір про юридичні послуги № 344/01-11 від 20.01.2011р.

Згідно листа Вищого Господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007р. “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Відповідно до пункту 10 наведеного роз'яснення, відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 N 04/079 зі справи N 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Проте, позивач не надав суду належних доказів, що підтверджували б реальні витрати адвоката повязані саме із цією справою, у звязку із чим вимога щодо відшкодування судових витрат на послуги адвоката не підлягає до задоволення.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються із державного мита в сумі 87,74 євро, послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 21,52 євро, слід покласти на нього.

Згідно з ст.ст. 43, 47 Господарського процесуального кодексу України, за результатами всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 526, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 44, 49, 83, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити в сумі 8774,48 євро.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Росімпекс»(Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 19-Б/20, код ЄДРПОУ 33681035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруттавіва»(вул. Емілія Овест, 101, 41100, Модена (МО), Італія, податковий номер 02388830362) 8774,48 євро боргу та 87,74 євро в повернення витрат по оплаті державного мита, 21,52 євро в повернення витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В.М.Демяк

Повний текст рішення

складено та підписано

14.10.11