Рішення № 18816368, 12.04.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-3679/2011 рік

Головуючий першої інстанції Діденко С.О.

Категорія:

32

Доповідач: Осипчук О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„12квітня 2011 року Апеляційний суд Донецької області

у складі:

Головуючого: Висоцької В.С.

Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.

При

секретарі: Муравченко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства

«Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська» про відшкодування моральної

шкоди, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Добропільського

міськрайонного суду Донецької області від 24 січня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ВАТ

«Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська» про відшкодування моральної

шкоди, посилаючись на те, що з 1995 року по 2003 рік працювала на Виробничому

об*єднанні «Донець вуглезбагачення» ЦЗФ «Добропільська» електрозварником 5

розряду. 19 квітня 2000 року їй вперше було встановлено 3 групу інвалідності та

30% втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням – хронічний

обструктивний бронхіт токсикоз – пилової етіології, легенева недостатність

першого ступеню. Внаслідок стану здоров*я вона стала працювати у відповідача

прибиральницею, а 22.06.2003 року звільнилася у зв’язку з виходом на пенсію.

Повторним висновком МСЕК від 05.08.2003 року їй підтверджена 3 група

інвалідності та встановлено безстроково 60% втрати працездатності. Фондом їй

виплачено одноразову допомогу та щомісячні платежі, але моральна шкода у зв’

язку з ушкодженням здоров*я їй не призначалася. Просила поновити строк

звернення до суду та стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 60

000 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 січня

2011 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 строк звернення

до суду, як пропущений з поважних причин. Стягнуто з відповідача на її користь

у відшкодування моральної шкоди 22000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

З вказаним судовим рішенням не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу,

в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення,

яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм

матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що розглянувши дану справу

суд першої інстанції не витребував документів, які свідчать про виконання

позивачем п.5 ст. 119 ЦПК України та не надав можливість відповідачу

ознайомитися з ними. Суд проігнорував клопотання щодо залучення до справи

належного відповідача, а саме відділення виконавчої дирекції ФССНВ у м.

Добропілля та щодо витребування у позивачки доказів на розрахунок шкоди. Також

судом безпідставно, в порушення вимог ст. 233 КЗпП поновлено строк звернення до

суду.

В апеляційному суді представник відповідача підтримав доводи скарги в повному

обсязі.

Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник позивачки заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити

без змін.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення присутніх осіб , дослідивши матеріали

справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає

частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення

з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне

застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду

першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що позивачка з 1995 року по 2003

рік працювала на Виробничому об*єднанні «Донець вуглезбагачення» ЦЗФ

«Добропільська» електрозварником 5 розряду. 19 квітня 2000 року їй вперше було

встановлено 3 групу інвалідності та 30% втрати працездатності у зв’язку з

професійним захворюванням – хронічний обструктивний бронхіт токсикоз – пилової

етіології, легенева недостатність першого ступеню. Внаслідок стану здоров*я

вона стала працювати у відповідача прибиральницею, а 22.06.2003 року

звільнилася у зв’язку з виходом на пенсію. Повторним висновком МСЕК від

05.08.2003 року їй підтверджена 3 група інвалідності та встановлено безстроково

60% втрати працездатності. Фондом їй виплачено одноразову допомогу та щомісячні

платежі, але моральна шкода у зв’язку з ушкодженням здоров*я їй не призначалася.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що пропущений

позивачкою строк на звернення до суду з цим позовом підлягає поновленню,

оскільки пропущений з поважних причин, а завдана позивачці моральна шкода

підлягає стягненню з роботодавця відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Проте, повністю погодитися із такими висновками суду не можна виходячи з

наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст.214 цього Кодексу – під час ухвалення рішення суд,

зокрема, вирішує питання яка саме правова норма підлягає застосуванню до

спірних правовідносин.

На час виникнення спірних відносин можливість відшкодування моральної шкоди,

заподіяної працівникові ушкодженням здоров*я, пов’язаним з виконанням ним

трудових обов’язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду

передбачалася п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і

організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові

ушкодженням здоров*я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків,

затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №

472 ( далі – Правила).

До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим

законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду ( ст.

233 КЗпП України). Однак, до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як

вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної

давності відповідно до ст. 83 ЦК УРСР 1963 року не застосовуються ( п. 16

постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про

судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

З набранням чинності ЦК України 2003 року позовна давність не поширюється на

вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я

або смертю ( п.3 ч.1 ст. 268 цього Кодексу).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про поновлення позивачці строку

звернення до суду є зайвим., тому він підлягає виключенню з мотивувальної та

резолютивної частини рішення.

Крім того, відповідно до абзацу 2 п.11 Правил в редакції, що діяла на час

виникнення спірних правовідносин, розмір відшкодування моральної шкоди не може

перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від

інших будь – яких виплат.

Проте, суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що

відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відповідальність за заподіяну

позивачці моральну шкоду внаслідок отримання нею професійного захворювання,

встановленого висновком МСЕК від 19 квітня 2000 року, несе роботодавець – ВАТ

«Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська», не звернув уваги на

встановлене Правилами обмеження розміру її компенсації 150 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян, який на час виникнення спірних правовідносин

становив 17 грн.

Представники сторін в апеляційному суді не оспорювали факт встановлення

позивачці вперше стійкої втрати працездатності в квітні 2000 року, що

підтверджується і наявними в матеріалах справи медичними документами.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції не можна визнати

законним, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, що

призвело до невірного визначення суми моральної шкоди, тому рішення суду

підлягає зміні.

Доводи скарги щодо того, що компенсація моральної шкоди повинна

відшкодовуватися відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.

Добропілля, до уваги не приймаються, оскільки вони суперечать вимогам діючого

законодавства. Інші доводи апеляційної скарги також не свідчать про порушення

судом норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставою для

скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову в задоволені позову.

Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги відповідачем не було сплачено

витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15

грн., то вказана сума підлягає стягненню з ВАТ «Центральна збагачувальна

фабрика «Добропільська» на користь держави.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд –

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Центральна

збагачувальна фабрика «Добропільська» задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайоного суду Донецької області від 24

січня 2011 року змінити: виключити з мотивувальної та резолютивної частини

судового рішення висновок про поновлення з поважних причин строку звернення до

суду та зменшити розмір стягнутої з ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика

«Добропільська» на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди

з 22000 грн. до 2550 грн.

Стягнути з ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська» на

користь держави не сплачені при подачі апеляційної скарги витрати на

інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн., (

розрахунковий рахунок 31213263700004, отримувач Державний бюджет м. Донецька

Ворошиловський район, ЕДРПОУ 34686537, МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій

області).

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено

безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня

набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: